ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 240/19065/23
адміністративне провадження № К/990/38272/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (суддя: Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (судді: Шидловський В.Б., Боровицький О.А., Курко О.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 73 525,00 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року включно;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 22 315,75 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних, осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 протиправно не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 липня 2018 року.
Позивач зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року по справі № 380/7603/21 відповідачем було нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 12 402,84 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Однак розрахунок виплаченої індексації грошового забезпечення проведено неправильно.
Зокрема, позивач вказав, що Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 12 402,84 грн із застосуванням базового місяця який не відповідає січню 2008 року.
На думку позивача, при застосуванні базового місяця січень 2008 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року сума невиплаченої індексації грошового забезпечення складала 85 927,84 грн. Проте, відповідачем нараховано та виплачено 12 402,84 грн. Тому позивач уважає, що сума недоплати за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року складає 73 525,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Також, позивач зазначає, що відповідачем за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Така протиправна бездіяльність відповідача призвела до нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період в неповному обсязі. Тому, за розрахунками позивача, на його користь підлягає стягненню з відповідача сума недоплати за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року у розмірі 22 315,75 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 240/19065/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду; закрито провадження у справі № 240/19065/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (права позивача на проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення), між тими самим сторонами та з тих же самих підстав, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 380/7603/21.
Спір у цій справі фактично спрямований на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 380/7603/21, а доводи позивача, викладені в позовній заяві, зводяться до незгоди позивача із діями відповідача щодо виконання зазначеного судового рішення.
З урахуванням цього, суд першої інстанції констатував, що обраний позивачем спосіб захисту у цій справі, не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Такі висновки суд першої інстанцій сформував з огляду на правову позицію, висловлену в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 у справі № 802/1933/18-а., від 29 липня 2021 року у справі № 460/350/19.
З погляду суду першої інстанції, способом захисту прав позивача у цих правовідносинах є звернення до суду першої інстанції в порядку статті 383 КАС України, а не з новим позовом.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи судове рішення суду першої інстанції, зазначив, що у межах адміністративної справи № 380/7603/21 Львівським окружним адміністративним судом було надано оцінку діям відповідача стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року.
В цьому адміністративному позові позивач з посиланнями на норми матеріального права, обґрунтовує протиправний характер дій суб`єкта владних повноважень, що вчиненні під час нарахування йому індексації грошового забезпечення на виконання рішенням у справі №380/7603/21, фактично повторно заявляючи позовні вимоги, які вже були розглянуті Львівським окружним адміністративним судом.
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично частково не погоджується з рішенням прийнятим та результатом розгляду справи №380/7603/21, а також не погоджується з виконанням відповідачем вказаного судового рішення, що не є підставою для повторного звернення до суду з позовними вимогами, які є аналогічними за своєю суттю та відрізняються способом викладення їх змісту.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що якщо позивач уважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинених на виконання рішення у справі №380/7603/21 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував правомірність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наявність рішення суду, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник зазначає, що предмети, які розглядались судами та були предметом оцінки у справах № 240/19065/23 та № 380/7603/21 є різними.
У справі № 380/7603/21 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 липня 2018 без визначення суми у грошовому еквіваленті.
У справі № 240/19065/23 предметом спору є правильність розрахунку суми індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та правильність встановлення розміру індексації-різниці грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року.
Скаржник вказує на те, що оскільки на момент розгляду справи № 380/7603/21 відповідачем не було виплачено позивачу індексацію за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, судом не досліджувалась належна позивачу сума індексації у грошовому еквіваленті. Також, судом не проводився розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року, з вказівкою на те, що ці питання віднесено судом до дискреційних повноважень відповідача. Отож позивач був позбавлений можливості звернутись до суду у порядку статті 383 КАС України.
Скаржник зазначає, що після виплати відповідачем індексації на виконання рішення суду у справі №380/7603/21 позивач звернувся до суду у порядку передбаченому КАС України у окремому провадженні щодо спірної суми індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року.
З урахуванням наведеного скаржник доводить, що предмети у двох зазначених справах є різними, а тому пункт 4 частини 1 статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, та провадження по справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.
За твердженням скаржника, аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 560/832/23, від 27 липня 2023 року у справі №560/10793/22, від 27 липня 2023 року у справі № 380/14200/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 420/2884/23, від 02 серпня 2023 року у справі № 400/68/23, від 03 серпня 2023 року у справі № 200/2373/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 200/15017/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 240/24565/22, від 14 вересня 2023 року у справі №120/8306/22, від 14 вересня 2023 року у справі № 160/16055/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 560/2917/23, від 09 листопада 2023 року у справі №160/20796/22.
Позиція інших учасників справи
Від Військової частини НОМЕР_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 240/19065/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 грудня 2023 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.