ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № П/811/117/17
касаційне провадження № К/9901/53283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 (суддя - Кармазина Т.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді - Малиш Н.І, Щербак А.А.) у справі за позовом Приватного підприємства "Віктор і К" до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Віктор і К" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2017 №0000151200, №0000131400, №0000141400, №0000161400.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ФГ "Сан", ПВП "Квадро", СФГ "Еліта", ТОВ "Сатурн-Агроком", ТОВ "Мідастрейдінг", ТОВ "Лаярд", ТОВ "Бєлтранс", ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Укрмаслотрейд", ТОВ "Скайстар Плюс", ТОВ "Глобус-Плюс", ТОВ ВТК "Ера", ТОВ "Сартана-М", ТОВ "Абсолют Транс", ТОВ "Транс-Сервіс - 1", ТОВ "Експрес-Т", ТОВ "Градієнт 2", а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак? оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 16.01.2017 №0000151200, №0000161400, №0000141400 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 687791,00 грн, №0000131400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2872329,06 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 2842777,06 грн, за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 29552,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із ФГ "Сан", ПВП "Квадро", СФГ "Еліта", ТОВ "Сатурн-Агроком", ТОВ "Мідастрейдінг", ТОВ "Лаярд", ТОВ "Бєлтранс", ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Укрмаслотрейд", ТОВ "Скайстар Плюс", ТОВ "Глобус-Плюс", ТОВ ВТК "Ера", ТОВ "Сартана-М", ТОВ "Абсолют Транс", ТОВ "Транс-Сервіс - 1", ТОВ "Експрес-Т", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у визначеній судом частині.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог суди виходили з того, що позивачем визнано порушення по взаємовідносинах з ТОВ "Градієнт 2" щодо безнадійної кредиторської заборгованості за 2015 рік, на загальну суму 592533,00 грн (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 98755,50 грн, податок на прибуток в сумі 106655,94 грн).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині, в якій задоволені позовні вимоги, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, невідповідності номенклатури придбаного товару, непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних ресурсів.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 10.05.2017 №23/11-26-14-00/20651018 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції від 24.10.2013), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції від 28.12.2014), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2949433,00 грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 2890329,00 грн, за півріччя 2016 року в сумі 59104,00 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.15 статті 201, пункту 202.1 статті 202, пункту 152 підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму 3285203,00 грн, у ому числі за січень 2015 року в сумі 1849233,00 грн, за лютий 2015 року в сумі 374464,00 грн, за червень 2015 року в сумі 6190,00 грн, за липень 2015 року в сумі 981155,00 грн, за серпень 2015 року в сумі 74161,00 грн; зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на загальну суму 786547,00 грн, у тому числі за квітень 2015 року на суму 1067,00 грн, за травень 2015 року на суму 21119,00 грн, за вересень 2015 року на суму 360294,00 грн, за грудень 2015 року на суму 98756,00 грн, за лютий 2016 року на суму 265194,00 грн, за травень 2016 року на суму 23667,00 грн, за червень 2016 року на суму 16450,00 грн;
пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, що призвело до завищення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду рядок 19 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 786547,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.2017:
№0000151200, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5006460,00 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 3285203,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1721257,00 грн;
№0000131400, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2978985,00 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 2949433,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29552,00 грн;
№0000141400, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786547,00 грн;
№0000161400, яким платнику зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу на суму 8043202,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 8857044,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, наявності недоліків у первинних документів, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Положеннями статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За правилами пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.