ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 160/17003/22
провадження № К/990/22966/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Центральної обласної лікарсько-консультативної комісії при Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Орлової Юлії Павлівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року (суддя Горбалінський В. В.) і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (судді: Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербак А. А.) та
в с т а н о в и в:
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (позивач) з позовом до Центральної обласної лікарсько-консультативної комісії при Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Центральна обласна ЛКК), у якому просила:
- визнати протиправним рішення Центральної обласної ЛКК щодо відмови надати ОСОБА_2 категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А", оформлене протоколом від 26 жовтня 2021 року;
- скасувати рішення Центральної обласної ЛКК щодо відмови надати ОСОБА_2 категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А", оформлене протоколом від 26 жовтня 2021 року;
- зобов`язати Центральну обласну ЛКК надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А" з 26 березня 2013 року;
- оформити новий медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, зі встановлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А";
- датою встановлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" вважати день надходження до комісії документів, 26 березня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Центральна обласна ЛКК була зобов`язана ухвалити рішення про призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" з 26 березня 2013 року, позаяк дитина через свою недугу (цукровий діабет 1 типу) нездатна до самообслуговування та потребує стороннього догляду.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час звернення до суду першої інстанції ОСОБА_2 була неповнолітня, тож ОСОБА_1 зверталася до суду як її законний представник.
Відповідно до виписного епікризу від 22 березня 2013 року № 1554, ОСОБА_2 має діагноз цукровий діабет 1 типу, вперше виявлений, стадія декомпенсації; за станом здоров`я дитина підлягає пенсійному забезпеченню як інвалід з дитинства, який має право отримувати державну соціальну допомогу до 18 років, відповідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 8 листопада 2001 року № 454, розділ ІІ пункт 3 код Е10.
Зважаючи на захворювання ОСОБА_2 її мати ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення ОСОБА_2 інвалідності підгрупи А.
З приводу цього звернення лікарсько-консультативна комісія проводила засідання й у підсумку, як встановлено у цій справі, завершилося це тим, що - відповідно до протоколу засідання від 9 січня 2020 року - виникла необхідність звернутися до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) за роз`ясненням щодо визначення ступеня здатності до самообслуговування (відсутність порушень, І та ІІ ступінь) у дітей з цукровим діабетом при використанні у побуті глюкометрів та шприц-ручок або помп для введення інсуліну та належності цих приладів до технічних засобів.
Відповідне звернення лікарсько-консультативна комісія надіслала, однак відповідь МОЗ України щодо порушеного питання так і не надійшла. Тож на основі результатів експертизи лікарсько-консультативна комісія констатувала, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має порушення функцій обміну речовин, а саме - секреції інсуліну, яке має ІІІ ступінь вираження, виражені порушення; здатність до самообслуговування - І ступеня. На цій підставі комісія дійшла висновку, що підстав для визначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу дитини з інвалідністю підгрупи А немає.
Позивачка за посередництва свого законного представника оскаржила це рішення (протокол лікарсько-консультативної комісії при Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 9 січня 2020 року) в порядку адміністративного судочинства.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2020 року у справі № 160/7112/20 у задоволенні позову [щодо протоколу від 9 січня 2020 року] відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26 серпня 2021 року у справі № 160/7112/20 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року і частково задовольнив позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнав протиправним та скасував рішення лікарсько-консультативної комісії при Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, викладене в протоколі засідання від 9 січня 2020 року; зобов`язав лікарсько-консультативну комісію при Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації провести повторне засідання з питання надання ОСОБА_2 статусу "дитина з інвалідністю підгрупи "А" та визначення часу настання відповідної інвалідності. У задоволенні позову в іншій частині - відмовив.
Цей суд, задовольняючи позовні вимоги, зважив на те, що відповідач, який так і не отримав роз`яснень МОЗ України з приводу правильного визначення ступеня здатності дитини до самообслуговування, таки ухвалив рішення, яким визначив ступінь здатності до самообслуговування ОСОБА_2, відтак вирішив питання про встановлення їй інвалідності, але, з погляду суду, не навів мотивів (обґрунтування) свого висновку.
