ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 921/290/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (колегія суддів: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом Управління Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви
до Тернопільської міської ради
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову
1.1. У квітні 2023 року Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання недійсним рішення позачергової двадцять четвертої сесії Тернопільської міської ради від 17.04.2023 № 8/п24/02 "Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул. Євгена Коновальця, 1, м. Тернопіль, площею 0,548 га (кадастровий номер: 6110100000:06:002:0018)".
1.2. Позовні вимоги Управління обґрунтовані тим, що оспорюване рішення, на думку позивача, порушує права Управління на землекористування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомості - Кафедральний Собор Святих мучениць Віри, Надії, Любові та Софії, що належить позивачу на праві власності.
1.3. У квітні 2023 року Управління звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило:
- заборонити Тернопільській міській раді вчиняти дії стосовно земельної ділянки площею 0,548 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018, шляхом зупинення дії виконання рішення Тернопільської міської ради від 17.04.2023 № 8/п24/02;
- заборонити Тернопільській міській раді приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки площею 0,5484 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018 щодо її поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам;
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,548 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018, шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яким органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку).
1.4. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 17.05.2023 на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення про поділ земельної ділянки. З огляду на це, на думку заявника, існують обґрунтовані ризики того, що Тернопільська міська рада буде вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою, зокрема, приймати рішення щодо поділу, об`єднання чи виділу земельної ділянки; передачі новоутворених земельних ділянок у користування чи у власність третім особам; зміни цільового призначення новоутворених земельних ділянок тощо. Внаслідок зазначених дій у подальшому значно ускладниться виконання рішення в разі задоволення позову, оскільки позивачу доведеться звертатися з численними позовами до нових користувачів чи власників земельних ділянок. Крім того, необхідність застосування заходів забезпечення позову заявником обґрунтовується й обставинами неможливості вільного володіння, користування і розпорядження власним нерухомим майном, оскільки оспорюваним рішенням Управлінню припинено право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та використання належного позивачу на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2023 (суддя Андрусик Н. О.) частково задоволено заяву Управління про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 921/290/23.
Вирішено:
- заборонити Тернопільській міській раді приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки площею 0,5484 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Є .Коновальця, 1, щодо її поділу, виділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам;
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,548 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 1.
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (у тому числі, але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку) стосовно земельної ділянки площею 0,5484 га з кадастровим номером 6110100000:06:002:0018, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 1.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
2.2. Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За висновком господарського суду першої інстанції, долученими до справи доказами підтверджено доводи заявника про те, що Тернопільська міська рада має намір у подальшому вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою. Наведене, за висновком суду, свідчить про ризик зникнення чи зміни конфігурації об`єкта речового права, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду.
2.3. Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом земельної ділянки, суд зазначив, що протягом одного місяця (з 17 квітня до 15 травня 2023 року) Тернопільською міською радою вчиняються дії щодо підготовки та прийняття рішень про поділ земельної ділянки, яка належала позивачу на праві постійного користування, в результаті чого будуть сформовані дві або декілька нових земельних ділянок з іншими кадастровими номерами. За таких обставин господарський суд першої інстанції зазначив, що наведений спосіб забезпечення позову співвідноситься із предметом позову та безпосередньо стосується земельної ділянки, право на користування якою позивач прагне відновити у судовому порядку.
2.4. У частині вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії виконання рішення Тернопільської міської ради від 17.04.2023 № 8/п24/02, суд відмовив у його застосуванні, зазначивши, що такий вид забезпечення не передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України, та цей захід забезпечення позову не має зворотної дії в часі, оскільки оспорюване рішення в частині пункту 4 щодо реєстрації припинення речового права постійного користування земельною ділянкою є виконаним.
2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2023 у справі № 921/290/23; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Управління про вжиття заходів забезпечення позову.
2.6. Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, зазначив, що ухвала суду про застосування заходів забезпечення позову, крім відповідності спеціальним нормам Господарського процесуального кодексу України (статті 136, 137), в будь-якому випадку має узгоджуватись також і з загальними положеннями про судове рішення, які визначені цим Кодексом, зокрема, статтею 236. Така ухвала має бути мотивованою та обґрунтованою.
2.7. Апеляційний господарський суд зазначив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття, або відмова, знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, зміст оскаржуваної ухвали свідчить про те, що суд першої інстанції не надав оцінки заявленим заходам забезпечення в контексті обставин саме цієї справи. Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції навів загальнотеоретичні поняття інституту забезпечення, процитувавши норми процесуального закону, але не співставив їх із обставинами цього спору та не навів власного обґрунтування необхідності їх застосування.
2.8. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, оскаржувана ухвала не містить висновків суду про те, що невжиття запропонованих заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
2.9. При цьому апеляційний господарський суд констатував, що заявником не подано суду доказів про потенційну можливість відчуження земельної ділянки, оскільки у рішенні Тернопільської міської ради від 15.05.2023 йде мова про розроблення технічної документації із землеустрою, що не тягне за собою автоматичне погодження рішення про її поділ.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 921/290/23, до Верховного Суду звернулося Управління з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2023 у справі № 921/290/23 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Управління зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
3.3. Скаржник наголошує на тому, що господарський суд першої інстанції правильно дослідив та оцінив докази, надані в обґрунтування ризиків, зокрема, не врахував, що при прийнятті оспорюваного рішення Тернопільської міської ради від 17.04.2023 в той самий день скасовано відомості в реєстрі речових прав про право користування за позивачем земельною ділянкою та вже 15.05.2023 підготовлено проект рішення про поділ земельної ділянки, право на яке позивач прагне відновити.
3.4. На думку скаржника, господарський суд першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечив збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; здійснив оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; здійснив оцінку ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
3.5. За доводами скаржника, апеляційний господарський суд не врахував, що суд першої інстанції вжив такі заходи забезпечення позову, які є менш обтяжливими для обох сторін, виходячи зі змісту позовних вимог.
3.6. Водночас скаржник вважає, що апеляційний господарський суд порушив положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України.
3.7. Крім того, скаржник наголошує на тому, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
3.8. Скаржник також звертає увагу на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
3.9. Тернопільська міська рада у відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Тернопільська міська рада зазначає, що позивачем не подано суду доказів про потенційну можливість відчуження земельної ділянки, оскільки у рішенні Тернопільської міської ради від 15.05.2023 йде мова про розроблення технічної документації із землеустрою, що не тягне за собою автоматичного погодження рішення про її поділ.
4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.3. Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, дійшли різних висновків. Так, суд першої інстанцій констатував наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Натомість апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку та установив відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
4.4. Таким чином, предметом касаційного перегляду є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, ухвалена за результатами перегляду ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2023 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 921/290/23.
4.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що такі доводи у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.
4.6. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.7. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.8. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.