ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/13741/20
адміністративне провадження № К/990/10010/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №420/13741/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними рішень та дій, скасування наказів, поновлення на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року (головуючий суддя - Стас Л.В., судді: Шеметенко Л.П., Турецька І.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області, відповідач-1), Національної поліції України (далі - НПУ, відповідач-2), у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ НПУ від 07 серпня 2020 року № 639ДСК "Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції" у частині скорочення у штатному розписі управління карного розшуку ГУНП в Одеській області посади заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с у частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі по тексту - Закон № 580-VIII у редакції на час виникнення спірних правовідносин) заступника начальника організаційно-методичного - відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на службі в НПУ на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області;
- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 08 листопада 2020 року по день фактичного поновлення на службі в НПУ, із розрахунку середнього заробітку на підставі довідки про доходи від 11 січня 2021 року № 3, виданої ГУНП в Одеській області;
- допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на службі в НПУ на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 .
Позивачка уважає, що прийняття спірних наказів від 07 серпня 2020 року №639ДСК та від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с обумовлено негативним відношенням до неї з боку окремих працівників управління карного розшуку ГУНП в Одеській області за дії, пов`язані з оскарженням нею незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що Голова НПУ повинен був, приймаючи рішення про скорочення у штатному розписі ГУНП в Одеській області тієї чи іншої посади, переконатися, що таке рішення не тягне за собою порушення прав та інтересів поліцейських, які проходять службу на посадах, які підлягали скороченню. Вважає, що подальше звільнення її зі служби відбулося з порушенням вимог чинного законодавства з урахуванням фактичної відсутності реорганізації та скорочення штатів. ОСОБА_1 вказує, що жодну із посад, введених до штату ГУНП наказом № 639ДСК, а також інших рівнозначних посад, які були вакантними у Головному управлінні, у порушення вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), їй запропоновано не було. Крім того, її звільнення відбулося у вихідний день та без погодження з Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотиви ухвалення судом першої інстанції зазначеного рішення полягають у наступному.
Так, вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу НПУ від 07 серпня 2020 року № 639ДСК, окружний суд виходив з того, що позивачка просить суд скасувати спірний наказ з тих мотивів, що скорочення посади, яку вона обіймала не обумовлювалося інтересами служби, а було помстою їй за принципову позицію щодо захисту своїх прав. Однак суд зазначив, що матеріали справи не місять доказів на підтвердження факту дискримінації позивачки на службі. Навпаки, відповідачами надано суду докази на підтвердження того, що створення у структурі територіальних органів поліції, зокрема в апаратах головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві у складі кримінальної поліції, управлінь (відділів, секторів) захисту інтересів суспільства і держави було погоджено з Міністром внутрішніх справ України. Саме необхідність створення у складі кримінальної поліції управлінь (відділів, секторів) захисту інтересів суспільства і держави, які створювалися не лише в Одеській області, стала підставою для скорочення певних посад, у тому числі, й посади, яку обіймала позивачка.
Зважаючи на це суд зробив висновок про відмову у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1, оскільки наказ від 07 серпня 2020 року № 639ДСК прийнятий Головою НПУ в межах наданих законом повноважень та доказів дискримінації позивачки шляхом прийняття вказаного наказу судом не встановлено.
При вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Одеській області від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_1 двічі було запропоновано ряд вакантних посад в органах і підрозділах ГУНП в Одеській області, серед яких були посади: старший інспектор з особливих доручень управління вибухотехнічної служби ГУНП, старший інспектор з особливих доручень відділу дізнання ГУНП - граничне звання по вказаним посадам "майор поліції".
Одеський окружний адміністративний суд зауважив, що за змістом частини другої статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Суд установив, що наказом НПУ № 142 від 04 грудня 2015 року затверджено Перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних граничних спеціальних звань, відповідно до якого посада заступника начальника організаційного-методичного відділу УКР ГУНП в Одеській області має граничне звання за посадою "майор поліції".