Під час вирішення питання про спосіб захисту прав позивачки, то відповідаючи на нього, суд (у справі № 160/7112/20) виходив з того, що саме лікарсько-консультативна комісія компетентна оцінювати стан здоров`я та ухвалювати відповідні рішення, тоді як адміністративний суд може надати правову оцінку цим рішенням через призму засад адміністративного судочинства.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 160/7112/20 Центральна обласна ЛКК 26 жовтня 2021 року здійснила огляд та медико-соціальну експертизу дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою встановлення категорії інвалідності.
За наслідками цього огляду Центральна обласна ЛКК ухвалила рішення про відмову надати ОСОБА_2 категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А". Це рішення оформлене протоколом від 26 жовтня 2021 року.
У цьому протоколі зазначено, що відповідно до пункту 14 Класифікації основних видів порушень функцій організму дитини Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 "Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям" (далі - Постанова/Порядок № 917) здійснено оцінку основних видів порушень функцій організму у дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до наявної медичної документації та огляду дитини:
- порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій) - не порушені;
- порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше) - не порушені;
- порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості) - не порушені;
- порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів) - не порушені;
- порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету - порушення обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції.
Під час визначення ступеня стійких порушень функцій організму встановлено III ступінь - виражені порушення (порушення лише однієї функції організму - секреції інсуліну, інші функції організму збережені завдяки замісній інсулінотерапії).
За текстом протоколу від 26 жовтня 2021 року, відповідно до вікової норми та з використанням Міжнародної класифікації функціонування дітей та підлітків проведено оцінку рівня обмежень основних категорій життєдіяльності у дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та встановлено здатність до:
- самообслуговування (здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни) - І ступінь: здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використання у разі потреби технічних засобів.
Дитина здатна самостійно здійснювати:
- миття, витирання та сушіння частині тіла або всього тіла за використанням необхідних засобів;
- догляд за частинами тіла, наприклад, шкірою, обличчям, зубами, волоссям, нігтями та іншими в більшому обсязі, ніж миття та витирання;
- підготовку та реалізацію гігієнічних заходів і прибирання після себе;
- виконання координованих і послідовних дій та завдань при одяганні та роздяганні відповідно до кліматичних і соціальних умов;
- цілеспрямовані завдання та дії під час вживання приготованої їжі та напоїв і споживання їх відповідно до заведених культурних звичаїв.
З допомогою або під контролем дорослого дитина може здійснювати забезпечення фізичного комфорту, здоров`я та фізичного і психічного благополуччя за допомогою підтримання збалансованої дієти, відповідного рівня фізичної активності, підтримання комфортних температурних умов, уникнення шкоди здоров`ю, отримання щеплень і проходження регулярного медичного обстеження.
З покликанням на пункт 21 Критеріїв встановлення інвалідності Порядку № 917 Центральна обласна ЛКК виснувала, що зважаючи на наявність у дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, захворювання на цукровий діабет 1 типу з оптимальним глікемічним контролем можна вважати, що дитина має виражене порушення функції організму (III ступінь - виражене порушення лише однієї функції організму - секреції інсуліну, інші функції організму збережені завдяки замісній інсулінотерапії) та залежність від стороннього догляду, допомоги та диспансерного нагляду при збереженні здатності до самообслуговування відповідно до вікової норми, але з втрачанням більш тривалого часу при здійсненні самоконтролю (дотримання дієти, оцінка показників глікемії) під час самообслуговування та без обмеження інших категорій життєдіяльності.
На основі наведеного Центральна обласна ЛКК одностайно вирішила: у дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено інвалідність за категорією "дитина з інвалідністю" строком до 18 років з одержанням державної соціальної допомоги. Підстав для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" на теперішній час немає.
