ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 812/1246/18
касаційне провадження № К/9901/68748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя - Свергун І.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Рубіжанський залізобетон" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу за період з липня 2014 року по березень 2016 року штрафних санкцій, пені зі сплати орендної плати за землю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 №0004841205 про застосування штрафних санкцій в сумі 18239,85 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність дій контролюючого органу щодо самостійного внесення змін до даних інтегрованої картки платника та нарахування пені. Позивач посилається на відсутність підстав для застосування до нього пені та штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки він не повинен сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками відповідно до статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII), яким передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, що ним правомірно відображено в уточненій декларації.
Відповідач у запереченнях вказує на відповідність прийнятого ним рішення вимогам податкового законодавства, посилаючись на обов`язок позивача сплачувати орендну плату за землю відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 05.02.2018 №000484120, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до положень Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, і наявність сертифікату Торгово-промислової палати в даному випадку не вимагається.
Суди дійшли висновку, що оскільки на момент виникнення податкового боргу та прийняття Управлінням спірних рішень позивач і орендована ним земельна ділянка знаходилися на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу вимог статті 6 Закону №1669-VII був звільнений від плати за її використання до внесення змін до вказаної норми Закону, до 08.06.2016.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на невірне застосування та порушення судами норм матеріального права, наполягає на тому, що позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а положення Закону №1669-VII не можуть розповсюджуватися на платника позивача, оскільки в нього відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.
Відповідачем 08.06.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39591445) на його правонаступника Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Підприємство є юридичною особою, правонаступником ТОВ "Рубіжанський залізобетон", перебуває на обліку в Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.05.2018 № 1003992397.
Між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Рубіжанський залізобетон" (орендар) укладено такі договори оренди земельних ділянок: від 07.07.2008 №81 (земельна ділянка розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 18, загальна площа 0,0009 га); від 07.07.2008 №82 (земельна ділянка розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 18, загальна площа 1,2857 га); від 14.08.2012 №155 (земельна ділянка розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 4, загальна площа 0,3216 га).
Платник 15.02.2014 подав до Рубіжанської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, де визначив суму орендної плати за землі державної або комунальної власності за 2014 рік усього 68449,56 грн.
19.02.2015 позивач подав до Рубіжанської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, де визначив суму орендної плати за землі державної або комунальної власності за 2015 рік усього 85495,09 грн.
22.02.2016 позивач подав до Рубіжанської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, де в графі "Нараховано на 2016 рік" поставив "-".
02.03.2016 позивач подав до Рубіжанської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, де в графі 4-12 "Нараховано на 2015 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється)" зазначив суму 85495,09 грн, в графі 6-12 "Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати" зазначив суму 85495,09 грн, в рядку 8-12 "Розмір завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати" зазначив суму 85495,09 грн. Вказану податкову звітність було прийнято контролюючим органом, показники відображено в інтегрованій картці платника.
У подальшому, контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податкових деклараціях з плати за землю (м. Рубіжне) Підприємством з питань своєчасності сплати податкових зобов`язань з орендної плати за січень 2015 - березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2018 №112/12-32-12-05/33075518 (далі - акт перевірки), яким встановлено несвоєчасну сплату Підприємством самостійно визначених грошових зобов`язань з орендної плати за землю, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за податкові періоди січень 2015 року - березень 2016 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 №0004841205, яким, на підставі статті 126 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 18239,85 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.