ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 639/3154/18
провадження № 51-1740 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220500000593 від 22 березня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 299 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 299 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 2 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,ОСОБА_7, проживаючи з листопада 2015 року разом зі співмешканкою ОСОБА_8 та її малолітніми дітьми ОСОБА_9, 2005 року народження, ОСОБА_10, 2011 року народження, за адресою: АДРЕСА_2, із січня 2016 року по 08 серпня 2017 року систематично здійснював умисні протиправні дії, спрямовані на розпусту малолітньої ОСОБА_9 .
Крім того, ОСОБА_7 08 серпня 2017 року в нічний час доби, перебуваючи за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, в присутності співмешканки ОСОБА_8, із погрозою застосування фізичного насилля за допомогою наявного в нього пістолета, двічі задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом з малолітньою ОСОБА_9 .
Також ОСОБА_7 22 березня 2018 року приблизно після 08:30, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, умисно жорстоко повівся з двома кішками, від чого настала загибель тварин.
Цього ж дня ОСОБА_7, перебуваючи за вказаною адресою, приблизно о 09:00, погрожуючи ножем матері своєї співмешканки ОСОБА_11, 1946 року народження, яка через хворобу не могла самостійно пересуватися, заклеїв їй рота липкою стрічкою, перевернув її на живіт, зв`язав пластиковими хомутами руки та, використовуючи її безпорадний стан і свою фізичну перевагу над нею, всупереч волі останньої, вступив з потерпілою у статеві зносини.
Крім того, ОСОБА_7 22 березня 2018 року приблизно з 12:30 до 13:00 після того, як заклеїв рот та зв`язав руки ОСОБА_11, залишив останню в лежачому положенні в ліжку її спальної кімнати, чим позбавив її можливості вільно обирати місце свого перебування та пересування. У такому положенні ОСОБА_7 утримував ОСОБА_11 доки зазначені дії не почала припиняти ОСОБА_8 .
Після того як його співмешканка ОСОБА_8 з`явилася у квартирі, ОСОБА_7, застосовуючи психологічний вплив та фізичну силу, погрожуючи ножем, зв`язав їй пластиковими хомутами руки та ноги, тим самим позбавив ОСОБА_8 можливості вільно пересуватися й обирати за своєю волею місце свого перебування.
Приблизно о 14:00 того ж дня ОСОБА_8, скориставшись тим, що ОСОБА_7 вийшов із квартири, самостійно змогла звільнити від пластикових хомутів себе та свою матір, після чого повідомила поліцію про вчинені ОСОБА_7 дії.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 02 березня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року - без змін.
За постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 грудня 2021 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги з доповненнями до неїзазначає, що:
· під час досудового розслідування було порушено його право на захист, оскільки захисник ОСОБА_12 неналежно виконувала свої обов`язки щодо захисту останнього;
· огляди місця подій безпідставно було проведено до постановлення ухвали слідчого судді, а у клопотаннях про їх легалізацію відсутні печатки прокуратури;
· він піддавався фізичному та психологічному впливу з боку органів досудового розслідування;
· докази на підтвердження його вини створено штучно;
· у матеріалах кримінального провадження відсутня низка процесуальних документів: доручення про проведення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, про проведення досудового розслідування, постанови про призначення групи прокурорів, про створення слідчої групи, про об`єднання матеріалів досудового розслідування, а деякі з документів не містять відтиску печатки прокуратури. Отже, досудове розслідування проведено неуповноваженими особами;
· протоколи оглядів місця події від 22 березня, 18 та 24 квітня 2018 року і речові докази, долучені до справи, є недопустимими, оскільки у вказаних протоколах відсутні дані про упаковку вилучених предметів та про місце їх зберігання, додатки до протоколів не містять підписів учасників слідчої дії, а самі протоколи складені нерозбірливо;
· судово-медичні експертизи не надали чіткої відповіді на поставлені запитання, а деякі висновки експертів побудовані на припущеннях.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений посилається на те, що місцевий суд :
· призначив судове засідання на підставі обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому відсутні відомості щодо його показань, стосовно висновків експертів та доказів його провини з посиланням на аркуші справи, що є істотним порушенням права останнього на захист;
· усупереч вимогам ст. 94 КПК України не надав об`єктивної оцінки доказам, неправильно встановив фактичні обставини справи та порушив принцип презумпції невинуватості;
· не надав йому достатнього часу для підготовки до судових дебатів.