Це рішення законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 теж оскаржила в судовому порядку.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 грудня 2022 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 травня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. Суд першої інстанцій зазначив, що 26 жовтня 2021 року Центральна обласна ЛКК - на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 160/7112/20 - здійснила огляд та медико-соціальну експертизу дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою встановлення категорії інвалідності та ухвалила з цього приводу спірне рішення (оформлене протоколом від 26 жовтня 2022 року). Це рішення відповідач ухвалив без роз`яснень МОЗ України щодо визначення ступеня здатності до самообслуговування (відсутність порушень, І або ІІ ступінь) у дітей з цукровим діабетом при використанні у побуті глюкометрів та шприц-ручок або помп для введення інсуліну, а також приладу для постійного моніторингу рівня глікемії. Водночас, як зазначив суд першої інстанції, Центральна обласна ЛКК відповідно до Порядку № 917 уповноважена самостійно оцінювати (класифікувати) основні категорії життєдіяльності, зокрема здатність до самообслуговування.
За змістом рішення суду, це означає, що відповідач під час ухвалення спірного рішення діяв в межах наданих законом повноважень, на підставі в порядку та у спосіб, передбачені законодавством.
Суд першої інстанції зауважив також, що законний представник позивачки, якщо не погоджувалася з тим, як відповідач визначив ступінь вираження порушення функцій організму та ступінь вираження обмеження життєдіяльності (у позивачки), мала право звернутися до Центральної комісії МОЗ України, але не скористалася цим. У цьому зв`язку суд першої інстанції наголосив на тому, що наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем визначає лікарсько-консультативна комісія й суд не може перебирати цих повноважень. Іншими словами, суд першої інстанції, як можна зрозуміти його позицію, вважав, що не може самостійно, тобто замість лікарсько-консультативної комісії, визначити здатність позивачки до самообслуговування й ухвалити рішення щодо встановлення їй інвалідності.
За текстом рішення, під час розгляду справи суд з`ясував, що відповідач не порушив порядку розгляду питання щодо встановлення категорії інвалідності ОСОБА_2, тому дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Орлова Ю. П. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим її автор зазначила, що немає висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 3, 6, 9, 12, 16, 17, 18, 19, 21 Порядку № 917, статті 7 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (далі - Закон № 2961-IV), пункту 3.3 наказу Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8 листопада 2001 року № 454/471/516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2001 року № 1073/6264, в аспекті визначення у дитини з діагнозом "цукровий діабет 1 типу" категорії обмеження життєдіяльності за критерієм самообслуговування при порушенні функцій організму III і IV ступеня їх вираження.
Представник позивачки пояснила, що спірні правовідносини виникли з приводу встановлення дитині ( ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А". З погляду скаржника, існує невизначеність правового регулювання цих суспільних відносин, позаяк відсутнє чітке [нормативне] визначення (перелік) підстав для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А". Тимчасом лікарсько-консультативні комісії у цьому питанні обмежуються лише формальними висновками про те, що стан дитини не відповідає критеріям для встановлення "дитина з інвалідністю підгрупи А". Це своєю чергою, як переконує скаржник, дозволяє членам лікарсько-консультативних комісій додумувати норми матеріального права та на власний розсуд інтерпретувати Постанову № 917.
Зважаючи на ці міркування представник позивачки вважає, що Верховний Суд має висловити правову позицію з приводу підстав, за наявності яких лікарсько-консультативна комісія буде зобов`язана встановити обмеження життєдіяльності II, III і IV ступеня їх вираження дитині з цукровим діабетом 1 типу за наявності у неї порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження.
Водночас представник позивачки звертає увагу на те, що відповідно до пункту 21 Порядку № 917 підставою для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" є виключно висока міра втрати здоров`я. На її думку, існує причинно-наслідковий зв`язок між видами порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (у дітей), та обмеженням життєдіяльності II, III і IV ступеня їх вираження. Це означає, що у разі встановлення у дитини порушення функцій організму III або IV ступеня їх вираження, то обмеження життєдіяльності такої дитини повинно визначатися на рівні II, III або IV ступеня їх вираження.
