ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 569/14585/21
провадження № 61-11045св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у складі судді Панас О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що за період шлюбу з відповідачкою у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із початку 2021 року через повну психологічну несумісність із відповідачкою та створеними нею конфліктними ситуаціями вони стали проживати окремо. Діти проживають разом з матір`ю. З того часу відповідачка всіляко перешкоджає йому бачитися з дітьми, внаслідок чого він змушений був звертатися до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка розпорядженнями міського голови визначила йому графік зустрічей з дітьми. Проте відповідачка і надалі чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Він неодноразово звертався з цього приводу і до служби у справах дітей, і до органів поліції, проте це не принесло ніякого результату. Він так і не має можливості побачити своїх дітей, поспілкуватися з ними, брати участь у їх розвитку та вихованні. Пояснював, що діти дуже любили проводити із ним час та гратися за місцем його проживання в с. Біла Криниця, де для них обладнаний дитячий ігровий майданчик, своя ігрова кімната з безліччю іграшок та розваг. Він займається підприємницькою діяльністю, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався, жодних шкідливих звичок не має. Оскільки ОСОБА_2 не виконує розпорядження Рівненського міського голови і не дозволяє йому спілкуватися з дітьми, а численні його звернення з цього приводу не вирішили конфлікту, тому він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Просив усунути йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому таких перешкод.
Визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення з дітьми: щовівторка, щосереди, щочетверга та щоп`ятниці - із 17.00 год до 20.00 год, у кожну першу та третю п`ятницю місяця - із 19.00 год до 17.00 год наступного дня та кожну другу та четверту суботу місяця - із 17.00 год до 13.00 год наступного дня, у дні народження дітей та батька - з 12.00 год до 18.00 год, з правом відвідування парків, дитячих розважальних закладів, кафе та місць його проживання, в літній період протягом 21 днів з правом виїзду на санаторно-курортний відпочинок, у період з 01 січня до 21 січня кожного року протягом 12 днів.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 : щовівторка та щочетверга - з 18.30 год до 20.00 год; у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця - з 10.00 год до 15.00 год; у дні народження дітей, щорічно протягом 1,5 год за місцем проживання дитини іменинника або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця); у день народження батька дітей, щорічно ІНФОРМАЦІЯ_4, з 13.00 год до 17.00 год за місцем проживання дітей або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо часу та місця). Порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном. На час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, зобов`язати матір дітей ОСОБА_2 організувати щоденне спілкування дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку через мобільні телефони у період часу з 19.00 год протягом 30 хвилин. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що неприязні стосунки, які склалися між батьками дітей, не дають право матері заборонити батькові спілкуватися з дітьми. Ураховуючи заявлені позовні вимоги, бажання батька дітей зустрічатися з ними, зважаючи на вік дітей, їхній розпорядок дня та емоційну прив`язаність до матері, місцевий суд вважав обґрунтованим визначити ОСОБА_1 відповідний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей так, як зазначено у резолютивній частині його рішення.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 350,00 грн.
Присуджуючи до стягнення 3 350,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував заперечення сторони відповідачки, перебування на утриманні ОСОБА_2 трьох малолітніх дітей, тому зменшив суму витрат, які просив стягнути позивач із відповідачки із 27 000,00 грн до 3 350,00 грн, що становить 50 % від мінімальної заробітної плати, установленої в 2023 році (6 700,00 / 2 = 3 350,00 грн).
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 організовувати у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном щоденне спілкування дітей з батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони у період часу з 19.00 год протягом 30 хвилин змінено. Зобов`язано ОСОБА_2, у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном, організовувати спілкування дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку через мобільні телефони щовівторка та щочетверга з 19.00 год протягом 30 хвилин. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що обставини справи свідчать про наявність перешкод у батька в спілкуванні з дітьми, тому погодився із висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними. У свою чергу стороною відповідачки не надано суду належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дітей, що діти не бажають спілкуватися з батьком, а їхній психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 щоденно організовувати у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей період за кордоном спілкування дітей з батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони шляхом встановлення такого спілкування щовівторка та щочетверга з 19.00 год протягом 30 хвилин.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гладчук З. Я., через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. У касаційній скарзі заявниця просила також зупинити дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц від 16 вересня 2020 року у справі № 754/10844/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Зазначає також, що судами прийнято судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниця, окрім цього, вказує, що:
1) суд першої інстанції, не дивлячись на незрозуміле формулювання позовних вимог, задовольнив їх на власний розсуд, крім того, вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідачку до вчинення певних дій, не передбачених самим позовом. У свою чергу апеляційний суд не зреагував на це, теж вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідачку до тих же дій, але в меншій кількості, чим порушив норми процесуального права. Позовні вимоги незрозумілі, оскільки не ясно, до якої дитини вони стосуються;
