ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 440/1526/19
адміністративне провадження № К/9901/3957/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №440/1526/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (головуючий суддя - Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Катунова В.В., суддів - Бершова Г.Є., Ральченка І.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій просив:
- змінити формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1, начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с "По особовому складу" в частині звільнення за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим зі служби в поліції 18 травня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції);
- визнати протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та виплати відпускних;
- стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1133 грн 22 коп., одноразову допомогу за втрату працездатності в розмірі 189180 грн, премію в розмірі 1607 грн 61 коп., компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86333 грн 09 коп.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він написав рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням та 18 травня 2018 року був звільнений зі служби на підставі наказу від 18 травня 2018 року №231о/с. Однак, 18 липня 2018 року військово-лікарською комісією ТМО МВС України в Полтавській області на його ім`я було видано постанову №7, згідно якої ОСОБА_1 установлені захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції, а 19 вересня 2018 року вперше надано другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в поліції. З огляду на це, позивач вважає, що відповідач умисно не направив позивача на медичну комісію та не надав часу при звільненні для проходження ВЛК, внаслідок чого безпідставно звільнив його зі служби в Національній поліції з формулюванням у наказі підстави звільнення за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
3. Окрім викладеного указував, що при звільненні не отримав розрахунок у повному обсязі, зокрема, не погодився із розрахунком компенсації за невикористану відпустку, зазначив про ненарахування премії за травень 2018 року та одноразової грошової допомоги за втрату працездатності.
4. Переконував, що відповідач допустив затримку по сплаті грошового забезпечення (9 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні та відпускних (28 днів).
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач у період проходження ОСОБА_1 служби в поліції не володів і не міг об`єктивно володіти інформацією про наявність факту визнання ОСОБА_1 у липні 2018 року непридатним до військової служби.
7. У рапорті від 02 травня 2018 року ОСОБА_2 не указав, що бажає бути звільненим після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв з цього приводу від позивача не надходило, що сторонами не заперечується.
8. Ураховуючи волевиявлення позивача, а також досягнення між сторонами згоди щодо дати звільнення, наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18 травня 2019 року.
9. З огляду на викладене суди вирішили, що відсутні підстави для зміни формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1, начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с "По особовому складу" в частині звільнення за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим зі служби в поліції 18 травня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
10. Щодо вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги при втраті працездатності суди установили, що позивачу дійсно було установлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції протягом шести місяців після його звільнення, але звільнений він був не через хворобу, а за власним бажанням.
11. Констатували, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є дотримання зв`язку із причиною/підставою звільнення особи з поліції внаслідок саме захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
12. З огляду на те, що наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", вирішили, що підстави для виплати такої допомоги у відповідача відсутні.
13. Суди, також, зазначили, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень ГУНП в Полтавській області. При цьому чинне законодавство не містить приписів щодо обов`язкової сплати указаної допомоги у день звільнення особи зі служби.
14. З урахуванням того, що отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 38 549 грн 45 коп. позивачем не заперечується, суди вирішили, що у цьому випадку відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо затримки розрахунку при звільненні.
15. Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133 грн 22 коп. суди погодились із розрахунком відповідача, відповідно до якого у році звільнення ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористану відпустку, розраховується за 14 днів.
16. Щодо стягнення на користь позивача премії у розмірі 1607 грн 61 коп. суди зазначили, що заявлений позивачем спосіб, а саме стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 премії в розмірі 1607 грн 61 коп., не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем премія позивачу у травні 2018 року не нараховувалася, а суд не наділений повноваженнями здійснювати таке нарахування.
17. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не установили протиправності дій відповідача щодо затримки у виплаті чи не виплаті одноразової допомоги за втрату працездатності, премії, компенсації за невикористану відпустку, то вирішили, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, не підлягає задоволенню.
Короткий зміст касаційної скарги
18. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у лютому 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
19. Зазначає, що законодавство не містить будь-яких норм відносно обмеження змін формулювання причин звільнення, якщо судом буде установлена їх неправильність.
