ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3263/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО",
представник позивача - Панов Д.І., адвокат (довіреність від 21.07.2023 № 29-3Е/23),
відповідач - приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
представник відповідача - Остапенко С.Л., адвокат (довіреність від 06.01.2023 № 06/01-11),
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 (головуючий суддя Турчин С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (головуючий Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)
у справі № 910/3263/23
за позовом акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі- Товариство)
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі- Компанія)
про стягнення 713 438 087,49 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Компанії про стягнення 713 438 087,49 грн заборгованості, з яких: 696 926 706,83 грн - заборгованість за договором про участь у балансуючому ринку, ідентифікатор договору № 0424-04013 (далі - Договір), 4 470 145,05 грн - пеня, 3 674 091,81 грн - 3% річних, 8 367 143,80 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Компанією взятих на себе зобов`язань за Договором, дата акцептування 27.05.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Компанії на користь Товариства заборгованість у розмірі 696 926 706,83 грн, 3% річних у розмірі 3 674 091,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 367 143,59 грн та витрати зі сплати судового збору 933 514,06 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим що Товариством обґрунтовано та доведено вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 696 926 706,83 грн, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 3 674 091,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 367 143,59 грн. Натомість, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 4 470 145,05 грн судом відмовлено з урахуванням положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, регулятор) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Компанії на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 79 498,75 грн.
Додаткове рішення обґрунтованим тим, що з урахуванням предмета та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати Товариства, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, зокрема, викладені Компанією заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката та клопотання про їх зменшення і невідповідність ряду вказаних в акті від 18.05.2023 № 134 наданих послуг критеріям щодо їх необхідності, а також з огляду на те, що заявлений Товариством до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності, пропорційності та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, керуючись принципом розумності судових витрат, справедливим та співрозмірним є розмір витрат Товариства на професійну правничу допомогу в сумі 79 498,75 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням поданої уточненої касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог та стягнення відповідних судових витрат.
Касаційна скарга (з урахуванням поданої уточненої касаційної скарги) мотивована тим, що суди ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21,від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 щодо застосування частин третьої та четвертої статті 13, статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у подібних правовідносинах, а також необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та у пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.
У частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанцій скарга обґрунтована тим, що:
- рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають вимогам закону, не містять належного обґрунтування, ґрунтуються на явно надуманих і необ`єктивних висновках, які спростовуються матеріалами справи, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню;
- відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача, у зв`язку з незаконністю оскаржуваних судових рішень уданій справі, то й додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.12.2023 № 29.2-02/3443 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3263/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суди ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21,від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 щодо застосування частин третьої та четвертої статті 13, статті 80 ГПК України, статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у подібних правовідносинах.
Так, у справах:
- № 129/1033/13-ц предметом позовних вимог було визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства: від 05.06.2012, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет; від 24.07.2012, яким залишене в силі рішення від 05.06.2012, позивач повторно звільнений з посади директора підприємства, на цю посаду обрано іншу особу, а позивач позбавлений права оренди приміщень, які він орендував у підприємства; від 05.03.2013 про затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, про зміну юридичної адреси підприємства, про затвердження змін до його Статуту, відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства, обрання директором іншої особи, обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надання повноважень новому директору на підписання Статуту в новій редакції. Зобов`язання Гайсинське РУЮ внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про нового директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора. Зобов`язання Тростянецьке МУЮ скасувати: запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 21.01.2013 № 11771070013000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.02.2013 № 11771070014000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.03.2013 № 11771070015000417; запис про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників від 29.03.2013 № 11771050016000417;
