ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №240/26583/23
адміністративне провадження № К/990/38465/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/26583/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Лавренчук О. В.) від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Курко О. П., Шидловський В. Б., Боровицький О. А.) від 18 жовтня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року.
2. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів в сумі 29 340,74 грн за вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року до вирішення питання по суті у судовому порядку.
3. В обґрунтування заяви зазначено, що нарахування податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головним управлінням ДПС у Житомирській області за вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року із зазначенням боргу із ЄСВ у сумі 29 340,74 грн має спірний характер і потребує встановленню судом. Вважає, що вимога є неузгодженою, однак 06 вересня 2023 року, старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левківським А. М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за податковою вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року; арештовано рахунки. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вважає, що провина судом ще не встановлена, а стягнення коштів вже здійснюється, отже має місце порушення ії права вільного володіння, розпорядження і користування власністю, що гарантується Конституцією України кожному громадянину.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, заяву ТОВ ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 240/26583/23 - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року на суму 29 340,74 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/26583/23.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 листопада 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просило скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Ухвалюючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 240/26583/23, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вимога про сплату боргу № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року, яка є предметом розгляду у справі № 240/26583/23, є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існують обставини, встановлені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для забезпечення позову, так як невжиття заходів забезпечення позову може завдати матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнить поновлення її порушених прав.
10. При цьому суди виснували, статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем оспорюваної постанови у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою (виконавчим документом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
12. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Зокрема, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосував норми статей 150, 151 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року по справі № 140/13152/20 та від 19 жовтня 2023 року по справі № 440/9568/22.
14. На переконання скаржника, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено наявність необхідних підстав для такого забезпечення. Зокрема позивач не вказує на вчинення будь-яких безповоротних дій зі сторони відповідача, за наслідками яких рішенням суду у даній справі було б неможливо захистити порушене право.
15. Крім того вказує, що ухвала суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
18. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
19. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).