20. Указує, що ОСОБА_1 не було повідомлено про можливість отримати ОГД під час служби та у момент звільненні, а уповноважені особи відповідача введи позивача в оману та порадили звільнитись "за власним бажанням".
21. Окрім викладеного констатує, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема затримку виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не урегульовані спеціальним законодавством, а тому застосуванню підлягають положення КЗпП України, зокрема стаття 117.
22. Звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій взагалі не розглянули позовну вимогу про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 86 333 грн 09 коп.
23. Також, не погоджується із відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік та стягнення премії за травень 2018 року.
Позиція інших учасників справи
24. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
25. 11 лютого 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2020 року для розгляду справи №440/1526/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
28. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №440/1526/19.
29. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №440/1526/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
30. ОСОБА_1 проходив службу в міліції, а після проходження переатестації - у поліції, на різних посадах, що підтверджується послужним списком (а.с. 42-53).
31. 18 травня 2018 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 18 травня 2018 року (а.с. 40).
32. Наказом ГУНП в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с "По особовому складу" підполковника поліції ОСОБА_1 (0119533), начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18 травня 2018 року (а.с. 127).
33. Також, відповідно до наказу начальника ГУНП в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с вислуга років на день звільнення позивача, а саме: 18 травня 2018 року у календарному обчисленні становить 18 років 02 місяці 05 днів, у пільговому обчисленні 18 років 05 місяців 09 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 14 календарних днів. Зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні за 18 років та встановлено премію за травень 2018 року в розмірі 0%.
34. Після спливу двох місяців, згідно постанови №7 М(ВЛ)КДУ ТМО МВС України по Полтавській області від 18 липня 2018 року у колишнього поліцейського ОСОБА_1 установлені захворювання "Лімфогранулематоз, варіант нодулярний склероз II Б після ПХТ, кл. гр. II. ІХС; Стенокардія напруга стабільна II ф.кл. Дифузний кардіосклероз, СН І, ф. кл. II. Гіпертонічна хвороба II СТ., ступень 2 ризик 3 високий. Кризовий перебіг. Диспліпідемія. Гепатоз. Хронічний безкалькульозний холецистит, ст. ремісії. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Обмежений псоріаз. Остеохондроз МХД попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондильоз, спондилартороз протрузії МХД ІЛ-81". Захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції.
35. У вересні 2018 позивач пройшов первинний огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено другу групу інвалідності з 11 вересня 2018 року, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, про що свідчить довідка МСЕК АВ№0029472 від 19 вересня 2018 року (а.с.15).
36. У зв`язку з цим, позивачем подано до ГУНП в Полтавській області пакет документів на виплату відповідної одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності.
37. Листом ГУНП в Полтавській області від 02 листопада 2018 року №29/Б-128 повідомлено ОСОБА_1, про розгляд 02 листопада 2018 року його матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, оскільки звільненим з поліції поліцейським не з причин, передбачених вимогами пунктів статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", правові підстави для призначення допомоги відсутні (а.с.14).
38. Позивач не згодний формулюванням причини звільнення зі служби в поліції, з розміром виплат, які були здійснені при його звільненні та вважає, що дії відповідача суперечать положенням Закону та порушують його права, а тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
39. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
40. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
42. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Щодо вимоги про зміну формулювання причини звільнення
43. Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач у період проходження ОСОБА_1 служби в поліції не володів і не міг об`єктивно володіти інформацією про наявність факту визнання ОСОБА_1 у липні 2018 року (після звільнення) непридатним до військової служби.
44. У рапорті від 02 травня 2018 року ОСОБА_2 не указав, що бажає бути звільненим після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв з цього приводу від позивача не надходило, що сторонами не заперечується.
45. З огляду на викладене, ураховуючи волевиявлення позивача, а також досягнення між сторонами згоди щодо дати звільнення, суди вирішили, що наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с підполковника поліції ОСОБА_1 правомірно звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18 травня 2019 року.
46. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
47. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від "Про Національну поліцію".