- № 910/18036/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору № zф1i8c від 05.06.2008 припиненим, погодився з їх висновком про те, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 укладений між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" є припиненим;
- № 917/1307/18 предметом позовних вимог було зобов`язання відповідача здійснити поставку 100 тон сої на суму 1 310 000,40 грн та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 000,00 грн неустойки;
- № 922/788/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про те, що матеріалами справи підтверджено вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 05.03.2018 на суму 4 801 675,71 грн. Водночас відповідач не надав доказів на підтвердження вчасної поставки товару на суму 9 205 410,49 грн (14 007 086,20 грн - загальна вартість товару; 4 801 675,71 - поставка товару за актом приймання-передачі) за договором поставки від 05.03.2018, відтак саме на цю суму повинно, відповідно до пункту 7.2 договору, бути нараховано суму неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, що складає 368 216,42 грн. Нарахування суми неустойки за 9 днів прострочення поставки відповідачем товару, розраховане позивачем, є помилковим, оскільки, відповідно до видаткової накладної від 29.09.2018 № 44, товар було поставлено 29.09.2018, а тому день виконання зобов`язання не може вважатися днем прострочення виконання зобов`язань за договором від 05.03.2018;
- № 910/5408/21 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції скасовано у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 1 640 818,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 37 952,15 грн, 3% річних у розмірі 10 384,36 грн та у частині наказу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних і у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в їх задоволенні, виходив з того, що суд апеляційної інстанції не здійснив ні огляду відповідних інформаційних ресурсів, де зберігаються відомості, на які посилався позивач (в тому числі із залученням спеціаліста), ні фіксування змісту таких ресурсів (в тому числі із залученням експерта) для встановлення того, чи дійсно надані позивачем роздруківки (паперові копії електронних доказів) можуть підтвердити фактичне надання ТОВ "ІДАП" відповідачу послуг та інші обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Суд апеляційної інстанції мав з`ясувати на підставі доказів, наданих сторонами, яким чином календарний період з 01 по 31 грудня 2020 року був поділений сторонами Генерального договору на спрінти (повторювані періоди часу 2 тижні), які завдання були поставлені на початку кожного спрінту, скільки часу позивач планував на них витратити, чи виникали нові завдання після початку спрінту, які розширили об`єм робіт та збільшили тривалість спрінту, чи передав позивач відповідачу результати спрінту (спрінтів), чи направив відповідач на електронну пошту позивача, передбачену Генеральним договором чіткі і обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг та перелік доробок, які потрібно виконати для усунення недоліків. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки факту відмови відповідача від підписання акта №5 без інформування позивача про зауваження відповідача як замовника до робіт (послуг) звітного періоду та перелік доробок, які необхідно виконати. Натомість оцінив як суперечливу поведінку затримку з направленням Акта №5 з боку позивача. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 853 ЦК України щодо порядку прийняття робіт за договором підряду, помилково визначивши правову природу Генерального договору як договору про надання послуг, що споживаються в процесі їх надання та не мають результату.
При цьому у даній справі № 910/3263/23 суди, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог, встановили, що на виконання умов Договору (у редакції, чинній з 07.05.2022) між представниками сторін електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.10.2022 № БР/22/10-0424 на суму 107 942 464,23 грн, від 30.11.2022 № БР/22/11-0424 на суму 259 025 087,42 грн, від 31.12.2022 № БР/22/12-0424 на суму 277 602 189,92 грн, від 31.01.2023 № БР/23/01-0424 на суму 70 571 438,14 грн. Загальна вартість балансуючої енергії становить 715 141 899,71 грн. Такий порядок підписання актів узгоджується з пунктом 4.4 Договору.
У актах купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за жовтень-грудень 2022 року містяться відомості щодо підписання їх Компанією кваліфікованим електронним підписом.
Також судами встановлено, що у матеріали справи наявні листи Компанії від 10.11.2022, від 10.12.2022 та від 10.01.2023, згідно з якими вона направляла Товариству підписані зі своєї сторони кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за жовтень-грудень 2022 року.
При цьому, акт за січень 2023 року підписаний сторонами КЕП із застосування системи "АСКОД Онлайн", про що зазначено в самому акті.
Відповідно до пункту 4.2 Договору (у редакції, чинній з 07.05.2022) подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Згідно з пунктом 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 № 307 (у редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин) адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через систему управління ринком (СУР) окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
У пункті 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Судами встановлено, що Товариством було виставлено Компанії рахунки на оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy), на підтвердження направлення яких на електронну пошту відповідача позивачем надані у матеріали роздруківки електронної пошти та знімків екранів комп`ютера.
Водночас судами зазначено, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України.
Роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом. При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.