Постанова
Іменем України
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 509/3018/18
провадження № 61-14545св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний експертно-імпортний банк України",
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України", треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Булаха Дмитра Сергійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О. Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Є. В. від 13 грудня 2013 року на договорі іпотеки нерухомого майна № 60408Z73, зареєстрований в реєстрі за № 5349, про звернення стягнення на нерухоме майно - будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований вказаний будинок, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, необхідних для його вчинення, що є підставою визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 02 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а оспорюваний виконавчий напис вчинений відповідно до закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2020 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Булах Д. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в жодному процесуальному документі не зазначив про те, що ОСОБА_3 є учасником справи, тобто не залучив до участі у розгляді справи. ОСОБА_3 не отримував від Одеського апеляційного суду будь-якого повідомлення про дату, час і місце слухання справи, ні за адресою місця проживання ні на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.
У листопаді 2023 року АТ "Державний експертно-імпортний банк України" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
УхвалоюОвідіопольського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2019 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Під час постановлення оскаржуваної постанови, апеляційний суд встановив, що сторони про розгляд справи на 13 грудня 2022 року були повідомлені належним чином.
Заяв, клопотань від сторін у справі на адресу апеляційного суду не надходило.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи вважав можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що становлять єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає насамперед те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця зазначеної Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.