ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 711/560/18
провадження № 61-15002св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Черкаська міська рада, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Дубинський Віктор Михайлович, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Казидуб О. Г. від 30 травня 2023 року, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л., від 19 вересня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська міська рада, ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є наймачем квартири
АДРЕСА_1, що перебуває у комунальній власності міста. Відповідач по справі, її син, є зареєстрованим у вказаній квартирі, однак з 2009 року у вказаному житловому приміщенні не проживає. Факт не проживання відповідача у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин підтверджується актом опитування сусідів, доданим до позовної заяви.
3. Вказувала, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 більше шести місяців без поважних причин, спірним житлом не користується із власних міркувань, виселився добровільно та будь-які перешкоди йому не чинились, фактичне місце його проживання не відоме, участі в оплаті комунальних послуг та утриманні житла не бере. Відповідач втратив право користування вказаною квартирою, проте заходів із зняття з реєстрації не вживає, а реєстрація відповідача призводить до покладання на наймача надмірних комунальних платежів та обмежує у праві оформити житлову субсидію, чим порушуються її права як наймача.
4. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати
ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою
АДРЕСА_1 із зняттям з реєстрації.
Основний зміст та мотиви рішень суду першої інстанції
5. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 06 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, із зняттям з реєстрації. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
6. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня
2021 року, з урахуванням ухвал Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2021 року та від 29 листопада 2021 року про виправлення описок, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня
2018 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
7. Оскаржуваним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 30 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, а відповідач ОСОБА_2 не втратив інтерес до спірної квартири.
9. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 24 липня 2023 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2023 року доповнено реченням наступного змісту: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.".
10. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані відповідачем докази підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Суд першої інстанції також виходив з того, що адвокатом позивачки - ОСОБА_4 в судовому засіданні не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат та не доведено неспівмірності витрат на правову допомогу.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2023 року - без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою, в силу покладеного на неї процесуальним законом обов`язку, не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Твердження позивачки стосовно того, що ОСОБА_2 добровільно виїхав, вивіз усі речі та не проживав певний період у спірній квартирі визнані лише припущенням, оскільки зазначене не підтверджено жодним належним доказом у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Дубинський В. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 30 травня 2023 року, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду
від 24 жовтня 2018 року у справі 490/12384/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Заявниця стверджує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірне житло є приватним житлом, помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 64, 156 ЖК України. Апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 71, 72 ЖК України, враховуючи, що спірне житло належить до державного житлового фонду. Позивачка стверджує, що вона довела відсутність відповідача у спірній квартирі більше дев`ятироків без поважних причин.
16. Заявниця звертає увагу на те, що апеляційний суд неправильно вказав дату звернення її до суду із цим позовом - травень 2023 року, оскільки вона звернулася до суду із цим позовом у січні 2018 року, що має значення для правильного обрахунку строку непроживання відповідача у спірній квартирі. Вказує, що до моменту її звернення до суду у січні 2018 року та винесення заочного рішення у цій справі відповідач не проживав у спірному житлі 9 років, а період проживання позивача після винесення заочного рішення правового значення для вирішення спору не має. Також відповідач не ніс тягар утримання спірної квартири, не сплачував комунальні послуги. Заявниця вказує на те, що суди безпідставно не взяли до уваги покази свідків, неправильно оцінили подані докази. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, поклав в основу судового рішення докази, подані стороною відповідача. Відповідачем не надано достовірних доказів на підтвердження його доводів про те, що він нібито приймав участь у ремонті квартири, придбавав будівельні матеріали у 2016 році, а надані ним квитанції слід оцінювати критично.
17. На думку заявниці, сам факт відсутності відповідача такий тривалий проміжок часу, більше дев`яти років, без поважних причин, вже свідчить про те, що право на спірну квартиру ним втрачено, а виселився він з квартири добровільно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 711/560/18.
19. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує на те, що доводи касаційної скарги не відповідають обставинам справи та спростовуються письмовими доказами. При вирішенні спору судами було правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 9, 71, 72 ЖК України, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать судовим рішення Верховного Суду, на які заявниця послалася у касаційній скарзі. Відповідач вказує, що спірна квартира була приватизована у 2018 року, а він у ній проживав як член сім`ї власника квартири. Суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки він не втратив інтересу до спірної квартири, регулярно з`являвся у ній до винесення заочного рішення у справі, купував і приносив ліки хворій матері, повернувся із заробітків у жовтні 2018 року та вселив до спірної квартири дружину.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Відповідно до довідки № 983 від 16 січня 2018 року, виданої директором КП "Придніпровська СУБ", ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:
кв. АДРЕСА_2 . Також в квартирі зареєстровані:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син). Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1, житлова площа квартири складає 51,5 кв. м, загальна площа
89,4 кв. м.
22. У відповідності до акту опитування сусідів від 10 березня 2016 року, затвердженого головою комітету самоорганізації населення мікрорайону "Богданівський" Меніковою О. П., ОСОБА_2 дійсно зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, але не проживає у вказаному помешканні з 2009 року. Зазначений акт підписаний ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
23. Згідно з актом опитування сусідів від 08 лютого 2018 року № 125,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджують, що
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але з 2009 року в зазначеному помешканні не проживає.
24. Вказаний акт ніким не затверджений, у ньому відсутній підпис голови комітету самоорганізації населення мікрорайону "Богданівський"
ОСОБА_8 .
25. Особи, які підписали вищевказані акти, не були допитані в судовому засіданні.
26. Встановлено, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначила, що акт опитування сусідів був необхідний позивачці для оформлення субсидії. Крім того, вона вказала, що печатка знаходилася виключно у голови комітету самоорганізації населення мікрорайону "Богданівський" ОСОБА_8 і ніхто інший не мав до неї доступу.
27. ОСОБА_2 періодично виїжджав на роботу до м. Київ та за кордон на заробітки і змагання, але це були періодичні відрядження. Вказаний факт був підтверджений в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_10, а також копією строкового трудового договору, копією закордонного паспорту на ім`я ОСОБА_2 .
28. Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради
№ 423 від 23 квітня 2014 року, 25 квітня 2014 року було влаштовано в прийомну сім`ю ОСОБА_1 на виховання та спільне проживання малолітню
ОСОБА_10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29. Згідно з актом обстеження умов проживання від 29 грудня 2015 року, складеним спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради Аркушою В. В. та ОСОБА_11, за адресою: кв.
АДРЕСА_1, проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 (прийомна мати), рідні діти: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_12 .
30. У відповідності до виписки з банківської картки ОСОБА_2 та дублікату квитанції № Р24А492507894А69968, 08 жовтня 2018 року
ОСОБА_2 було переведено 5 000 грн ОСОБА_1, переказ здійснено на картку АТ КБ "ПриватБанк" через Приват 24.
31. Згідно з копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4678 на ім`я ОСОБА_1, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 11 квітня 2018 року по 16 квітня 2018 року. Відповідно до копій квитанції від 21, 23 квітня, 01, 03 травня 2018 року ОСОБА_2 придбавалися ліки в аптеці.
32. Відповідно до акту про встановлення фактичного місця проживання особи № 76 від 20 квітня 2021 року, складеного комісією у складі голови комітету самоорганізації населення (КСМ) - Ніконенка В. В., секретаря КСМ
Макаєвої Б. В., члена КСМ ОСОБА_13, 19 квітня 2021 року було проведено обстеження квартири у будинку та опитано сусідів за адресою: кв.
АДРЕСА_1 . За наслідками обстеження було встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_2, фактично постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1, з моменту реєстрації по дату складення акту. В квартирі знаходяться його особисті речі та предмети побуту.
33. У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру
АДРЕСА_1 12 грудня 2018 року зареєстровано по 1/2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.