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 було запропоновано ряд вакантних посад, дві з яких були рівнозначними посаді, яку вона обіймала. Проте, станом на 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 фактично відмовилася від запропонованих їй вакантних посад. Водночас доводи позивачки про те, що вона не відмовлялася від запропонованих посад, а чекала відповіді на свій рапорт, суд не прийняв до уваги, оскільки за вказаних обставин існує тільки два варіанти поведінки, а саме надати згоду на запропоновану посаду або відмовитися.
За наведених міркувань та враховуючи приписи частини третьої статті 68 Закону № 580-VIII, суд першої інстанції дійшов до висновку, що після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення із служби в поліції, ГУНП в Одеській області було зобов`язане звільнити позивачку зі служби, з урахуванням того, що вона відмовилася від запропонованих вакантних посад.
Стосовно доводів позивачки про те, що її протиправно звільнено з 07 листопада 2020 року, який є вихідним днем, окружний суд вказав, що частина третя статті 68 Закону №580-VIII не містить приписів щодо перенесення дати звільнення на робочий день, у випадку, якщо така дата припадає на вихідний день.
У підсумку Одеський окружний адміністративний суд зробив висновок, що наказ ГУНП в Одеській області від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с прийнятий правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині вимог, та відповідно, позовних вимог про поновлення та службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних.
Мотиви ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився з позицією суду першої інстанції по суті вирішення спору, з огляду на що постановою від 27 січня 2022 року залишив рішення місцевого суду без змін.
Додатково суд апеляційної інстанції надав оцінку наступним доводам та аргументам ОСОБА_1 .
Щодо подання позивачкою рапорту про призначення на посаду начальника відділу розшуку злочинців і зниклих громадян та оперативно - довідникової роботи УКР ГУНП в Одеській області, у зв`язку із скороченням у штатному розписі УКР ГУНП в Одеській області посади, яку вона обіймала, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана у рапорті підполковника поліції ОСОБА_1 посада їй не пропонувалась у зв`язку з тим, що її теперішні посадові обов`язки, досвід роботи не відповідають вище зазначеній посаді. Також, враховуючи специфіку роботи відділу розшуку злочинців і зниклих громадян та оперативно-довідкової роботи УКР ГУНП в Одеській області та в інтересах служби на посаду начальника даного відділу підібраний кандидат, призначення якого погоджено з керівництвом ГУНП кримінальної поліції та карного розшуку, який на даний час проходить етапи призначення та погодження із ОУДВБ.
Стосовно наявності вакантних посад на день звільнення ОСОБА_1, які їй не пропонувалися, апеляційний суд вказав, що вакантними станом на 07 листопада 2020 року в УКР ГУНП значились такі рівнозначні посади керівного складу, а саме: начальник відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУНП; заступник начальника відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУНП: начальник відділу розшуку злочинців і зниклих громадян та оперативно-довідкової роботи УКР ГУНП. Однак, станом на 07 листопада 2020 року на зазначені вище посади керівництвом ГУНП в Одеській області вже були погоджені кандидатури співробітників та тривав повний збір матеріалів на призначення. Тобто, названі посади не могли бути запропоновані позивачці, оскільки кандидати вже були підібрані та погоджені керівництвом ГУНП в Одеській області. Суд наголосив, що керівник при прийнятті рішення щодо призначення або не призначення на посаду особи діє у межах наданих йому дискреційних повноважень. Таким чином, ОСОБА_1, було запропоновано перелік посад, у тому числі рівнозначних посаді, яку вона обіймала, однак остання відмовилась від запропонованих посад, що було висвітлено у відповідних актах.
Відповідаючи на аргументи позивачки щодо упередженого ставлення до неї окремих посадових осіб ГУНП в Одеській області у контексті проведення відносно неї службового розслідування на підставі наказу ГУНП в Одеській області № 926 від 16 квітня 2020 року, апеляційний суд вказав, що проведення службового розслідування та скорочення посади на підставі наказу НПУ № 639 ДСК не має причинно-наслідкового зв`язку між собою.
Також апеляційний суд оцінив доводи позивачки про відсутність погодження її звільнення профспілкою, звернувши увагу на те, що відповідно до листа Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 05 листопада 2020 року № 87 попереджено ОСОБА_1 про можливе звільнення у разі відмови від запропонованих посад.
