ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 640/11733/19
адміністративне провадження № К/990/4852/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/11733/19.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 27.08.2018 №0003784914 та №0003764914.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав оскарження Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №300/183/19, від 21.05.2021 у справі №560/391/19.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на порушення судами норм матеріального права - пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи та не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи. Зокрема зазначає, що судами не взято до уваги доводи податкового органу про те, що господарські операції з постачання соняшника ТОВ "Никсервис-Плюс", ТОВ "Айрон Альянс", ТОВ "Будмонтаж", ФГ "Мрія", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Русінтер", ТОВ "Занайс" не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Торговий Дім "Дельта Вілмар" з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт №55/28-10-49-14/36369434 від 20.08.2018, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4671823,00 грн.;
пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3119791,00 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за перевірений період та від`ємного значення суми податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Никсервис-Плюс", ТОВ "Айрон Альянс", ТОВ "Будмонтаж", ФГ "Мрія", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Русінтер", ТОВ "Занайс", у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками, зокрема, відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, штат працюючих осіб, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, основні фонди); в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні вироки щодо засновників контрагентів позивача; в ході проведення аналізу неможливо встановити джерело походження товарів, які у подальшому реалізовані контрагентам-покупцям; під час перевірки встановлено обрив ланцюга постачання товару.
27.08.2018 на підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0003784914, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5839779,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4671823,00 грн. та за штрафними санкціями 1167956,00 грн.;
№0003764914, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3119791,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів (послуг), умов перевезення, зберігання тощо.
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів.
Судами з`ясовано, між ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" (покупець) та ТОВ "Никсервис-Плюс" (постачальник) укладено договори поставки, за умовами яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити соняшник врожаю 2014, 2015 року українського походження. Базис поставки товару - DAP в редакції Інкотермс 2010, місце поставки: ТОВ "Дельта Вілмар СНД", переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28.