ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 816/458/18
касаційне провадження № К/9901/67863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 (суддя - Канигіна Т.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 30.01.2018 №0001061401, №0001071401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 426635,00 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 341308,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 85327,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на неправомірність висновків контролюючого органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок операцій з придбання і відповідального зберігання соняшника у ТОВ "Полтава-Сад", ПП "Ісіда-Д", за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, однак, витрати ним не визначалися, оскільки дохід від реалізації цих товарів у періоді, що перевірявся, не отримано. За доводами платника, придбаваючи вказаний товар він сплатив його вартість у частині та уклав договір його відповідального зберігання з тими ж контрагентами; товар фактично не передавався та кошти не надходили. Також, позивач зазначає про протиправність висновків контролюючого органу в частині завищення податкового кредиту за лютий 2017 року, оскільки таким порушенням підприємство не завдало шкоди державі.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 12.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 30.01.2018 №0001061401, №0001071401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 426635,00 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 341308,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 85327,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення у визначеній судом частині підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі. Стверджує про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами з підстав відсутності належних первинних документів в підтвердження здійснення таких господарських операцій, зокрема, документів в підтвердження транспортування придбаного товару, рахунків, сертифікатів відповідності якості товару, документів складського обліку, наявності недоліків у первинних документах, невикористання придбаного соняшника у власній господарській діяльності, неотримання доходу від реалізації придбаного товару, наявності кредиторської заборгованості перед постачальниками соняшника, відсутності витрат на придбання соняшника. Також, скаржник доводить, що платником безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації на загальну суму 52226,92 грн.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливим розгляд справи в попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 17.01.2018 №55/16-31-14-01-10/30406433 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовані порушення платником вимог:
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 261000,00 грн, у тому числі: за 2015 рік на суму 108000,00 грн, за 2016 рік на суму 153000,00 грн;
пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податкового зобов`язання податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 342228,00 грн, у тому числі за лютий 2015 року на суму 134,00 грн, за липень 2015 року на 120000,00 грн, за серпень 2015 року на 45,00 грн, за жовтень 2015 року на 11,00 грн, за листопад 2015 року на 45,00 грн, за лютий 2016 року на 14,00 грн, за березень 2016 року на 18,00 грн, за вересень 2016 року на 192722,00 грн, за жовтень 2016 року на 38088,00 грн, за грудень 2016 року на 39190,00 грн, за лютий 2017 року на 653,00 грн, за травень 2017 року на 51308,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2018:
№0001071401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 427785,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 342228,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 85557,00 грн;
№0001061401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 299250,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 261000,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 38250,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів, невикористання придбаного соняшника у власній господарській діяльності, неотримання доходу від реалізації придбаного товару, наявності кредиторської заборгованості перед постачальниками соняшника, відсутності витрат на придбання соняшника.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судами з`ясовано, що контролюючим органом здійснено перевірку за період, у якій були внесені відповідні зміни до ПК України.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VIII (набрав чинності 01.01.2016) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема наступні: у пункті 198.5: "абзац другий доповнено словами "та місце постачання яких розташоване за межами митної території України"; 2) у пункті 198.6: "в абзаці першому слова "податковими накладними" замінено словами "податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних"; в абзаці п`ятому слова "зазначені в податкових накладних" замінено словами "зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних", а слова "податкову накладну" замінено словами "податкові накладні / розрахунки коригування"; в абзаці шостому слова "податкової накладної" замінено словами "податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VIII (дата набрання чинності 01.01.2017) у пункті 198.1: в абзаці другому слова "(у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)" виключено; в абзаці третьому слова "у тому числі при їх ввезенні на митну територію України" виключено; доповнено абзацом шостим такого змісту: "ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України".
Також указаним Законом пункт 198.3 викладено в такій редакції: "198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.