ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000011
провадження № К/9901/21034/19, №К/9901/21647/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (у складі головуючого судді - Мартинюка В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року (у складі: головуючого судді - Глушка І.В., суддів: Большакової О.О., Гуляка В.В.), у справі №1.380.2019.000011,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення в період перебування з 29.05.2014 до 18.06.2015 у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників;
стягнути грошове забезпечення за період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з 29.05.2014 до 18.06.2015 в сумі 68 559,34 грн.;
стягнути середній заробіток у зв`язку з невиплатою належних сум грошового забезпечення при звільненні за період з 06 листопада 2015 року до 19 березня 2019 року в розмірі 529 474,86 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про невиплату йому грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні понад 15 днів (з 29.05.2014 до 18.06.2015). Позивач зауважував, що йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення лише за 11 робочих днів, що охоплюються періодом з 14.05.2014 по 28.05.2014.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС України щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 в період перебування з 29 травня 2014 року до 18 червня 2015 року у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з 29 травня 2014 року до 18 червня 2015 року в сумі 47 526,24 грн за виключенням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення та про стягнення з відповідача грошового забезпечення за період перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з 29 травня 2014 року до 18 червня 2015 року в сумі 47 526,24 грн., є обґрунтованими; водночас, оскільки відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають лише грошові кошти громадян, які не мають разового характеру, спірна сума, присуджена до стягнення за рішенням суду з суб`єкта владних повноважень, не підлягає індексації.
5. Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою належних сум грошового забезпечення при звільненні за період з 06 листопада 2015 року до 19 березня 2019 року в розмірі 529 474,86 грн, суд першої інстанції зазначив, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивач відповідно до пункту 40 Положення №114 міг бути зарахований у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників строком до двох місяців, з дозволу Міністра; проте, жодних рішень про продовження строку перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників уповноваженими особами не приймалось, а тому строк перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників не міг перевищувати 15 діб; вищевикладене свідчить про те, що позивач всупереч вимог Положення №114 перебував у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників понад установлений 15 денний термін, а саме з 29 травня 2014 року по 18 червня 2015 року.
7. Суд апеляційної інстанції також вказував, що неналежне виконання Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників вимог вказаного Положення не може позбавляти позивача права на компенсацію за несення служби у цей період; крім того, в Положенні №114 не міститься застережень, за яких виплата грошового забезпечення припиняється у разі перевищення строку перебування співробітника у розпорядженні з незалежних від нього підстав; разом з тим, період перебування ОСОБА_1 у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників становив понад 13 місяців.
8. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновків, що в порушення вимог Інструкції та Положення, позивача не було виведено з розпорядження протягом двох місяців і лише 19 червня 2015 року призначено на нову посаду та виведено із розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, тому підстави ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період перебування його у розпорядженні відсутні; зважаючи на те, що позивач був звільнений з податкової міліції у запас Збройних Сил наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, то до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як правонаступника перейшло зобов`язання щодо виплати грошового забезпечення за перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників у спірний період.
9. Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанції зазначали, що так як ОСОБА_1 звільнений з посади та податкової міліції з 05 листопада 2015 року відповідно до наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.11.2015 №64-ос, та фактичний розрахунок позивачу на день його звернення до суду в частині оспорюваних сум проведено не було, оскільки відповідач правові норми, якими врегульвано спірні правовідносин, розумів так, що грошове забезпечення за період перебування позивача у розпорядженні не слід виплачувати взагалі; спір у цій частині стосується розміру належних звільненому працівникові сум.
10. А тому, на переконання судів попередніх інстанцій, положення статті 117 КЗпП України не розповсюджується на спірні правовідносини в наведеній частині позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
11. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 (далі також - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку у зв`язку із невиплатою належних сум грошового забезпечення при звільненні за період з 06.11.2015 до 19.03.2019 в розмірі 529 474, 86 грн., і в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
12. В обґрунтування заявленої скарги касатор-1 посилається на помилкові висновки судів попередніх інстанцій про нерозповсюдження статті 117 КЗпП України на правовідносини у цій справі. Касатор-1 зазначає, що невиплата грошового забезпечення за весь час перебування позивача у розпорядженні сталась з вини відповідача, на день звільнення з роботи існувала заборгованість із виплати грошового забезпечення, та суди першої та апеляційної інстанцій зобов`язані були застосувати до спірних правовідносин норми частини 2 статті 117 КЗпП України і притягнути відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь позивача середній заробіток за період з дати звільнення - 06.11.2015 до дати винесення рішення про стягнення невиплаченого грошового забезпечення.
13. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову - без змін.
14. Із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся також Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - касатор-2), в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
15. Касатор-2 наголошує на тому, що перебуваючи у розпорядженні Центрального офісу ОСОБА_1. позивач жодної роботи не здійснював, завдань не виконував, а відтак були відсутні підстави щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у період понад 15 діб.
16. Відповідач вказує, що за час перебування позивача у розпорядженні документів (рапортів, подання) щодо призначення його на посаду начальницького складу податкової міліції, не надходило, отже, перебування у розпорядженні ОСОБА_1 у строк більше 15 діб відбулось з вини самого працівника.
17. Відповідач зазначає, що після призначення на посаду, позивач жодного разу не звертався щодо невиплати йому грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні; при отриманні фактичного розрахунку, жодного звернення щодо невиплати грошового забезпечення чи порушення роботодавцем законодавства про оплату праці з боку позивача не надходило; отже, в даному випадку позивачеві були здійснені усі виплати в день звільнення, жодних невиплачених сум ОСОБА_2 не оскаржував, тому відсутня будь-яка вина роботодавця та, як наслідок, будь-яка затримка щодо розрахунку при звільненні.
18. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у касаційній скарзі також вказує, що в даному випадку позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права у день звільнення - 04.11.2015, а тому позовна заява підлягала залишенню без розгляду; відповідач звертався до суду першої інстанції з таким клопотанням, в задоволенні якого було відмовлено; із вказаним відповідач також не погоджується.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 25 липня 2019 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №1.380.2019.000011 (провадження №К/9901/21034/19).
22. Касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Верховного Суду надійшла 01 серпня 2019 року.
23. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.08.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №1.380.2019.000011 (провадження №К/9901/21647/19).
25. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 касаційні скарги ОСОБА_1 та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.05.2014 №1291-о "Про звільнення з посад працівників податкової міліції" звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження полковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-806117), заступника начальника - начальника головного оперативного відділу спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
27. Наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.06.2015 №48-о "По особовому складу податкової міліції" призначено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-806117), який перебуває в розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, на посаду заступника начальника оперативного управління Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, встановивши йому посадовий оклад згідно зі штатним розписом.
28. Наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.11.2015 №64-о звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил за пунктом 64 підпунктом "б" Положення (через хворобу) полковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-806117), заступника начальника оперативного управління Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, з 05 листопада 2015 року.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за 15 днів його перебуванні у розпорядженні.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №4бО-ІХ, що набрав чинності 08.02.2020, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу III "Перегляд судових рішень".
31. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 08.02.2020.
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
35. Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційних скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
36. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
38. Згідно з п.357.1 статті 357 Податкового Кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
39. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
40. Так, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки (далі - Положення №114).