З наведених мотивів представник позивачки вважає, не може бути у дитини І ступеня обмеження життєдіяльності при порушенні функцій організму III і IV ступеня. Відтак переконує, що якщо у дитини встановлено порушення функцій організму III і IV ступеня, то, відповідно до вимог Порядку № 917, ця дитина - виключно з високою мірою втрати здоров`я і лікарсько-консультативна комісія не може віднести таку важкохвору дитину до числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я і встановити їй статус "дитина з інвалідністю" без підгрупи А, позбавивши таким чином відповідних виплат на догляд.
З покликанням на пункт 21 Порядку № 917 у зіставленні з обставинами цієї справи представник позивачки констатувала, що відповідач, після того, як встановив у дитини ІІІ ступінь порушення функції організму та залежність від стороннього догляду і допомоги, був зобов`язаний встановити ОСОБА_2 категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А", однак усупереч вимог названого Порядку не зробив цього. Тому суди попередніх інстанцій, з погляду скаржника, неправильно оцінили обставини справи і дійшли помилкових висновків по суті спору.
Згодом представник позивачки надіслала клопотання про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовної практики справах такої категорії, як ця.
У цьому клопотанні його автор ще раз наголосила на тому, що через відсутність чіткого визначення (переліку) підстав для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" лікарсько-консультативні комісії по-різному оцінюють стан здоров`я дитини і на власний розсуд застосовують Порядок № 917 під час вирішення питання про встановлення інвалідності. Переконує, що за такої ситуації діти ставляться у нерівні умови й це породжує несправедливість та законодавчу невизначеність.
Щодо невизначеності, то вона, з погляду автора клопотання, спричинена тим, що немає нормативно закріпленого переліку діагнозів або показань, на підставі якого лікарсько-консультативні комісії визначають ступінь вираження у дитини обмеження життєдіяльності за критерієм самообслуговування; не визначено на основі яких досліджень та обстежень має бути підтверджена надзвичайна повна або часткова залежність дитини від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
З погляду представника позивачки - адвоката Орлової Ю. П., ситуації, подібні до тієї, в якій опинилася позивачка, є непоодинокими і потребують чіткого нормативного регулювання. За відсутності цього регулювання практику вирішення спорів на кшталт цього має спрямувати Велика Палата Верховного Суду. З цією метою, за текстом клопотання, справа має бути вирішена не тільки у межах оцінки правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а в ширшому контексті - для усіх дітей з інвалідністю, щоб органи державної влади не могли порушувати права дітей з інвалідністю.
6. Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні її вимог.
У відзиві зазначено, зокрема, про те, що на основі результатів оцінювання основних видів порушень функцій організму у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Центральна обласна ЛКК встановила здатність дитини до самообслуговування і визначила її на рівні І ступеня: здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням, у разі потреби, технічних засобів. У цьому зв`язку та з покликанням на пункти 19, 21 Порядку № 917 відповідач зауважив, що при збереженні у дитини здатності до самообслуговування немає підстав для встановлення їй інвалідності підгрупи А.
Додав також, що для компенсації вираженого порушення III ступеня обміну речовин (відсутність секреції інсуліну підшлунковою залозою) дитині проводять замісну інсулінотерапію за допомогою інсулінової помпи, завдяки чому досягається оптимальний глікемічний контроль та збережені інші функції організму; немає ускладнень захворювання. Тож з уваги на всі обставини, Центральна обласна ЛКК обґрунтовано вирішила, що немає підстав для встановлення ОСОБА_2 категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А".
Нормативне регулювання
7. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2961-IV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
За частинами третьою-сьомою статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.
За частиною десятою статті 7 Закону № 2961-IV лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.
Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
8. Відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі також - Положення № 917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.