ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 826/1765/17
провадження № К/990/14233/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Батюсь Тетяни Василівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Амельохіна В. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Коротких А. Ю., суддів: Кузьменка В. В., Сорочка Є. О.,
І. Суть спору
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у місті Києві (далі - ГУНП у м. Києві), в якому просив:
1.1. визнати протиправним рішення (висновок) службового розслідування, яке проведено на підставі наказу Національної поліції України від 04 грудня 2016 року № 1261 "Про призначення та проведення службового розслідування" в частині встановлення підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати протиправними дії Національної поліції України щодо порядку та процедури проведення службового розслідування, яке проведено на підставі наказу Національної поліції України від 04 грудня 2016 року № 1261 "Про призначення та проведення службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
1.3. визнати протиправним та скасувати пункт перший наказу Національної поліції України від 17 січня 2017 року № 43, яким ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції та з посади начальника управління карного розшуку ГУНП України у м. Києві;
1.4. визнати протиправним та скасувати відповідний пункт наказу ГУНП України у м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о/с, яким ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції і з посади начальника управління карного розшуку ГУНП України у м. Києві;
1.5. поновити ОСОБА_1 на службі у Національній поліції України та на посаді начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві з дати звільнення з роботи;
1.6. зобов`язати ГУНП України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошове утримання (заробіток) за період вимушеного прогулу згідно з довідкою про розмір грошового утримання на посаді.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 1995 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв`язку з проведенням реформ у сфері правоохоронних органів, починаючи з 07 листопада 2015 року позивач проходив службу в ГУНП України у м. Києві.
Вказує, що 14 липня 2016 року позивач згідно з наказом т.в.о. начальника в ГУНП України у м. Києві № 617о/с призначений на посаду начальника управління карного розшуку в ГУНП України у м. Києві, маючи спеціальне звання полковника поліції.
В подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о/с позивача звільнено зі служби в поліції (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена проведеним службовим розслідуванням, призначеного наказом Національної поліції України від 04 грудня 2016 року № 1261, за результатами якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, що підтверджується наказом Національної поліції України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області" від 17 січня 2017 року № 43.
Позивач вказує на безпідставність його притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення у зв`язку з відсутністю в його діях ознак дисциплінарного проступку. Відповідно, позивач вважає необґрунтованими висновки службового розслідування та прийняті за наслідками такого розслідування рішення щодо його звільнення.
Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні порядку проведення службового розслідування.
Вважаючи звільнення з органів поліції незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 14 липня 2016 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві видано наказ № 617 о/с, яким ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.
4. 04 грудня 2016 року близько 04.50 по вул. Корнійчука, 22 у с. Княжичі Броварського району Київської області сталася перестрілка між поліцейськими управління "Корпусу оперативно-раптової дії" ГУНП у м. Києві, полку поліції особливого призначення № 1 ГУНП у м. Києві та Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) Управління поліції охорони в Київській області.
5. 04 грудня 2016 року за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12016110130005035 за ознаками складу злочину, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яке того ж дня передано до Прокуратури Київської області, а 05 грудня 2016 року - до Генеральної прокуратури України, в межах якого позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 115 та 365 КК України.
6. У межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження працівниками ГУНП у м. Києві здобуто оперативну інформацію про те, що злочинна група планує здійснити пограбування одного із будинків в с. Княжичі Броварського району Київської області. На підставі цієї інформації керівник ГУНП у м. Києві прийняв рішення про затримання злочинної групи на етапі вчинення ними злочину та для виконання цього затвердив 01 грудня 2016 року план проведення спільних слідчо-розшукових заходів. Таким чином, за результатами проведеної операції відбулась перестрілка, внаслідок якої двоє затриманих працівників УОС та двоє працівників УПО у Київській області, які перебували на місці події, а також керівник підрозділу КОРД ГУНП загинули.
7. Також 04 грудня 2016 року Національною поліцією України видано наказ № 1261 "Про призначення та проведення службового розслідування", згідно з матеріалами якого за фактом загибелі 04 грудня 2016 року працівників правоохоронних органів у с. Княжичі Броварського району Київської області встановлено, що в 2016 році Шевченківським районним управлінням поліції ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100100011746, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України за фактом вчинення групою невідомих осіб із застосуванням зброї та форми із шевронами "СБУ" розбійного нападу на фізичних осіб з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах.
8. За результатами проведення службового розслідування відповідно до наказу Національної поліції України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області" від 17 січня 2017 року № 43 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади.