2) суд першої інстанції викривив обставини, оскільки в розпорядженні від 21 травня 2021 року № 557-р, на яке суд посилається при твердженні, що відповідачка його не виконувала, не зазначено про побачення з дітьми "без присутності матері". Крім того, на момент звернень ОСОБА_1 з приводу невиконання розпорядження щодо побачення з дітьми, діяло розпорядження Рівненського міського голови від 28 травня 2021 року про зупинення дії розпорядження від 21 травня 2021 року № 557-р, у зв`язку з домашнім насиллям. Відповідачка діяла в межах відповідного розпорядження, не чинивши перешкоди;
3) суди не встановили у повній мірі наявність фактів та обставин домашнього насилля зі сторони позивача та не надали оцінку всім доказам у справі з цього приводу. Суд першої інстанції поставив під сумнів роботу неурядової громадської організації "Ангели життя", завданням якої є боротьба з насильством, що порушує норми статті 9 Стамбульської конвенції, ратифікованої Україною, де зазначено, що сторони - держави учасниці мають визнавати, заохочувати і підтримувати на всіх рівнях роботу відповідних неурядових організацій та громадянського суспільства, які активно діють у боротьбі з насильством стосовно жінок, і встановлювати ефективне співробітництво із цими організаціями. Суд першої інстанції надав оцінку лише вибірковим доказам, а не в цілому і в їх сукупності. Ряд доказів вказують на наявність насилля зі сторони позивача та на систематичність порушень в присутності дітей, проте судом вони умисно, невмотивовано ігноруються, що приводить до порушення прав не тільки відповідачки, а й малолітніх дітей. Всі докази, документально підтверджені, та фотографії відповідачки суд невмотивовано не бере до уваги, а фото позивача і показання свідків, які не приймали жодної участі у житті сім`ї, бере до уваги і вважає вагомими доказами;
4) не зважаючи на клопотання сторони відповідачки, суд першої інстанції не з`ясував та не встановив психоемоційний стан дітей та психічний стан і здоров`я батька. Для сім`ї ОСОБА_2 в рамках соціального супроводу станом на 15 грудня 2021 року надана 51 соціальна послуга з подолання наслідків домашнього насильства Рівненським міським центром соціальних служб;
5) ОСОБА_1 паралельно подав позов до суду про вселення за місцем проживання дітей на АДРЕСА_1 (цивільна справа № 569/4484/22). Тобто відповідач бажає проживати з дітьми та ще й мати з ними побачення. Рішення у справі № 569/4484/22 про вселення позивача за місцем реєстрації та проживання дітей вже набрало законної сили, що виключає задоволення позовних вимог через відсутність підстав, викладених у цьому позові. Якщо позивач тепер проживатиме разом із дітьми в одній квартирі, то взагалі відпадає потреба в графіку побачень, визначених судом. Право позивача в такому випадку не порушено. Крім того, суд першої інстанції прийняв рішення на основі висновку служби у справах дітей, який не може бути належним доказом, оскільки не містить фактичних обставин справи та винесений на підставі припущень;
6) суд не взяв до уваги зауваження щодо агресивної поведінки позивача, яка шкодить дітям. Побачення раз у місяць у вихідний день - суботу, у вільний від занять час, із врахуванням бажань дітей щодо зустрічей, стану їхнього здоров`я, зайнятості, відсутності стану алкогольного сп`яніння батька та за відсутності факту проживання батька з дітьми в одному помешканні, не порушувало б їх інтересів;
7) незважаючи на те, що позов задоволено частково, суд першої інстанції стягнув із відповідачки повну суму розміру судового збору, що є порушенням статті 141 ЦПК України.
У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Оскільки відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 надісланий позивачем засобами поштового зв`язку 13 вересня 2023 року, тобто у десятиденний строк, установлений ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року, клопотання в частині продовження строку на подання відзиву не підлягає задоволенню, оскільки такий строк не пропущено.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від третьої особи станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389), витребувано матеріали справи № 569/14585/21 із Рівненського міського суду Рівненської області, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 569/14585/21.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін за результатами апеляційного перегляду справи) та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 2016 року, який рішенням Рівненського міського суду від 18 січня 2022 року розірвано.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Місце проживання дітей визначено з матір`ю.
Із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітків (доходів) платника, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 січня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Аліментні зобов`язання виконуються позивачем належним чином.
Із початку 2021 року сторони проживають окремо.
Діти залишилися проживати разом з матір`ю.
У зв`язку з тим, що відповідач перешкоджала позивачу бачитися з дітьми, він звернувся до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради.
19 квітня 2021 року Рівненський міський голова виніс розпорядження № 440-р, згідно з яким визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши можливість побачень із дітьми: щовівторка та щочетверга з 19.00 год до 21.00 год, у 1 та 3 суботу та 2 і 4 неділю щомісяця з 10.00 год до 15.00 год, у дні народження дітей та батька з 13.00 год до 17.00 год у присутності матері.
21 травня 2021 року Рівненський міський голова виніс розпорядження № 557-р, згідно з яким припинено чинність розпорядження № 440-р та визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши можливість побачень з дітьми: щовівторка, щосереди, щочетверга та щоп`ятниці з 17.00 год до 20.00 год, у 1 та 3 суботу та 2 і 4 неділю щомісяця з 10.00 год до 15.00 год, у дні народження дітей та батька з 13.00 год до 17.00 год.
