ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 760/14300/16-ц
провадження № 61-7725св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за позовом третьої особи) - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа (відповідач за одним з позовів) - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Білецького Євгенія Васильовича, ОСОБА_3, яка подана його представником - адвокатом Мостовенком Юрієм Володимировичем, та ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В., ОСОБА_3, про визнання договору позики недійсним (справа № 760/18496/14-ц).
Позовні вимоги мотивувала тим, що у квітні 2014 року вона познайомилась з ОСОБА_7, вони почали зустрічатися та згодом останній зробив їй пропозицію вийти за нього заміж. Одного дня він повідомив її, що має намір продати автомобіль та на отримані кошти відкрити бізнес у м. Вишневому, де вона проживає. Разом з тим, оскільки він не міг продати автомобіль, у травні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до неї з проханням позичити йому грошові кошти у розмірі 40 000-50 000 доларів США, які він обіцяв віддати одразу, коли буде продано транспортний засіб. Вона повідомила ОСОБА_7 про те, що такої суми коштів у неї немає, а тому останній попросив її оформити на себе кредит, із чим вона погодилась.
Разом з тим, запропоновані банками умови ОСОБА_7 не влаштовували, тому він повідомив її про те, що у нього є знайомий ОСОБА_2, який зможе позичити необхідну суму грошових коштів. Умови позики ОСОБА_7 самостійно обговорив з ОСОБА_2
26 травня 2014 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. під впливом та тиском ОСОБА_7 і ОСОБА_2, який проявився в тому, що вони покваплювали її підписувати невідомі їй документи, постійно відволікали її увагу, не давали можливості спокійно прочитати текст та усвідомити його значення, вона розписалась у тих документах, які надав ОСОБА_2 та під диктовку написала розписку. Після цього ОСОБА_2 передав кошти ОСОБА_7 .
Позивач вказувала, що жодного власного волевиявлення та внутрішньої волі на отримання позики вона не мала, а також не мала наміру на укладення договору позики з ОСОБА_2 .
Через декілька днів їй подзвонили з мобільного номера ОСОБА_7 та повідомили, що його вбили невідомі особи у м. Луганську.
Вважала, що викладені обставини свідчать про введення її в оману з метою незаконного заволодіння її власністю.
26 травня 2014 року був також підписаний договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Вважала, що оскільки основне зобов`язання за договором позики не виникло, тому і не виникло прав та обов`язків за іпотечним договором та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір позики від 26 травня 2014 року, укладений між нею та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 травня 2014 року, укладені між нею та ОСОБА_2 ;
- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипову І. В. виключити з реєстру запис про реєстрацію іпотеки нерухомого майна.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору позики, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди (справа № 760/14300/16-ц).
Позовну заяву мотивувала тим, що вона підписала договір позики від 26 травня 2014 року під впливом психологічного тиску. Укладення оспорюваного договору вона не планувала та взагалі не мала наміру отримувати позику. Договір позики був нею підписаний виключно через подолання її внутрішньої волі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Вона не зверталась до відповідача з проханням надати їй кошти, його взагалі не знає, не узгоджувала з ним умови договору позики та його забезпечення. Крім того, договір позики є безгрошовим, оскільки відповідач не передавав їй грошові кошти. Вважає, що на підставі статті 1051 ЦК України вона може оспорити договір позики через те, що грошові кошти насправді не були нею одержані від позикодавця. Всі питання та істотні умови договору позики були погоджені між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а тому оспорюваний договір був підписаний нею під впливу обману. Те ж саме стосується і договору іпотеки та про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ураховуючи наведене, з урахування уточнень, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір іпотеки договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 травня 2014 року, укладені між нею та ОСОБА_2 ;
- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипову І. В. виключити з реєстру запис про реєстрацію іпотеки нерухомого майна;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
У вересні 2017 року ОСОБА_3 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В., про визнання недійсним договору позики.
Свої вимоги мотивував тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка є предметом договору іпотеки від 26 травня 2014 року, укладеного в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 26 травня 2014 року. За таких обставин, зазначений спір стосується його прав та законних інтересів.
Зазначав, що ОСОБА_1 підписала договір позики під триваючим тиском з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_2, проте жодних коштів вона не отримувала, тому договір є безгрошовим.
ОСОБА_3 просив суд: визнати недійсним договір позики від 26 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипову І. В. виключити з реєстру запис про реєстрацію іпотеки нерухомого майна.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року об`єднано в одне провадження для спільного розгляду цивільну справу № 760/18496/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В., ОСОБА_3, про визнання договору позики недійсним та цивільну справу № 760/14300/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору позики, визнання недійним договору іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодежателя, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В., про визнання недійсним договору позики.
Присвоєно єдиний номер № 760/14300/16-ц.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивував свій висновок тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження застосування до ОСОБА_1 психологічного тиску при підписанні договорів та написанні розписки про отримання коштів не надано, а зазначені у позовній заяві обставини ґрунтуються лише на поясненнях й припущеннях. Доказів на спростування отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_2 також не надано.
