ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3998/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Голуб Є. В.,
відповідачів - Попкова Ю. П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 (судді: Колоколов С. І. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)
у справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України
до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; 2) Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача: Державного підприємства "Дослідне господарство імені О. В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України"
про визнання частково незаконним наказу, акта приймання-передачі земельних ділянок та окремих пунктів додатку до нього, скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Фабула справи
1.1. У грудні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області) та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Лиманська селищна рада) про:
- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.12.2020 № 67-ОТГ щодо передачі спірних земельних ділянок, кадастрові номери та площа яких наведені у позовній заяві, з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;
- визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020 в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;
- визнання незаконними та скасування пунктів додатку до акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020, наведених у позовній заяві;
- скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради від 12.04.2021, вказаних у позовній заяві щодо спірних земельних ділянок;
- скасування проведеної державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради державної реєстрації права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки;
- усунення перешкод у здійсненні НААН України права розпорядження спірними земельними ділянками (15 земельних ділянок), загальною площею 1739,4605 га, шляхом зобов`язання Лиманську селищну раду повернути земельні ділянки до земель державної власності, а ГУ Держгеокадастру в Одеській області - прийняти до земель державної власності спірні земельні ділянки;
- стягнення з відповідачів судових витрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.09.1944, а саме дати створення колгоспів, які діяли до перетворення їх в Державне підприємство "Дослідне господарство імені О. В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" (далі - Державне підприємство НААН України) фактично Державне підприємство НААН України є безстроковим користувачем спірних земельних ділянок.
Обставини закріплення земель за Державним підприємством НААН України установлені також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 916/267/15.
Отже, з 1944 року в постійному користуванні Державного підприємства НААН України перебували землі сільськогосподарського призначення, які відносяться до земель державної власності.
У 2017 році внаслідок змін у законодавстві держава в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області зареєструвала за собою право державної власності на 12 земельних ділянок загальною площею 13553,4591 га. При цьому в результаті проведеної державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки право їх безстрокового користування за Державним підприємством НААН України не припинялося.
У державній власності також знаходилися 3 земельні ділянки загальною площею 384,0014 га право власності на які за ГУ Держгеокадастру в Одеській області зареєстровано не було, але якими останнє розпоряджалося, оскільки зазначені земельні ділянки належали до державної власності та перебували у безстроковому користуванні Державного підприємства НААН України.
Прокурор зазначав, що розпорядником майнових прав на спірні земельні ділянки, що перебувають у користуванні Державного підприємства НААН України є саме НААН України.
Водночас ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповідно до оспорюваного наказу від 11.12.2020 № 67-ОТГ на підставі спірного акта передало земельні ділянки з державної власності у комунальну власність Лиманської селищної ради, за якою було зареєстровано право комунальної власності, що не відповідає положенням чинного законодавства.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 позов задоволено повністю, а саме:
- визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.12.2020 № 67-ОТГ в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;
- визнано незаконним та скасовано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020 в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;
- визнано незаконними та скасовано оспорювані пункти додатку до акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020;
- скасовані спірні рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради від 12.04.2021;
- скасовано проведену державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради державну реєстрацію права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки;
- вирішено усунути перешкоди у здійсненні НААН України права розпорядження спірними 15-ти земельними ділянками, загальною площею 1739,4605 га, шляхом зобов`язання Лиманську селищну раду повернути до земель державної власності, а ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийняти до земель державної власності спірні земельні ділянки;
- стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеської обласної прокуратури 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору (пункт 36 резолютивної частини судового рішення);
- стягнуто з Лиманської селищної ради на користь Одеської обласної прокуратури 70 370, 00 грн витрат зі сплати судового збору (пункт 37 резолютивної частини судового рішення).
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Лиманською селищною радою частині, рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 змінено в частині розподілу судового збору, викладено пункти 36 та 37 резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме: стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеської обласної прокуратури 38 590,00 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Лиманської селищної ради на користь Одеської обласної прокуратури 38 590,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції при розподілі судових витрат не було враховано, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області, а тому судові витрати з розгляду справи судом покладаються на нього відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, ГУ Держгеокадастру в Одеській області у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Скаржник з посиланням на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вказує на те, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Заявник касаційної скарги зауважує, що з аналізу норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення судових витрат чинним процесуальним законодавством не передбачено. Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (статті 541-544 зазначеного Кодексу).
Отже, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції у цій справі було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат, закріплений в Господарському процесуальному кодексі України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (стаття 541 Цивільного кодексу України).