ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 804/3830/17
касаційне провадження № К/9901/29330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя - Прудик С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із позовом до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Управління) про визнання протиправною відмову у списанні податкового боргу у розмірі 318069,20 грн, за яким минув строк позовної давності 1095 днів, викладену у листі від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13; визнання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 318069,20 грн безнадійним, як такий, за яким минув строк позовної давності 1095 днів та зобов`язання повторно розглянути заяву про списання безнадійного податкового боргу та прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі вимог Податкового кодексу України позивач звернувся до відповідача із заявою про списання за строком давності безнадійного податкового боргу за період 2004 рік - 2010 рік, яку відповідачем, всупереч вимогам законодавства, залишено без задоволення. Позивач з такі дії Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вважає протиправними, оскільки, строк давності, встановлений законом для стягнення вказаного податкового боргу, минув, а тому є всі підстави для прийняття податковим органом рішення про списання податкового боргу, як безнадійного.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з огляду на те, що положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачає альтернативу: або до повного погашення заборгованості, або визнання боргу безнадійним, можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним. Вказує, що податкова заборгованість у розмірі 318069,20 грн утворилася за 2004-2010 роки, внаслідок закінчення строку давності настали умови для визнання боргу безнадійним, проте, відповідач безпідставно та протиправно відмовив у прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу. Судами попередніх інстанцій, на його думку, не враховані судові рішення, якими відповідачу відмовлено у стягненні податкового боргу з позивача та не надано правової оцінки листу від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13, як рішенню суб`єкта владних повноважень, що порушує права та інтереси.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.02.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_1 зареєстрований як самозайнята особа та перебуває на обліку в Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.
28.04.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо повідомлення про наявність заборгованості з часу її виникнення.
Листом від 16.05.2017 №1069/10/04-08-17-13 відповідач повідомив ОСОБА_1, що станом на 15.05.2017 за ним рахується податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в сумі 318069,20 грн та зазначив, що заборгованість складається з зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб на підставі поданих річних декларацій, у тому числі за: 2004 рік в сумі 39536,61 грн (декларація на суму 41976,61 грн), 2005 рік в сумі 24754,34 грн, 2006 рік в сумі 24011,77 грн, 2007 рік в сумі 42355,37 грн, 2008 рік в сумі 93549,15 грн, 2009 рік в сумі 42121,68 грн, 2010 рік в сумі 51740,28 грн.
У подальшому 22.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою, в якій вказав, що сума нарахованої відповідачем заборгованості становить 318069,20 грн, зважаючи на що відповідачем у 2017 році накладено заборону на відчуження належного позивачу автомобіля "Хендай Санта Фе", однак, з урахуванням закінчення строку позовної давності, просив скасувати нараховану суму заборгованості 318069,20 грн та скасувати заборону на відчуження автомобіля.
У той же час, листом від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13, відповідач повідомив позивача, що за позовами Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по справам №2а-2655/08 та №2а-13018/09/0470 Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено постанови про стягнення податкової заборгованості з ОСОБА_1 .
З посиланням на підпункт 102.4 пункту 102 Податкового кодексу України, відповідач вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу, отже, за порушеним питанням, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання податковим органом підтвердження повного погашення суми боргу в встановленому порядку.
Вважаючи протиправними дії податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 318069,20 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008 у справі №2а-2655/08 стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_1 суму заборгованості з податку з доходів фізичних осіб за період з 2003 року по 2007 рік включно в розмірі 128279,36 грн. Постанова суду набрала законної сили 28.03.2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі №2а-13018/09/0470 стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_1 заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 93549,15 гривень. Постанова суду набрала законної сили 12.02.2013.
Також, судами встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, у справі №2а-10823/10/0470, адміністративний позов Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 42121,68 грн - залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №804/5514/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, адміністративний позов Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 42121,68 грн - залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014.
Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі №804/792/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 51740,28 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015.
Зважаючи на зазначене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з відсутності обставини, які б свідчили про набуття сумою в розмірі 318069,20 грн статусу безнадійного податкового боргу, оскільки, в судовому порядку заборгованість частково стягнута та відповідно, відсутні підстави для виникнення у податкового органу обов`язку щодо списання зазначеної суми.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.