Також у касаційній скарзі засуджений наголошує, що:
· його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не доведена поза розумним сумнівом;
· розгляд провадження в судах першої та апеляційної інстанцій проводився незаконним складом суду, який не був визначений у порядку ч. 3 ст. 35 КПК України, а суддя ОСОБА_13 брав участь у провадженні також під час повторного розгляду справи, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 439 КПК України;
· у матеріалах справи відсутні присяги та пам`ятки ОСОБА_11 і ОСОБА_8 ;
· показання потерпілих і свідків містять розбіжності та суперечності, що свідчить про те, що ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надавали завідомо неправдиві свідчення й омовили його;
· судами проігноровано ту обставину, що йому не було надано доступу до речових доказів у порядку ст. 290 КПК України;
· апеляційний суд залишив поза увагою доводи сторони захисту про те, що місцевий суд допитав ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_8, яка на той момент ще не була допитана;
· суд апеляційної інстанції, порушуючи ст. 404 КПК України, необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів та допиті свідка ОСОБА_14 ;
· апеляційний суд не оголосив та водночас відмовив ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12018220500000593 від 22 березня 2018 року та № 12020220500001673 від 11 листопада 2020 року, хоча існували достатні підстави вважати ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_15 та його батьків співучасниками засудженого (пособниками);
· за результатами повторного апеляційного розгляду суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09 грудня 2021 року;
· ухвала апеляційного суду є невмотивованою та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу кримінальних правопорушень.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, оскаржувані рішення просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 299 КК України, та призначив йому відповідне покарання.
Не погоджуючись із вироком суду, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 02 березня 2021 року погодився з висновками суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишив без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року - без змін.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2021 року було скасовано ухвалу апеляційного суду від 02 березня 2021 року стосовно ОСОБА_7 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи ухвалене рішення, колегія суддів, зокрема, зазначила, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ч. 2 ст. 419 КПК України, переглядаючи вирок, належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг захисника та засудженого і не навів переконливих мотивів для їхнього спростування.
Варто зауважити, що положеннями ч. 2 ст. 439 КПК Українипередбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Разом з тим колегія суддів, уважає, що апеляційний суд повною мірою виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 09 грудня 2021 року, та навів достатні мотиви на спростування всіх доводів, викладених у скаргах засудженого і його захисника.
Так, у постановленій за наслідками нового апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 299 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку і відповідають фактичним обставинам справи, досліджених у ході судового розгляду й оцінених судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
При цьому суди обґрунтували свої рішення, зокрема показаннями потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , рапортом інспектора УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_23 від 22 березня 2018 року, протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_11 від 22 березня 2018 року, протоколом огляду місця події від 22 березня 2018 року,протоколом затримання особи від 22 березня 2018 року, повідомленням начальника Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради ОСОБА_28 від 23 березня 2018 року, довідкою з Харківської обласної психіатричної лікарні № 3 від 28 березня 2018 року, висновками судових експертиз № 09-1990/2018р. від 10 травня 2018 року, № 05-2018р. від 30 травня 2018 року, № 09-2296/2018 від 04 червня 2018 року та № 438 від 30травня 2018 року, копією свідоцтва про народження малолітньої потерпілої ОСОБА_9, протоколом № 14 позачергового засідання Ради профілактики правопорушень ХЗОШ № 153 від 22 березня 2018 року, протоколом огляду місця події від 18 квітня 2018 року, протоколом огляду місця події від 24 квітня 2018 року, протоколом огляду предмета від 24 квітня 2018 року та речовими доказами, які була вилучено під час проведення оглядів місця події від 22 березня 2018 року та 18 квітня 2018 року, а саме: пістолет МР 654-К, калібр 4,5 мм, № НОМЕР_1 з глушником, набої до нього, ніж побутовий, простирадло, жіноча сорочка, хомути, фрагменти тканин, два рулони скотчу, рушник.
Водночас доводи касаційної скарги засудженого є фактично аналогічними доводам, які останній та його захисник наводили в суді апеляційної інстанції, і були ретельно перевірені цим судом.