9. Наказом ГУНП у м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о/с полковника поліції ОСОБА_1, начальника управління карного розшуку, звільнено зі служби в поліції (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) на підставі наказу Національної поліції України від 17 січня 2017 року № 43.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року позов задоволено частково.
10.1. Визнано протиправними дії Національної поліції України щодо порядку та процедури проведення службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу Національної поліції України від 04 грудня 2016 року № 1261 "Про призначення та проведення службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 .
10.2. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Національної поліції України від 17 січня 2017 року № 43.
10.3. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о/с в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.
10.4. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві з 27 січня 2017 року.
10.5. Стягнуто з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року у розмірі 104701,28 грн. без вирахування податків та обов`язкових платежів.
10.6. В решті позову - відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було надано належні та достовірні докази, які підтверджували б допущення позивачем дисциплінарного проступку та не доведено, що застосований вид дисциплінарного стягнення, а саме: звільнення зі служби в поліції є необхідним заходом притягнення його до відповідальності. Також відповідачами не доведено неможливості застосування інших заходів дисциплінарного впливу та необхідності застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу. Натомість матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року.
12.1. Змінено пункти п`ять, шість рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року шляхом викладення їх у такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві з 30 січня 2017 року. Стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року в розмірі 150566,00 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.".
12.2. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
13. Змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаних частинах, апеляційний суд вказав на помилку у визначенні дати, з якої позивача варто поновити на посаді та, як наслідок, помилкового розрахунку грошового забезпечення за період вимушеного прогулу.
14. Верховний Суд постановою від 04 лютого 2021 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Приймаючи постанову, суд касаційної інстанції вказав на невжиття судами належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та, як наслідок, надати належну оцінку застосуванню відповідачем на свій розсуд крайнього заходу дисциплінарного впливу.
15. Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до пункту 4.3 Положення про Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві, затвердженого наказом ГУНП у м. Києві від 18 квітня 2016 року № 317, начальник Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві забезпечує провадження в оперативно-розшукових справах, надає допомогу працівникам Управління у плануванні заходів по них і контролює їх виконання, слідкує за дотриманням термінів ведення оперативних розробок, організовує найбільш складні оперативно-розшукові заходи.
Приписи статті 271 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначають, що контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Порядок і тактика проведення спеціального слідчого експерименту, визначається законодавством.
Згідно з пунктом 1.12.4 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом ГП України, МВС України, СБ України, АДПС України, Мінфіном України та Мін`юстом України від 16.11.2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочин.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що відповідно до Плану проведення спеціальних слідчо-розшукових заходів позивач не був визначений керівником спеціального слідчого експерименту та не мав права проводити інструктаж поліцейських КОРД та ППОП № 1. При цьому, обираючи місце для організації поліцейської засідки, позивач інформації щодо об`єкту злочину не мав. У подальшому під час проведення спеціального слідчого експерименту виявилося, що будинок було визначено позивачем неправильно. Разом з цим позивач не інформував керівництво ГУНП у м. Києві про проблеми у виконанні завдання спеціального слідчого експерименту до виконання якого було залучено його підрозділ.
16. За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, в позові відмовлено.
17. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про перевищення позивачем своїх функціональних обов`язків, наданих Положенням про Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві, а також порушення позивач вимог КПК України в частині дотримання повноважень.
IV. Касаційне оскарження
18. Представник позивача - адвокат Батюсь Т. В. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктів "б" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, автор скарги зауважує на тому, що справа має виняткове для нього значення та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правова позиція судів попередніх інстанцій не узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування положень статей 18, 19, 77 Закону України "Про Національну поліцію", статей 2, 5, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 815/2705/16, від 24 червня 2021 року у справі № 826/7830/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 804/2828/16.
Автор скарги вказує на недослідження судами зібраних у справі доказів, адже позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, тому суди мали кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного поступку.
Стверджує, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи вирішували питання наявності чи відсутності в діях позивача ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
Разом з цим автор скарги наголошує, що позивача звільнено за нібито неналежне виконання своїх посадових обов`язків, проте суди дійшли помилкового висновку про перевищення позивачем повноважень, що не відповідає ні змісту оскаржуваних наказів, ні фактичним обставинам справи.
19. Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Батюсь Т. В. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Представники ГУНП у м. Києві та Національної поліції України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
24. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
25. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
26. Частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
27. При цьому дисциплінарним проступком в розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту визнається невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
28. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.