ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 201/8386/19
провадження № 51-3769км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засуджений ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представник цивільного відповідача ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - адвоката ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030001118, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився і проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що висновок експерта № 2010е від 20 червня 2019 року не відповідає вимогам ст. 102 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вказує, що місцевим судом не встановлено, яким чином медична картка хворої ОСОБА_9 надійшла до експертної установи, а суд апеляційної інстанції відповіді щодо цього не надав.
Вважає, що у висновку експерта відсутні такі дані: опис отриманих експертом матеріалів, та тих матеріалів, які були ним використані, опис методів, застосованих у дослідженні.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно посилається на висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа №754/14281/17).
Посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не спростовані доводи захисника про те, що потерпіла могла отримати такі тілесні ушкодження не тільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), оскільки за медичною допомогою остання звернулася тільки через значний проміжок часу.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_10 для надання пояснень.
Захисник зазначає, що посилання колегії суддів, як на підставу незастосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) після вчинення ДТП є надуманим, оскільки ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності не притягувався, а вказане провадження було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Також, захисник наголошує, що суд апеляційної інстанції не мотивував та не обґрунтував незастосування положень ст. 75 КК України з урахуванням поведінки учасників дорожнього руху - водія ОСОБА_11 і потерпілої ОСОБА_9, які покинули місце ДТП, а також не врахував даних про особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, те що раніше не судимий, на утриманні має батьків похилого віку.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, посилаючись на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, а саме неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права під час вирішення цивільного позову, виклав вимогу до Суду про скасування судових рішень у частині вирішення цивільного позову та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Свої доводи мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили обґрунтованість цивільного позову, не дослідили докази, надані для підтвердження витрат, пов`язаних з ДТП, не врахували вимог статей 91, 368, 370 КПК України та положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вказує, що суди дійшли помилкового висновку про достатність лише чеків без надання суду медичних документів, зокрема виписки з історії хвороби щодо амбулаторного лікування та рецептів, не врахували заперечення в частині обґрунтованості суми відшкодування завданого злочином збитку та належним чином не дослідили надані потерпілою докази на підтвердження витрат на лікування та суди жодним чином не аргументували рішення про стягнення матеріальної шкоди з МТСБУ без медичних документів, що підтверджують призначення лікарських засобів, зазначених в чеках.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачені ст. 76 КК України.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до МТСБУ та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_9 : з МТСБУ в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 897,74 грн, з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, представника цивільного відповідача МТСБУ - залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - задоволено частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасовано.
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Строк відбування покарання постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок залишено без зміни.
Як встановлено судами, 27 квітня 2019 року близько 20:05 ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота Авенсіс" р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_12, рухався по вул. Панікахи в м. Дніпро з боку вул. Запорізьке шосе в напрямку бульвару Слави.
Під час руху ОСОБА_7, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, зокрема п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком зміни напрямку руху ліворуч не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху ліворуч, внаслідок чого, в районі е/о № 1 вчинив зіткнення з мотоциклом "Сузукі" р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, який рухався ліворуч в попутному з ним напрямку руху.
Внаслідок ДТП пасажиру мотоцикла "Сузукі" ОСОБА_9, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2010е від 25 червня 2019 року, спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-б, "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілій.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу захисника, просили її задовольнити, представник цивільного відповідача підтримав свою касаційну скаргу, прокурор просила судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_7 і правильності кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах захисника та представника цивільного відповідача МТСБУ щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо посилань на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вказаних вимог закону.
За матеріалами провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, які полягають у спричиненні потерпілій ушкодження здоров`я, нехтування обвинуваченим правилами дорожнього руху, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, поведінку водія ОСОБА_11 і потерпілої ОСОБА_9, які покинули місце ДТП чим позбавили можливості встановити інші обставини події, призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі та звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційними скаргами захисника, ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, представника цивільного відповідача та прокурора,не погодився із застосуванням до обвинуваченого положень ст.75 КК України, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не повною мірою врахував характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжкого, а також обставини справи, а саме: наявність грубого порушення ОСОБА_7 вимог ПДР, внаслідок чого потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, відсутність в матеріалах провадження відомостей щодо відшкодування обвинуваченим спричиненої потерпілій шкоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_7 навіть після вчинення ДТП 27 квітня 2019 року, притягувався до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, що підтверджується наявною в матеріалах провадження копією постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року, однак вказане адміністративне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Проте, факт порушення правил дорожнього руху свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого діяння та недостатність підстав для застосування звільнення від відбування основного покарання.