Колегія суддів звертає увагу, що суть більшості доводів касаційної скарги засудженого зводиться до тверджень про незаконність і необґрунтованість висновків судів у частині визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведена поза розумним сумнівом; суди не надали об`єктивної оцінки доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи, не врахували, що показання потерпілих і свідків містять розбіжності та суперечності, а також не дотрималися принципу презумпції невинуватості
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що суди під час оцінки доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що, для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, котра є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21).
Так, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що винуватість ОСОБА_7 підтверджується, зокрема:
- показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка повідомила, що вона співмешкала разом із ОСОБА_7 приблизно з 2012 року та проживали разом з малолітніми дітьми та її матір`ю в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Із січня 2017 року її мати не може самостійно пересуватися у зв`язку із защемленням хребта. На початку серпня 2017 року, точну дату не пам`ятає, донька ОСОБА_9 розповіла їй про те, що приблизно із січня 2016 року ОСОБА_7 розбещував її, ґвалтував неприродним способом, знімав усе це на відео на телефон. При цьому бив доньку по животу та голові, погрожував пістолетом, щоб вона нікому нічого не розповідала. 08 серпня 2017 року пізно ввечері цього ж дня ОСОБА_7 повернувся додому та, погрожуючи їй пістолетом, запропонував зайнятися сексом утрьох з малолітньою донькою ОСОБА_9 . Розбудивши дитину, примусив останню зайнятися з ним оральним сексом, тримаючи у руках пістолет. Потім зайнявся сексом із нею природним способом. Після цього вона з донькою направилися разом у ванну кімнату помитися. До них у кімнату зайшов ОСОБА_7 і вдруге задовольнив з донькою статеву пристрасть неприродним шляхом, знімаючи все на мобільний телефон. 22 березня 2018 року вранці вона попросила ОСОБА_7 покинути їх сім`ю та більше не повертатися. Сама пішла на роботу, діти - до школи. ОСОБА_7 залишився разом із її хворою матір`ю у квартирі. Після 12 год. вона повернулася додому. Коли зайшла до квартири, то побачила в кімнаті ОСОБА_7 з ножем у руках, поруч лежала на животі зв`язана її матір. ОСОБА_7 попередив її, що якщо вона не буде підкорятися йому, то він поріже ножем матір. На підтвердження своїх слів повів її у другу кімнату, де на підлозі вже лежали дві мертві кішки. Потім наказав їй сісти на стілець, зв`язав їй руки та ноги пластмасовими хомутами. Після чого заклеїв їй рот скотчем і пішов до школи за сином. Вона змогла звільнитися і зателефонувала до поліції та до класного керівника сина, аби дітей не випускали зі школи;
- показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_9, приблизно з літа 2015 року співмешканець матері ОСОБА_7 став приділяти їй більше уваги, став цілувати та чіплятися до неї, торкатися її грудей і пахової зони, спочатку руками, потім губами і статевим органом. Потім він розказав їй про секс, показав порнографічне відео на телефоні. Через деякий час став примушувати її займатися з ним оральним сексом, погрожуючи при цьому, як вона вважала, бойовим пістолетом. Якщо вона чинила супротив, ОСОБА_7 бив її у живіт, по спині та голові, погрожував убити всю сім`ю. Погрози від вітчима вона сприймала реально і, побоюючись за своє здоров`я та життя і своїх рідних, терпіла знущання й розпусні дії щодо себе зі сторони ОСОБА_7 . У серпні 2017 року вона вирішила розповісти матері про сексуальне насильство. Остання пообіцяла поговорити з ОСОБА_7 . 08 серпня 2017 року вночі до її кімнати зайшла мати з ОСОБА_7 . Останній тримав у руках пістолет, погрожував, що вб`є їх із матір`ю. Примусив її задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом - оральним, протягом декількох хвилин. Потім він з матір`ю у її присутності зайнявся сексом. Надалі вона з мамою пішли до ванної кімнати помитися, туди з пістолетом знов зайшов ОСОБА_7 і повторно примусив її зайнятися з ним оральним сексом. Потім вони пішли утрьох спати. 22 березня 2018 року ОСОБА_7 забрали працівники поліції за зґвалтування її бабусі;