Урахувавши мотиви, наведені окружним судом у рішенні від 16 вересня 2021 року, та вищенаведене, П`ятий апеляційний адміністративний суд констатував правильність висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивачка зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №820/6677/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/20160/18, від 26 січня 2021 року у справі №826/10785/17, від 23 червня 2021 року у справі №240/14986/20 щодо застосування пункту 6 частини першої статті 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та пунктів 2 та 3 частини 1 статті 65, частини 2 статті 68, статті 94 Закону № 580-VIII у подібних правовідносинах. Так, скаржниця уважає, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню вказані нормативні положення у такому тлумаченні, відповідно до якого у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації переміщення поліцейських здійснюється насамперед на рівнозначні посади, а критерієм рівнозначності посад є декілька факторів, зокрема належність посад до керівних чи не керівних, розмір грошового забезпечення поліцейського на посаді, яка йому пропонується порівняно з тією, з якої він скорочується, належність посад до однієї підкатегорії посад державної служби, а переміщення на нижчі посади при реорганізації чи скорочення може здійснюється лише в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Саме такі висновки наведені у вищеназваних постановах Верховного Суду. Натомість суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вказали, що позивачці пропонувалися рівнозначні посади, виходячи лише з того, що за цими посадами і посадою, яку перед звільненням займала позивачка, встановлено однакове граничне спеціальне звання - "майор поліції".
Окрім того, позивачка вказує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 814/468/17, від 12 червня 2020 року у справі № 814/2101/16, від 08 липня 2020 року у справі №814/82/17, від 16 жовтня 2020 року у справі №814/2440/16, від 09 грудня 2020 року у справі №808/539/17, згідно з якою пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
Аргументи касаційної скарги в частині обґрунтувань підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України полягають у відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 15 Закону № 580-VIII у контексті обов`язку Голови НПУ перевіряти обґрунтованість пропозицій територіальних органів поліції про скорочення їх штатної чисельності та чи внесені такі пропозиції з дотриманням принципів, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
З приводу цього скаржниця зазначає, що Голова НПУ, як посадова особа, до компетенції якої відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 580-VIII входить, у тому числі організація та контроль виконання поліцією Конституції та законів України, приймаючи рішення про скорочення у штатному розписі ГУНП в Одеській області тієї чи іншої посади, мав би переконатися, що пропозиції відповідача-1 про скорочення посад, подані у відповідності з принципами, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, що рішення про скорочення цих посад не потягне за собою порушення прав та інтересів поліцейських, які проходять службу на посадах, які підлягали скороченню. Водночас, прийняття такого рішення Головою НПУ відбулося без ретельного вивчення, опрацювання та перевірки обґрунтованості, доцільності наданих ГУНП в Одеській області пропозицій щодо скорочення у штатному розписі ГУНП посад, зокрема й посади ОСОБА_1, скорочення яких будь-яким чином обґрунтовано не було.
На додаток позивачка вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, мотивуючи це тим, що суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими обставини відсутності дискримінації позивачки на службі та правомірність внесення ГУНП в Одеській пропозицій до НПУ про скорочення посади, яку вона обіймала, при відсутності доказів такої правомірності, які б містилися у відповідних документах відповідача-1, де б було викладене належне обґрунтування і правові підстави для скорочення посади, і судом було відмовлено у задоволенні клопотань позивачки про витребування таких доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
25 травня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ГУНП в Одеській області на касаційну скаргу, у якому відповідач-1 просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
08 червня 2022 року надійшов відзив НПУ, у якому відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Ухвалою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
На підставі наказу ГУ НП в Одеській області від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с, позивачка проходила службу в органах поліції на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області з 07 листопада 2020 року.
08 травня 2020 року Голова НПУ І. Клименко, з метою забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, запровадження нових форм, методів оперативно-службової діяльності поліції, виявлення ризиків і попередження кримінальних правопорушень, відповідно до статті 15 Закону № 580-VIII, листом №5603/01/12-2020 звернувся до Міністра внутрішніх справ України А. Авакова з проханням погодити створення у структурі територіальних органів поліції, зокрема в апаратах головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві у складі кримінальної поліції управлінь (відділів, секторів) захисту інтересів суспільства і держави.
