ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа №819/1833/17
касаційне провадження № К/9901/46766/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі (далі - Казначейство), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, за участі Казначейства, у якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 86834-17; зобов`язати Інспекцію сформувати та подати до Казначейства подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку лише у 2015 році, проте рішення місцевої ради, яким встановлено ставку транспортного податку, не могло бути застосоване у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік. Також, позивач зазначив, що оскільки він 31.08.2015 сплатив нараховану згідно неправомірного податкового повідомлення-рішення суму транспортного податку в повному розмірі, то Інспекція зобов`язана сформувати та подати до Казначейства подання про повернення сплаченого ним транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норма щодо застосування транспортного податку у 2015 році є чинною, а Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII неконституційним визнано не було.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.03.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 86834-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Висновок суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), та на встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України календарний рік як базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку, що виключає належний позивачу автомобіль з об`єктів оподаткування в 2015 році. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що така вимога позивача є передчасною.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 02.03.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто виходячи із норм статті 267 Податкового кодексу України, транспортний податок як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, починаючи з 01.01.2015, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 13.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Toyota моделі Highlander, 2011 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб. см, тип пального - бензин.
27.01.2015 Житомирською міською радою було прийняте рішення № 6/55/13 "Про внесення змін до рішення від 05.01.2011 № 6/4/3 "Про місцеві податки і збори", яким міська рада встановила з 01.01.2015 ставку транспортного податку із розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування згідно із статтею 267 Податкового кодексу України.
Інспекцією було сформоване та надіслане позивачу податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 86834-17, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн.
Згідно квитанції від 31.08.2018 № 3069879 ОСОБА_1 сплатив визначену вказаним вище податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобов`язання із транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. до місцевого бюджету.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).