Розпорядженням секретаря міської ради від 28 травня 2021 року № 602-р зупинена дія розпорядження від 21 травня 2021 року № 557-р, у зв`язку із поданням заяви ОСОБА_2 про вчинення насильства в сім`ї.
ОСОБА_2 не виконувала розпорядження Рівненського міського голови № 557-р від 21 травня 2021 року про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Натомість, за зверненням відповідачки дія вказаного розпорядження зупинялася до розгляду у Службі у справах дітей заяв ОСОБА_2 про вчинення насильства в сім`ї, що не було підтверджено, оскільки дія розпорядження від 21 травня 2021 року № 557-р відновлена розпорядженням Рівненського міського голови від 01 листопада 2022 року № 993-р.
ОСОБА_2 зверталася до правоохоронних органів із заявами з приводу вчинення позивачем домашнього насильства.
Проте, такі факти не підтверджені, оскільки справи щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства закриті за відсутністю складу кримінального та адміністративного правопорушень.
Встановлені судом обставини свідчать про наявність між батьками сталих неприязних відносин, зокрема, наявний спір щодо участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
За період спільного проживання ОСОБА_1 мав добрі стосунки із дітьми, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи та було підтверджено наявними у справі фото- та відеоматеріалами, а також показаннями свідків, які допитані місцевим судом.
Із висновку органу опіки та піклування від 17 червня 2022 року № 08-2592 та уточнення до нього від 03 березня 2023 року № 08-530 виходить, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, у 4-х-кімнатному будинку, площею 230,0 кв. м, з усіма зручностями. У будинку є дві окремі дитячі кімнати, облаштовані сучасними меблями, є окрема вітальня та кухня. Умови проживання добрі.
Малолітні діти разом з матір`ю ОСОБА_2 та її сином від першого шлюбу - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживають за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі створені належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є вихованцями ЗДО (ясла-садок) № 23 Рівненської міської ради. Відповідно до інформації із дитячого закладу встановлено, що ОСОБА_6 зарахований в заклад 18 листопада 2019 року. Упродовж 2020-2022 років дитина перебувала в закладі лише 28 днів. Хлопчик доброзичливий, веселий. Характер взаємин з дорослими та дітьми позитивний. Давид завжди чистий, охайний, доглянутий. За період перебування дитини в дошкільному закладі батьки приводили і забирали хлопчика декілька разів, проте з січня 2021 року приводила і забирала дитину лише мама. Обоє батьків цікавляться навчанням та вихованням своєї дитини. ОСОБА_10 зарахована у заклад з 01 вересня 2020 року. За цей час дитина відвідала заклад лише 26 днів. ОСОБА_7 активна, доброзичлива, контактна, завжди охайна, чиста, доглянута. За період перебування дитини в дошкільному закладі ОСОБА_1 декілька разів приводив і забирав ОСОБА_11 . Обоє батьків цікавляться навчанням та вихованням своєї дитини.
Рекомендовано визначити наступний порядок побачень батька ОСОБА_1 із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : щовівторка та щочетверга з 19.00 год до 21.00 год; у І і III суботу та II і IV неділю місяця з 10.00 год до 15.00 год; у дні народження дітей та батька з 13.00 год до 17.00 год у присутності матері.
Після проголошення воєнного стану в Україні відповідачка ОСОБА_2 з дітьми змінили своє місце проживання і на даний час проживає з ними в республіці Італія, за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з поданими до суду першої інстанції письмовими поясненнями відповідачки ОСОБА_2, які підтримані в судовому засіданні адвокатом Козак А. В., відповідачка ОСОБА_2 вважає позов безпідставним, а обставини, викладені у ньому, такими, що не відповідають дійсності, оскільки вона жодного разу безпідставно не перешкоджала позивачу у побаченні з дітьми. Разом з тим поведінка позивача була неадекватна та агресивна по відношенню до неї при дітях, він зловживає спиртними напоями та має сексуальні збочення. Не цікавиться потребами дітей, їхнім здоров`ям та не бере участі в їх забезпеченні (рік не сплачує аліменти). На теперішній час відповідачка з дітьми проживають в республіці Італія, за адресою: АДРЕСА_3 врахувати, що за умови відсутності перешкод у психологічному та фізичному розвитку дітей, після припинення воєнного стану та повернення до України, вона не заперечує проти побачень ОСОБА_1 із дітьми, один раз в місяць, у вільну від занять і гуртків суботу з 12-тої до 18-тої години, виключно за бажанням дітей, у разі їхнього задовільного стану здоров`я та за умови відсутності алкогольного сп`яніння ОСОБА_1, за їх місцем проживання, у присутності матері чи діда, баби зі сторони матері або самостійно з дозволу матері. Крім того, не заперечує, щоб батько вітав дітей у день їх народження (також перед цим або після цього). Заперечила проти того, щоб діти проводили ніч із батьком наодинці, за його місцем проживання, вказала, що побачення можуть відбуватися, якщо фактичне місце проживання батька не буде співпадати із місцем проживання дітей (у зв`язку із розглядом Рівненським міським судом цивільної справи № 569/4484/22 про вселення за позовною заявою ОСОБА_1 ).
Правове регулювання
Під час оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України "Про охорону дитинства", а також іншими правовими актами.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша, друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року).
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.