Договір позики, договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 травня 2014 року було укладено та підписано сторонами відповідно до умов, визначених чинним законодавством України, підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів не має. Нотаріус умови договорів роз`яснив.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Білецький Є. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до Києво-Святошинського районного суду м. Києва.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Мостовенко Ю. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасувати й направити справу на новий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасувати, направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Білецького Є. В., мотивована тим, що суди попередні інстанції не дослідили справжню природу розписки про отримання коштів ОСОБА_1, не врахували, що вона не містить ні посилання про отримання їх у борг, ні про зобов`язання повернути кошти. Тому, вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що сторони уклали договір позики. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки при об`єднанні позовів справа стала такою, що стосується нерухомого майна, а тому за виключною підсудністю повинна була розглядатися за місцезнаходженням такого майна (стаття 30 ЦПК України). Про те, що справа буде не підсудною Солом`янському районному суду м. Києва вказував сам суддя, який розглядав справу, вирішуючи клопотання відповідача про об`єднання позовів, що зафіксовано в протоколі судового засідання. Але, об`єднавши позови в одне провадження, суддя Солом`янського районного суду м. Києва не передав справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області, продовживши її розгляд. Вважає вказану обставину обов`язковою підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Мостовенка Ю. В., також мотивована тим, що суд першої інстанції порушив правила територіальної юрисдикції, а розписка не має необхідних реквізитів, щоб вважати це позикою.
Крім того, вказує, що суди не звернули увагу на те, що спірний договір позики має безгрошовий характер, оскільки ОСОБА_1 не отримувала жодних коштів від ОСОБА_2, умови договору з яким погоджував ОСОБА_7, а не вона, а також він отримав кошти.
Зазначає, що судами попередніх інстанцій надана неправильна оцінка доказам у справі, зокрема, вважає, що суди взяли до уваги висновки судових експертиз помилково, а експертизу від 07 липня 2015 року, проведену в межах кримінального провадження, до уваги безпідставно не взяли. Хоча, на думку заявника, вона доводить, що на ОСОБА_1 чинився тиск при укладенні спірних договорів.
Суд першої інстанції також порушив його право на участь в судовому засіданні, оскільки не розглянув клопотання про відкладення справи.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що районний суд незаконно відмовив у залученні в якості співвідповідача у справі ОСОБА_7, враховуючи, що саме він чинив психологічний тиск на неї при укладенні договору, що, зокрема, підтверджено судово-психологічною експертизою від 07 липня 2015 року, проведеною в межах кримінального провадження. Також він не був залучений до справи й у якості третьої особи. Крім того, на її думку, суддя допустив до участі у справі представників відповідача, у яких не було відповідних повноважень. Вважає, що такі процесуальні дії судді Українця В. В. є очевидною упередженістю при розгляді справи, тому йому було заявлено відвід, який безпідставно відхилений самим же суддею. Вважає, що підстави для відводу названого судді були обґрунтованими, тому це є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Також посилається на помилковість оцінки судами доказів у справі, зокрема, судових експертиз.
Районний суд порушив її право на захист, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання через те, що її адвокат мав підозру на захворювання COVID-19.
Вважає, що судові рішення є необґрунтованими, оскільки суди не дослідили та не надали відповіді на всі доводи позовних заяв та апеляційних скарг.
Суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 не передавав їй жодних коштів за договором позики, оскільки, по-перше, у неї не було необхідності та потреби в отриманні коштів у позику, а, по-друге, він сам не мав такої змоги, оскільки, як свідчить відповідь Солом`янської державної податкової інспекції, він не мав відповідних доходів. На її думку, вказані обставини, а також зміст розписки, свідчать про безгрошовість договору позики.
Відзив на касаційні скарги відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білецького Є. В., та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Мостовенка Ю. В..
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білецького Є. В.
08 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 строком до 26 серпня 2014 року грошові кошти у розмірі 504 000 гривень, що еквівалентно 42 000 доларів США на час укладення вказаного договору позики. Зазначений договір позики укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Антиповою І. В., внесений до реєстру правочинів за № 344.
На підтвердження укладення договору позики та отримання грошових коштів ОСОБА_1 також написала 26 травня 2014 року письмову розписку про отримання від ОСОБА_2 42 000 доларів США.
Крім того, 26 травня 2014 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1, як співвласниками квартири та іпотекодавцями з однієї сторони, та ОСОБА_2, як позичальником та іпотекодержателем з іншої сторони, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Цього самого дня між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого іпотекодержатель, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за основним договором, має право продати від свого імені квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором позики у строк, визначений вказаним правочином не виконала, тобто до 26 серпня 2014 року, грошові кошти у розмірі 504 000 грн, що еквівалентно 42 000 доларів США, позичальнику не повернула, у зв`язку із чим ОСОБА_2 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 цінним листом з описом направив попередження про необхідність виконання зобов`язання за договором позики. Указана претензія позичальника залишена іпотекодавцями без виконання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Білецький Є. В., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц (провадження № 61-20376св18), від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (провадження 61-7418св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17 (провадження № 61-10789св18) та від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18 (провадження № 6634св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також представник ОСОБА_1 - адвокат Білецький Є. В., вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 212/7727/13, від 27 лютого 2019 року у справі № 173/3139/18 (провадження № 61-14302св19). Від 17 жовтня 2019 року у справі № 4601/6956/17 (провадження № 61-11196св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 368/351/18 (провадження № 61-39711св18), від 15 лютого 2021 року у справі № 357/619/19 та від 09 лютого 2022 року у справі № 520/7766/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.