- показаннями потерпілої ОСОБА_11, яка зазначала, що ОСОБА_7 приблизно із січня 2016 року розбещував онуку, роздягав, торкався її статевих органів, ґвалтував неприродним способом, погрожуючи при цьому їй пістолетом. 22 березня 2018 року зайшов до кімнати ОСОБА_11, погрожуючи ножем, склеїв їй рот скотчем, перевернув її у ліжку на живіт, зв`язав руки пластиковими хомутами та зґвалтував природним шляхом. Залишив її в такому положенні на ліжку. Потім вона чула з іншої кімнати крик кішок. Надалі біля 13 години повернулася додому її донька ОСОБА_8, ОСОБА_7, знов, погрожуючи ножем, посадив на стілець та зв`язав її, наказав, щоб слухалася, інакше задушить її, як кішок. Потім побіг із ножем за дітьми до школи. Донька змогла розв`язати на собі хомути, потім звільнила її, зателефонувала до поліції та повідомила про злочин;
- показаннями свідка ОСОБА_20, яка повідомляла, що в кінці березня 2018 року, точну дату не пам`ятає, класному керівнику молодшого брата ОСОБА_9 - ОСОБА_35 на мобільний телефон зателефонувала мати ОСОБА_9 та попросила, щоб вона не віддавала дітей її співмешканцю, який, з її слів, пішов озброєний до школи за дітьми. Для того щоб обох дітей не забрав співмешканець та їм не загрожувала небезпека, ОСОБА_22 також привела до свого класу ОСОБА_9 . У кабінеті ОСОБА_9 почала розповідати, що вона та її молодший брат проживають разом із бабусею, мамою та ОСОБА_7, який проявляв до неї увагу і залицявся. Ці події відбувалися, коли вдома нікого не було. Він цілував ОСОБА_7, торкався різних частин її тіла, у тому числі в інтимних місцях. Окремо ОСОБА_9 виділила дату 08 січня 2017 року. Вона розповіла про те, що в той день мати прийшла додому та побачила, що вона та ОСОБА_7 займаються оральним сексом. Влітку 2017 року вночі, коли ОСОБА_9 спала у кімнаті разом з мамою, до них зайшов ОСОБА_7, інтимні стосунки були між матір`ю та ОСОБА_7, потім відбулися з нею. Під час бесіди з ОСОБА_9 вівся відповідний письмовий протокол, де фіксувалося все те, що вона розповідала;
- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_18 ;
- показаннями свідка ОСОБА_21, яка пояснила, що в кінці березня 2018 року до неї в кабінет зайшла вчитель ОСОБА_22, яка повідомила, що їй на мобільний телефон зателефонувала мати ОСОБА_9 та попросила, щоб вона не віддавала дітей її співмешканцю, який, зі слів мами, пішов озброєний до школи за дітьми. Крім того, повідомила, що побачила його в приміщенні школи. Вона скликала нараду у своєму кабінеті за участю самої ОСОБА_9 . ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_7 проявляв до неї ніжність, ласку, яку вона сприймала як батьківське піклування, та між ними були інтимні стосунки протягом тривалого часу. Більш детально ОСОБА_7 ніхто не допитував, щоб не завдати психічної травми дитині. Під час бесіди з ОСОБА_9 вівся відповідний письмовий протокол, де фіксувалося все те, що вона розповідала. Після розмови з дівчинкою зателефонували до біологічного батька ОСОБА_9, та попросили, щоб він приїхав та забрав дітей. На наступний день цей протокол був направлений начальнику управління освіти для відповідного реагування;
- показаннями свідка ОСОБА_22, згідно з якими приблизно наприкінці березня 2018 року о 14:00 під час проведення уроку на її мобільний телефон з номера ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7, який попросив відпустити ОСОБА_42, оскільки він прийшов за ним до школи. Одразу після цього зателефонувала ОСОБА_8 та попросила, щоб вона не віддавала дітей її співмешканцю, який, з її слів, пішов озброєний до школи за дітьми. Після закінчення уроку вона повідомила вказану інформацію директору школи ОСОБА_21 та повернулася до класу;