48. За приписами частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Тобто зазначена норма містить вичерпний перелік підстав для звільнення особи зі служби в поліції.
49. Частиною другою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
50. Судами установлено, що позивач 02 травня 2018 року подав рапорт про звільнення, у якому просив звільнити його зі служби в поліції з 18 травня 2018 року (а.с. 40). У рапорті ОСОБА_2 не указував, що бажає бути звільненим після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв з цього приводу від позивача не надходило, що сторонами не заперечується.
51. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття відповідачем наказу від 18 травня 2018 року №231о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції існувала лише одна підстава для звільнення - за власним бажанням на підставі поданого рапорту.
52. Суд зазначає, що рішення медичної комісії про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню.
53. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №817/1670/17, стосуються подібних правовідносин, та є застосовними до обставин цієї справи.
54. Таким чином, після звільнення позивача на підставі наказу від 18 травня 2018 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", між сторонами були припинені трудові та службові відносини, у зв`язку із чим відповідач втратив повноваження на зміну наказу про звільнення позивача, при цьому, у даному випадку відсутні також і підстави для зміни наказу.
55. За таких обставин Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги за втрату працездатності
56. Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є дотримання зв`язку із причиною/підставою звільнення особи з поліції внаслідок саме захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
57. Ураховуючи, що наказом ГУНП в Полтавській області від 18 травня 2018 року №231о/с позивач звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тому підстави для виплати такої допомоги у відповідача відсутні.
58. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
59. Питання щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги за втрату працездатності особі, звільненій зі служби в поліції за власним бажанням розглядалось Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у межах справи №822/1493/18. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №822/1493/18 є застосовними до спірних правовідносин та ураховуються Судом при вирішенні цієї справи.
60. Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
61. Відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію" та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
62. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення поліцейському інвалідності днем виникнення права на отримання допомоги є дата з якої встановлено інвалідність.
63. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу після звільнення зі служби в поліції установлено другу групу інвалідності з 11 вересня 2018 року та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується довідкою МСЕК АВ№0029472 від 19 вересня 2018 року (а.с.15).
64. За змістом пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" підстава звільнення поліцейського зі служби в поліції (внаслідок захворювання, поранення, які пов`язані з проходженням служби) є обов`язковою умовою призначення одноразової грошової допомоги.
65. За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону України "Про Національну поліцію" наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
66. З огляду на викладене, установлення на законодавчому рівні такої обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров`я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
67. Визначення Порядком №4 днем виникнення права на отримання допомоги дати, з якої встановлена інвалідність, не змінює визначених Законом, як актом вищої юридичної сили, обов`язкових умов призначення одноразової грошової допомоги і не може бути безумовною підставою для її виплати без дотримання таких умов.
68. Суд звертає увагу на те, що питання конституційності пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (яким також як і в пункті 4 право на отримання грошової допомоги поставлено у залежність від підстав звільнення зі служби) було предметом розгляду Конституційним Судом України.
69. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 22 квітня 2020 року (справа №3-р(І)/2020) дійшов висновку про конституційність пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
70. При цьому виходив з того, що передбачені частиною першою статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" різні підстави та умови для призначення й виплати поліцейському або іншій особі одноразової грошової допомоги в разі смерті (загибелі) поліцейського, встановлення його інвалідності або часткової втрати працездатності не можуть розглядатися у розумінні частин першої, другої статті 24 Конституції України як запровадження дискримінаційних відмінностей у статусі поліцейського, який набуває право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки її розмір обумовлений насамперед ступенем тяжкості негативних для життя і здоров`я поліцейського наслідків.
71. Також Конституційний Суд України зазначив, що право на одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності не є конституційно визначеним правом поліцейського. Саме тому Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні, формуючи законодавчу основу для забезпечення соціального захисту правоохоронців, у тому числі поліцейських, які виконують важливі для держави функції із забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також членів їхніх сімей, має у межах конституційних приписів дискреційні повноваження у частині визначення підстав та умов призначення і виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності указаним категоріям осіб.