Постанова
Іменем України
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 359/9533/18
провадження № 61-11772св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу та визнання недійсними договорів дарування квартири
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила визнати недійсним договір дарування від 02 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченком О. О., зареєстрований в реєстрі за № 123;
визнати недійсним договір дарування від 28 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 5063;
встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з листопада 2008 року до 04 лютого 2011 року;
визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що з листопада 2008 року почала проживати разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який між ними було укладено 04 лютого 2011 року.
04 лютого 2009 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну квартиру. У період з листопада 2008 року до березня 2009 року позивач передала ОСОБА_3 власні кошти в сумі 20 000,00 грн для сплати заборгованості за іпотечним договором. Крім цього, позивач сплачувала вартість спожитих житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, вартість ремонту, придбання меблів, оплачувала заборгованість за договором про іпотечний кредит.
02 березня 2010 року ОСОБА_3 подарував спірну квартиру ОСОБА_2 . Позивач уважає, що договір дарування є недійсним, тому що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки ключі від квартири не були передані обдарованій, ОСОБА_3 разом із сім`єю продовжує проживати у квартирі, сплачувати комунальні послуги, дбати про її стан. Крім цього, ця квартира була придбана в період проживання позивача і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому є спільною сумісною власністю, і позивач не надавала своєї згоди на відчуження квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 06 лютого 2023 року позов задовольнив частково. Встановив факт, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без укладення шлюбу в період з 28 листопада 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки попередній шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 розірванорішення Шевченківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2008 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2008 року, то наявні правові підставі для встановлення факту проживання позивача і ОСОБА_3 однією сім`єю з 28 листопада 2008 року та до дня укладення шлюбу між ними, тобто до 04 лютого 2011 року.
Станом на 18 квітня 2007 року ОСОБА_3 у повному обсязі виконав умови договору про резервування квартири № 26-Б від 05 квітня 2007 року, у зв`язку з чим ТОВ "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" передало йому право власності на спірну квартиру.04 лютого 2009 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 09 грудня 2008 року № 1202 отримав свідоцтво про право власності на спірне майно. Отже, немає правових підстав уважати спірну квартиру спільним майном позивача і ОСОБА_3 .
Розписка від 05 квітня 2007 року про те, що ОСОБА_6 передала в борг ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 370 000,00 грн для купівлі нерухомого майна згідно з договором від 05 квітня 2007 року № 26-Б про резервування квартири терміном до 30 червня 2008 року, не є належним доказом, який би підтверджував придбання спірної квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за спільні кошти, а свідчить лише про виникнення між сторонами, які її підписали, зобов`язальних правовідносин з повернення відповідної суми позики та не свідчить про належність цих коштів до спільного майна подружжя.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області додатковим рішенням від 24 лютого 2023 року доповнив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року таким змістом: "Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 20 700 гривень". В задоволенні заяви про стягнення витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою у більшому розмірі - відмовити.
Додаткове рішення мотивоване необхідністю розподілу судових витрат у справі.
Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог, вважаючи в цій частині його незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, та просила ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, у задоволенні яких суд відмовив.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року в частині задоволення позову про встановлення факту, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без укладення шлюбу в період з 28 листопада 2008 року до 04 лютого 2011 року скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що спірне майно не є спільною сумісною власністю, оскільки було набуте в період перебування позивачки в іншому зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим вона не має права вимагати визнання недійсними спірних договорів дарування та поділу цього майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог з викладених вище підстав.
Встановивши, що позивач не має права на спірне майно, суд першої інстанції всупереч вимогам матеріального та процесуального права встановив факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, який у цьому випадку не породжує юридичних наслідків, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 04 серпня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 592/4064/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 664/906/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 370/907/21, від 11 квітня 2023 року у справі № 444/3497/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 375/504/17, від 03 березня 2021 року у справі № 307/2853/21, від 27 квітня 2021 року у справі № 592/15122/19, від 24 червня 2021 року у справі № 369/6441/20, від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14, від 07 грудня 2020 року у справі № 199/2754/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Встановивши, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 04 лютого 2009 року, суди дійшли безпідставних висновків про набуття ним права власності на цю квартиру до 27 листопада 2008 року, тому квартира не є спільним сумісним майном, оскільки набута в період перебування позивача в іншому зареєстрованому шлюбі. Апеляційний суд не врахував, що цінні папери придбані 18 квітня 2007 року ОСОБА_3 за кошти, що отримані у позику від ОСОБА_1
ОСОБА_3 розпорядився спільним сумісним майном, а саме подарував його матері, тобто діяв без згоди іншого із співвласників майна, яка мала бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена, а отже, вчинив оспорюваний правочин за відсутності необхідних повноважень, що є підставою для визнання його недійсним.
Крім цього, всупереч законним очікуванням апелянта, принципам змагальності та рівності сторін, апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою позивачки, скасував рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, які були задоволені та з вирішенням яких усі сторони погоджувалися, і, відмовивши у задоволенні цих вимог, вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, що є порушенням норм процесуального права, адже такої вимоги в апеляційній скарзі вона не заявляла.
06 жовтня 2023 року до Верховного суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Касаційна скарга подана з надуманих підстав, заявник довільно коментує норми матеріального права, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи. Суди тривалий час здійснювали судовий розгляд, тому усім учасникам була забезпечена можливість надати свої доводи та обґрунтувати позиції, суди надали оцінку всім обставинам справи та правильно застосували норми матеріального і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
20 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 квітня 2007 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" договір 26-Б про резервування квартири, за умовами якого ТОВ "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" зобов`язалось закріпити за ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, за умови погашення пакета облігацій, а ОСОБА_3 зобов`язався прийняти квартиру у власність.
Того ж дня АБ "Банк регіонального розвитку" і ОСОБА_3 уклали договір № Б-1-0504 купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання прийняти цінні папери - облігації безпроцентні іменні в кількості 646 штук номінальною вартістю 570,00 грн і сплатити за них кошти у розмірі 368 220,00 грн протягом 10 робочих днів з моменту укладення цього договору.
На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 05 квітня 2007 року № 1-Б-0504 ОСОБА_3 сплатив вартість цінних паперів у розмірі 368 220,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 12 квітня 2007 року № 974 та від 18 квітня 2007 року № 355.
За змістом розписки від 05 квітня 2007 року ОСОБА_6 передала в борг ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 370 000,00 грн для купівлі нерухомого майна згідно з договором від 05 квітня 2007 року № 26-Б про резервування квартири терміном до 30 червня 2008 року.
20 травня 2008 року між АТ "КБ "Актив-Банк" і ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № 110.1.08/Д(С)-1, за умовами якого АТ "КБ "Актив-Банк" зобов`язалося надати ОСОБА_3 кредит в розмірі 500 000,00 грн для поліпшення житлових умов, а ОСОБА_3 зобов`язався до 19 травня 2038 року повернути кошти та сплатити за користування кредитом 10,7 % річних.
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 09 грудня 2008 року № 1202 (архівний витяг) вирішено оформити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 .
04 лютого 2009 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області вулиці Маяковського було присвоєно назву вул. Віктора Йови.
04 лютого 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали шлюб.
02 березня 2010 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування подарував спірну квартиру ОСОБА_2
28 листопада 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарувала спірну квартиру ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.