- показаннями в суді свідка ОСОБА_26, який зазначив, що наприкінці березня 2018 року, точну дату не пам`ятає, був викликаний працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_2, для проведення медичного огляду громадянина ОСОБА_7 . По прибуттю на місце події ОСОБА_7 перебував на майданчику дев`ятого поверху багатоповерхневого будинку. На його запитання ОСОБА_7 вказав, що ніяких скарг на стан здоров`я в нього немає, повідомив, що в цей день вживав алкогольні напої, при цьому поводив себе не зовсім адекватно. Свідок повідомив суду, що в госпіталізації останнього потреби не було;
- показаннями свідка ОСОБА_16, яка повідомила, що вона є заступником директора школи № 153 з навчально-виховної роботи. Приблизно 22 - 23 березня 2018 року від вчителя молодших класів школи ОСОБА_22 вона дізналася, що до школи прибув за дітьми озброєний співмешканець ОСОБА_8 - ОСОБА_7 . У кабінеті директора, в її присутності, ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_7 вчиняє щодо неї розпусні дії, перебував з нею в статевих зносинах та змушував її матір займатися з ним сексом у її присутності. ОСОБА_9 з мамою не повідомляли про ці розпусні дії ОСОБА_7 поліції, оскільки боялися останнього. На наступний день до неї в кабінет зайшла ОСОБА_9 та повідомила, що вона все вигадала;
- показаннями свідка ОСОБА_25, яка пояснила, що є класним керівником ОСОБА_9 . У той день, коли ОСОБА_9 розповідала на нараді в кабінеті директора подробиці свого життя разом із співмешканцем її мати ОСОБА_7, вона була відсутня. Через три - чотири дні вона мала конфіденційну бесіду з ОСОБА_9, в ході якої просила не поширювати цю інформацію серед однокласників, оскільки можуть настати негативні наслідки;
- показаннями свідка ОСОБА_17, згідно з якими в кінці березня 2018 року, точної дати не пам`ятає, вона у складі екіпажу патрульних поліцейських виїжджала на допомогу іншому екіпажу за адресою: АДРЕСА_2 за фактом зґвалтування двох осіб, одна з яких була малолітня. На місці події в під`їзді будинку між верхніми поверхами на виступі у стіні перебував підозрюваний ОСОБА_7, з ним намагалися поспілкуватися поліцейські. ОСОБА_7 не йшов на контакт та не хотів спускатися з виступу;
- показаннями свідка ОСОБА_19, який зазначив, що в березні 2018 року надійшов виклик на номер "102" за фактом зґвалтування за адресою: АДРЕСА_2 . По прибутті на місце події, їх зустріла потерпіла ОСОБА_8, розказала про злочин, вчинений її співмешканцем, показала в кімнаті другу потерпілу ОСОБА_11, яка була зв`язана та лежала в ліжку. Полушкіна ОСОБА_8 розповіла про те, що її співмешканець ОСОБА_7 протягом декількох років ґвалтував її, також її малолітню доньку, а потім зґвалтував і її матір, вбив двох кішок, вони лежали на підлозі, та зараз пішов озброєний пістолетом до школи за її дітьми. Після чого разом з іншими працівниками поліції почали пошуки обвинуваченого на прилеглих територіях. Через деякий час, ОСОБА_7 був виявлений на щитовій під стелею, на останньому поверсі у під`їзді . Він не йшов на контакт, не хотів спускатися з виступу, не реагував на ліхтар, зняти його звідти не змогли самостійно. Викликали працівників МНС і з їх допомогою вдалося зняти ОСОБА_7 з ящика щитової. Потім приїздила швидка допомога, його оглядав лікар;
- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_27 ;
- протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_11 про вчинене стосовно неї кримінальне правопорушення від 22 березня 2018 року;
- протоколом огляду місця події від 22 березня 2018 року, а саме: квартири АДРЕСА_2, де зафіксовано обстановку на місці події, виявлено та зафіксовано місце розташування двох трупів котів, виявлено та вилучено, зокрема: пакет із хомутами білого кольору, два рулони скотчу, фрагменти скотчу з волоссям, сім пластикових хомутів білого кольору, п`ять розірваних хомутів білого кольору, два фрагменти хомутів чорного кольору, фрагменти тканини, змиви СПР на ВЛС;
- постановами слідчого про визнання вищезазначених речей та предметів речовими доказами у справі та долучення їх до матеріалів провадження;
- висновком судово-медичної експертизи № 09-1990/2018р. від 10 травня 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_11 встановлені тілесні ушкодження, що утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення;
