ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №320/4934/23
адміністративне провадження № К/990/36944/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Єгорова Н.М., судді - Федотов І.В., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
установив:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Рух справи та короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" (далі за текстом - ТОВ "ВіДіЕй Груп", Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2021 року №00607800702 та 00607790702.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року відкрито провадження у справі №640/37551/21.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, 29 грудня 2022 року справа №640/37551/21 скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю. Ухвалою від 22 березня 2023 року справу №640/37551/21 прийнято до провадження Київського окружного адміністративного.
У той же час, у березні 2023 року ТОВ "ВіДіЕй Груп" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у м. Києві, в якому просило: скасувати наказ ГУ ДПС України у м. Києві від 31 травня 2021 року №4474-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп"; визнати протиправними дії ГУ ДПС України у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп"; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12 серпня 2021 року №00607800702 та №00607790702 (справі присвоєно номер 320/4934/23).
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 8 березня 2023 року відкрито провадження у справі №320/4934/23, об`єднано в одне провадження адміністративні справи №320/4934/23 та №640/37551/21 із присвоєнням адміністративній справі єдиного номеру - №320/4934/23.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року (головуючий суддя - Балаклицький А.І.) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12 серпня 2021 року №00607800702 та №00607790702. Позов в частині вимог про скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 31 травня 2021 року №4474-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп" та про визнання протиправними дій ГУ ДПС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп" - залишено без розгляду.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що з наявних матеріалів справи прослідковується реальність господарських взаємовідносин з придбання "ВіДіЕй Груп" юридичних та інформаційно-консультаційних послуг у контрагентів ТОВ "Овертрейд Компані", ТОВ "Ліга-5", ТОВ "Текс Хауз", ТОВ "Хобия", натомість, доводи, якими відповідач намагається спростувати такий факт (відсутність необхідних матеріальних ресурсів, основних фондів, недостатня деталізація виконаних послуг), є, на думку суду, неприйнятними. Поряд із тим, установивши, що з позовом в частині вимог про скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 31 травня 2021 року №4474-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп" та про визнання протиправними дій ГУ ДПС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВіДіЕй Груп" позивач звернувся до суду у березні 2023 року, тобто із пропуском строку звернення до суду, окружний суд залишив позов Товариства в цій частині без розгляду.
Відповідач, не погодившись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року, та у справі постановлено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ВіДіЕй Груп" відмовлено.
Ухвалюючи рішення апеляційний суд керувався тим, що, з огляду на умови укладених договорів та специфіку придбаних у контрагентів послуг, помилковими є висновки суду першої інстанції про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Овертрейд Компані", ТОВ "Ліга-5", ТОВ "Текс Хауз", ТОВ "Хобия", та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Також, суд апеляційної інстанції констатував порушення окружним судом вимог пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час відкриття провадження у справі №320/4934/23 в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2021 року №00607800702 та №00607790702.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалену судом постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У світлі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує на застосування апеляційним судом положень статей 44, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від: 6 лютого 2018 року у справі №804/4940/14, від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а, від 10 травня 2018 року у справі №820/1763/16, від 12 червня 2018 року у справі №826/11879/13-а, від 12 червня 2018 року у справі №825/3419/14, від 16 квітня 2019 року у справі №804/6909/17, від 16 липня 2019 року у справі №802/2618/14-а, від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17, 3 жовтня 2019 року у справі №813/4079/15, від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16, від 12 лютого 2020 року у справі №813/3577/13-а, від 27 лютого 2020 року у справі №813/7081/14, від 27 лютого 2020 року у справі №814/120/15, від 20 березня 2020 року у справі №560/3956/18, від 2 квітня 2020 року у справі №160/93/19, від 15 квітня 2020 року у справі №240/5420/18, від 2 липня 2020 року у справі №560/711/19, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 5 січня 2021 року у справі №820/1124/17, від 13 січня 2021 року у справі №810/1811/17, від 18 серпня 2021 року у справі №825/1053/18, 9 травня 2023 року у справі №820/5112/16 та інших правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
У перелічених заявником касаційної скарги постановах наведено перелік обставин й фактів, які, як опосередковано, так і в своїй сукупності свідчать про правомірність отримання платником податків податкової вигоди та наявність реального характеру господарських операцій між суб`єктами господарювання.
Вимоги касаційної скарги в аспекті наведених вище правових позицій Верховного Суду обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами-постачальниками послуг були здійснені у передбаченому законодавством порядку, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які є належно оформленими та складеними, й такі повною мірою посвідчують факт придбання послуг. Позивач, у світлі висновків апеляційного суду, переконує, що подані до перевірки документи містять достатньо обов`язкових реквізитів, які повною мірою дозволяють ідентифікувати учасників господарських взаємовідносин та розкрити їх суть. Натомість, як вважає позивач, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про недоведення з боку позивача факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами. Окремо позивач зауважує, що відсутність, на думку податкового органу, більш детального опису обсягу наданих послуг, відсутність на декількох документах прізвища безпосереднього виконавця (працівника контрагента), який готував документи на виконання умов укладених договорів, долучених до актів приймання-передачі наданих послуг, та наявність певних неточностей в таких актах, не може бути доказом нереальності господарських операцій.
Від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу (разом із заявою про поновлення строку на його подання), у якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, а скаргу Товариства - без задоволення. У доводах свого відзиву відповідач підтримує мотиви й висновки суду апеляційної інстанції, з яких було відмовлено Товариству у задоволенні позовних вимог, наполягає на відсутності реального характеру господарських відносин позивача із контрагентами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави до задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як з`ясовано судом апеляційної інстанції на підставі плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, наказу від 31 травня 2021 року №4474-п, фахівцями Головного управління ДПС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВіДіЕй Груп" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, а також порядку справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2 серпня 2016 року по 31 грудня 2020 року.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт від 14 липня 2021 року № 54465/26-15-07-02-05-17/40707030, яким встановлено порушення позивачем:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (Податкового кодексу України), пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" 16, затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зі змінами), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9ʼ 301ʼ 875 грн.
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9ʼ 656є417 грн.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, утім, листом від 9 серпня 2021 року №21844/І/26-15-07-02-22 ГУ ДПС у м. Києві залишило висновки акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі установлених перевіркою порушень 12 серпня 2021 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №00607800702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11ʼ 956ʼ 771,00 грн, з яких 9ʼ 565ʼ 417 грн за податковими зобов`язаннями та 2ʼ 391ʼ 354 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00607790702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 11ʼ 627ʼ 344,00 грн, з яких 9ʼ 301ʼ 875 грн за податковими зобов`язаннями та 2ʼ 325ʼ 469 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками розгляду скарги Підприємства на вказані податкові повідомлення-рішення Державна податкова служба України рішенням від 20 вересня 2021 року залишила скаргу без задоволення, а прийняті ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2021 року №00607800702, №00607790702 - без змін.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 12 серпня 2021 року №00607800702 та №00607790702, а також дії відповідача з призначення й проведення перевірки, позивач звернувся із цим позовом до суду.
3. Релевантні джерела права. Позиція Верховного Суду у справі.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги у світлі висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з наступних міркувань.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.