Згідно з листом № 17100/1/38-2020 від 30 травня 2020 року, Міністр внутрішніх справ України погодив створення у структурі територіальних органів поліції, зокрема в апаратах головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві у складі кримінальної поліції управлінь (відділів, секторів) захисту інтересів суспільства і держави.
05 червня 2020 року наказом НПУ № 414 внесено зміни до наказу НПУ від 06 листопада 2015 року № 1 "Про затвердження структури Національної поліції України", а саме: підпункт 1 пункту 1 Структури територіальних органів поліції доповнено абзацом десятим такого змісту: "управління (відділ, сектор) захисту інтересів суспільства і держави".
Відповідно до вимог зазначеного наказу, відповідач-1 листом № 9/1/2ДСК від 06 серпня 2020 року направив на адресу НПУ пропозиції щодо створення управління захисту інтересів суспільства і держави, у яких запропоновано, з метою організації та забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності в межах наданих законом, відповідно до організаційно-штатних змін, скоротити 8 посад в організаційно-штатному розкладі кримінальної поліції, у тому числі посаду заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, яку займала підполковник поліції ОСОБА_1
07 серпня 2020 року відповідач-2 видав наказ № 639ДСК "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції України", яким затверджено переліки змін у штатах територіальних органів поліції, у тому числі і в штатах ГУНП в Одеській області.
07 вересня 2020 року підполковника поліції ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення відповідно до наказу НПУ № 639ДСК на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.
Також установлено, що згідно з актами про запропонування вакантних посад підполковнику поліції ОСОБА_1, заступнику начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області, посада якої скорочена, від 16 та 29 жовтня 2020 року, які підписані позивачкою 20 та 29 жовтня 2020 року відповідно, позивачці двічі запропоновано ряд вакантних посад в органах і підрозділах ГУ НП в Одеській області.
Згідно з актом від 29 жовтня 2020 року, позивачка власноруч зазначила, що нею було направлено рапорт на ім`я Голови НПУ щодо скасування наказу № 639ДСК та на даний час рішення Головою НПУ по суті рапорту не прийнято. У разі ж відмови Голови НПУ у скасуванні наказу НПУ № 639ДСК у частині скорочення у штатному розписі управління карного розшуку ГУНП в Одеській області посади заступника начальника організаційно-методичного відділу, з метою подальшого переміщення на іншу посаду ОСОБА_1 розгляне пропозиції підходящих посад, які відповідають загальним правилам відповідних посад у трудовому праві.
30 жовтня 2020 року до ГУНП в Одеській області надійшов рапорт підполковника поліції ОСОБА_1 щодо її призначення на посаду начальника відділу розшуку злочинців і зниклих громадян та оперативно-довідкової роботи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області.
За результатами розгляду вказаного рапорту, начальник управління карного розшуку ГУНП в Одеській області звернувся до начальника ГУНП в Одеській області з доповідною запискою від 06 листопада 2020 року, у якій вказано, що зазначена у рапорті підполковника поліції ОСОБА_1 посада їй не пропонувалася у зв`язку з тим, що її теперішні посадові обов`язки, досвід роботи не відповідають цій посаді. Також, ураховуючи специфіку роботи відділу розшуку злочинців і зниклих громадян та оперативно-довідкової роботи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області та в інтересах служби на посаду начальника даного відділу підібраний кандидат, призначення якого погоджено з керівництвом ГУНП, кримінальної поліції та карного розшуку, який на даний час проходить етапи призначення та погодження з ОУДВБ.
Наказом ГУНП в Одеській області від 06 листопада 2020 року № 1463 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника організаційно-методичного відділу управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції з 07 листопада 2020 року за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби регулюється Законом № 580-VIII, приписами частини першої статті 59 якого обумовлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом положень статті 68 Закону, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.
Приписами частин першою - другою статті 235 КЗпП України врегульовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
VІ. Позиція Верховного Суду
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.