ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 206/5841/21
провадження № 61-5992св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року в складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та просив визнати незаконним і скасувати наказ від 09 грудня 2021 року № 05/ос про відсторонення його від роботи, поновити його на роботі та зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював на посаді помічника машиніста в АТ "Укрзалізниця". Наказом відповідача від 09 грудня 2021 року його відсторонено від роботи з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважав відсторонення незаконним та таким, що порушує його права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 червня 2022 року) позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 09 грудня 2021 року № 05/ос.
Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від роботи є незаконним, тому вимоги в частині визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботита зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи обґрунтовані.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року в частині зобов`язання АТ "Укрзалізниця" виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року в розмірі 23 979,52 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. В іншій частині рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим. Відсторонення позивача від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, оскільки відповідач не навів жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що обіймаючи посаду помічника машиніста електропоїзда, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року АТ "Укрзалізниця" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи. Не врахували, що запровадження обов`язкової вакцинації не може вважатися непропорційним заходом, як і відсторонення від роботи деяких нещеплених працівників. Позивач на робочому місці потенційно може мати від п`яти контактів з іншими працівниками, піддаючи їх можливому ризику ураження інфекційною хворобою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 червня 2023 року справа № 206/5841/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Позивач працює в регіональній філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді помічника машиніста електропоїзда приміського та пасажирського руху дільниці експлуатації локомотивів.
Листом від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також був повідомлений про необхідність надати керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року документ, який підтверджує проведену вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або надати висновок лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення за формою № 028-1/о, виданого закладом охорони здоров`я.
Наказом АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 05/ос ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о).
Підстава: стаття 46 КЗпП, частина друга статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказ МОЗ "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункт 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Про основи законодавства України про охорону праці" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
У статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.