- висновком судово-ветеринарної експертизи № 05-2018р. від 30 травня 2018 року, згідно з яким смерть двох кішок, сірої та рудої масті, домашніх, безпородних, настала в результаті обмеження їм доступу до свіжого повітря, дії, які призвели до такого обмеження, що причинили смерть з тяжкими стражданнями тварин, ушкодження на тілі кішки рудої масті, які утворилися зажиттєво, є болісними і спричинили страждання тварини;
- висновком судово-медичної експертизи № 09-2296/2018 від 04 червня 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_9 на момент її огляду тілесних ушкоджень та їх слідів не виявлено. Цілісність дівочої пліви не порушена, але анатомічна будова якої (розтяжима, піддатлива) не виключає можливості здійснення статевого акту і без порушення її цілісності;
- висновком судово-психіатричної експертизи № 438 від 30 травня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_7 на час проведення експертизи страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_7 за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребував;
- протоколом № 14 позачергового засідання Ради профілактики правопорушень ХЗОШ № 153 від 22 березня 2018 року, згідно з яким на засіданні школи було розглянуто інформацію, яку повідомила ОСОБА_9,учениця 7-А класу, щодо стосунків у її родині;
- додатковим протоколом огляду місця події від 18 квітня 2018 року, а саме: квартири АДРЕСА_2, та фототаблицею до нього, згідно з яким були виявлені та вилучені предмети схожі на пістолет і глушник.
- протоколом огляду місця події від 24 квітня 2018 року, а саме: під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_2, згідно з яким було виявлено та вилучено ніж господарсько-побутового призначення з нержавіючої сталі, з дерев`яною ручкою, який був упакований у паперовий конверт.
- протоколом огляду предмета від 24 квітня 2018 року, а саме ножа господарсько-побутового призначення;
- речовими доказами, таким як пістолет МР 654-К, калібр 4,5 мм, № НОМЕР_1 з глушником, набої до нього, ніж побутовий, простирадло, жіноча сорочка, хомути, фрагменти тканин, два рулони скотчу, рушник. У ході огляду речових доказів потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді зазначили, що саме цим пістолетом та ножем ОСОБА_7 погрожував їм під час вчинення злочинів, а скотч, пластикові стяжки, фрагменти тканини використовував як знаряддя злочину.
Так, під час судового засідання в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та зазначив, що погано пам`ятає події, які відбулися з ним 22 березня 2018 року й напередодні, бо перебував у "дисоціативному ступорі". Ніяких статевих зносин із ОСОБА_9 у присутності її матері, з ОСОБА_8 у присутності її дітей не мав, нікого не ґвалтував та не позбавляв волі. Насильство і знущання щодо тварин не застосовував. Вважає, що його "підставили" Полушкіни за неповернуту суму позики в розмірі 35 000 грн.
Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій позицію обвинуваченого ОСОБА_7 про невизнання винуватості оцінили критично, зазначивши при цьому, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень є встановленою згідно з критерієм її доведеності "поза розумним сумнівом", підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.
Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_8 та малолітня ОСОБА_9 надали показання щодо вчинення ОСОБА_7 стосовно них насильницьких дій сексуального характеру, які охоплюються ч. 2 ст. 156, ч. 2, ч. 4 ст. 152 КК України. Їхні показання об`єктивно підтверджуються показаннями свідків, які є працівниками школи, де навчається малолітня потерпіла ОСОБА_9, а також інших свідків, зокрема ОСОБА_19, який є працівником служби "102".
Цей суд також слушно зауважив, що зазначені особи хоча і не були свідками безпосередніх подій, проте їхні показання стосуються обставин вчинених злочинів, оскільки засвідчують психологічний та фізичний стан потерпілих безпосередньо після вчинених щодо них насильницьких дій, стан самого обвинуваченого після вчинення ним злочинів, а також обставини, наявні в родині Полушкіних, які спричинені тривалими насильницькими діями ОСОБА_7 . Вказані показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілих.