ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 361/3347/17
провадження № 61-5420св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року ухвалені в складі судді Петришин Н. М. і постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року постановлену в складі колегії суддів: Фінагеєвої В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., та касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року винесені в складі колегії суддів: Фінагеєвої В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінєст" (далі - ТОВ "Фінєст") про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву обґрунтував тим, що 06 червня 2014 року, близько 13 год 20 хв, під час перебування позивача в Торгово-розважальному центрі "МегаМаркет" (далі - ТРЦ "МегаМаркет"), який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, Новообухівське шосе, 1, коли він рухався з метою вибору для придбання продуктів харчування, зі стелажу, на якому знаходилися скляні пляшки з водою, який не був належним чином обладнаний відбійними та перегородками, сталося падіння скляної пляшки з водою на підлогу, її розбиття на уламки, які розлетілися в різні сторони та заподіяно позивачу проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичної катаракти, підвивиху кришталика, травматичного мідріазу, що, відповідно до висновку судово-медичної експертизи 30 вересня 2014 року № 113, складеної судово-медичним експертом Києво-Святошинського відділення Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Ніколайчук С. П., призвело до повної сліпоти лівого ока, що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину, внаслідок чого позивачу встановлено третю групу інвалідності. Разом з тим, з боку ТОВ "Фінєст", який є власником магазину - ТРЦ "Мега Маркет", коли сталася наведена подія взагалі не прийнято будь-яких мір по наданню позивачу першої невідкладної медичної допомоги та виклику карети швидкої медичної допомоги. За вказаною подією оперативним черговим Чабанівського відділу міліції Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області) своїм рапортом від 06 червня 2014 року зафіксовано факт повідомлення до чергової частини про подію, яка сталася 06 червня 2014 року близько 13 год 20 хв. За вказаним фактом, Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та відкрито кримінальне провадження за № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а в подальшому Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Києво-Святошинський ВП ГУ НП в Київській області), внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження за № 1201510200004655 від 07 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, які об`єднано в одне провадження № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року. Також відповідно до висновку № ЕО-1706-4-690.17 за результатами психологічного дослідження, складеного 24 березня 2017 року "Судовою незалежною експертизою України" - зазначено, що ситуація, що пов`язана з отриманням ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень в приміщенні ТРЦ "Мега Маркет" 06 червня 2014 року була та залишається для нього інтенсивно психотравмуючою, бо призвела до суттєвої проблематизації його життя в усіх напрямках: до сліпоти на одне око, втрати загальної працездатності на 35 %, втрати можливості повноцінного людського існування, втрати стабільного емоційного стану, зниження самооцінки. Зі здорової, активної, спортивної людини він миттєво перетворився в людину напівсліпу, з суттєвими обмеженнями повноцінної життєдіяльності, без шансів на одужання, з невизначеними або негативними перспективами на майбутнє. Він переніс складну операцію, став інвалідом III групи, кожного дня приділяє багато зусиль захисту здорового ока, вимушений вносити серйозні корективи у власне життя через обмеження за станом здоров`я. Внаслідок одержаних тілесних ушкоджень докорінно змінився звичний для нього душевний стан, порушилось адаптивне життєве функціонування. Переживання наслідків даної ситуації супроводжувалося інтенсивними негативними емоціями: вираженою тривогою за власне здоров`я, невизначеності щодо майбутнього, невпевненості в собі, відчуття втрати повноцінного життя, пригніченості, обуреності через поведінку керівництва супермаркету. Зазначена ситуація призвела до особистісних змін ОСОБА_1 - до зниження оцінки, емоційності нестабільності, фіксованості на негативних переживаннях та життєвих обмеженнях, песимізму, замкненості. Психотравмуючий вплив зазначеної ситуації на особу потерпілого значною мірою посилюється тим, що керівництво торгівельного центру не виявили людяності, співчуття до нього, не цікавились його станом здоров`я, не вибачились, не намагались надати допомогу". "2. Інтенсивний психотравмуючий характер зазначених ситуацій та пов`язані з цим інтенсивні, тривалі та стійкі негативні емоційні переживання (страждання) є психологічною передумовою для кваліфікації моральної шкоди ОСОБА_1". "3.1. Розмір моральної шкоди, що була спричинена ОСОБА_1 внаслідок заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю, з урахуванням психологічних коефіцієнтів може становити 528,75 мінімальних заробітних плат". Позивач, посилаючись на те, що ТОВ "Фінєст" не відшкодувало ніяку моральну шкоду, просив суд стягнути з ТОВ "Фінєст" в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я, кошти у розмірі 1 692 000,00 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року у цій справі замінено відповідача ТОВ "Фінєст" на належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Фінєст".
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_3 закрито у зв`язку з його смертю.
ОСОБА_1 подав до суду з уточнену позовну заяву, яку обґрунтував тим, що 06 червня 2014 року, близько 13 год 20 хв, під час його перебування у ТРЦ "Мега Маркет", власником якого є ТОВ "Фінєст", з вини директора ТОВ "Фінєст" ОСОБА_2, стався нещасний випадок, який виразився в тому, що зі стелажу, який не був належним чином обладнаний відбійниками та перегородками, всупереч вимогам пункту 11.5.2 розділу 11 Державних нормативних актів про охорону праці (далі - ДНАОП) 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) "Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі", а саме полиці не мають ухилу всередину та пункту 3.3 розділу 3 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) "Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі", на підлогу впала скляна пляшка безалкогольного сильногазованого напою "Сітро", яка від удару розбилася на уламки, які у свою чергу потрапили позивачу в ліве око, внаслідок чого йому заподіяно проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичної катаракти, підвивиху кришталика, травматичного мідріазу, що призвело до повної сліпоти його лівого ока, що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину. Позивач також стверджував, що причинами нещасного випадку є: - невідповідність конструкції стелажу вимогам безпеки; - незадовільне функціонування системи управління охороною праці; - відсутність інструкцій з охорони праці. Невиконання вимог пункту 11.5.2 розділу 11 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) "Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі", а саме полиці не мають ухилу всередину та пункту 3.3 розділу 3 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) "Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі", які перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, допущено директором ТОВ "Фінєст" ОСОБА_2, чим, відповідно до висновку експерта за результатами судової психологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 вересня 2019 року № 12673/18-61, позивачу заподіяно моральну шкоду, а орієнтовний еквівалент грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) складають 648 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, що станом на 01 січня 2021 року складає 3 888 000,00 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням неодноразових заяв про зміну розміру позовних вимог, позивач остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування завданої йому моральної шкоди, у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я у розмірі 3 888 000,00 грн та 7 850,00 грн витрат на проведення судової психологічної експертизи.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що доказів, які б підтверджували обставини завдання позивачу шкоди діями чи бездіяльністю відповідача ОСОБА_2, до суду не надано.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат адвоката Поліщук О. В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які підтверджені належним чином, підлягають стягненню із позивача на користь відповідача.
Водночас, враховуючи, що відзив та заперечення на позов підписувались та подавались безпосередньо відповідачем в сукупності з тією обставиною, що адвокат Поліщук О. В. 31 травня 2022 року у судовому засіданні повідомила, що тільки вступила в справу та заявляла клопотання про відкладення судового засідання для ознайомлення із матеріалами справи, суд першої інстанції погодився з аргументами позивача про сумнівність того факту, що адвокат Поліщук О. В. готувала відзив та заперечення, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог відповідача про стягнення із відповідача витрат на правову в частині шо стосуються підготовки відзиву та заперечень адвокатом Поліщук О. В. у розмірі 17 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Поліщук О. В., задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що наявними у справі доказами доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди саме в магазині " Мега Маркет", за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1, внаслідок падіння скляної пляшки "Сітро, Грузинський Букет", безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, та потрапляння уламків від розбиття пляшки йому в ліве око. Також апеляційний суд виходив із того, що відповідальною особою за завдання такої шкоди в силу вимог частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є ТОВ "Фінєст", як орендар торгово-розважального центру "Мега Маркет" на момент завдання позивачу шкоди.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 як фізична особа є неналежним відповідачем у цьому спорі, оскільки на момент завдання позивачу моральної шкоди він був директором ТОВ "Фінєст", тобто найманим працівником, за дії якого в частині відшкодування шкоди відповідальність несе юридична особа. ОСОБА_2 не є правонаступником ТОВ "Фінєст", не відповідає за зобов`язаннями цього підприємства, тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню саме з цих підстав.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат Поліщук О. В., про вирішення питання розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 125,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд, керуючись принципами співмірності, розумності, необхідності та неминучості витрат на правову допомогу, незначної складності справи та передбачуваного результату її вирішення, дійшов висновку про те, що понесені ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу, підлягають компенсації йому за рахунок позивача у лише розмірі 3 125,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
15 квітня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його позову. Також заявник просить стягнути з відповідача судові витрати за проведення судової психологічної експертизи та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вирішення питання розподілу судових витрат.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 643/3630/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції:
- у своєму рішенні не зазначив про такі письмові докази, як: копію заяви, характеристики стосовно емоційних та поведінкових проявів позивача; копії сторінок паспорта позивача серії НОМЕР_1 та реєстраційного номера облікової картки платника податків; копії листів Києво-Святошинський ВП ГУ НП в Київській області) від 22 вересня 2017 року № 11765/2 та від 23 липня 2020 року; копію заяви позивача до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області) від 09 червня 2014 року; копії двох епікризів (виписок) з історії хвороби № 5731 з 06 до 16 червня 2014 року та 28 лютого 2019 року; копії документів з об`єднаного кримінального провадження № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року (№ 1201510200004655 від 07 грудня 2015 року) де потенційним підозрюваним є ОСОБА_2 ;
- не врахував, що вина відповідача, який був директором ТОВ "Фінєст" на момент завдання позивачу шкоди, підтверджується безпосередньо висновком судової інженерно-технічної експертизи питань охорони праці та безпеки життєдіяльності від 15 червня 2020 року № 14-135 та висновком судової інженерно-технічної експертизи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності Київського НДЕКЦ МВС України від 02 березня 2021 році № СЕ-19/111-21/7858-БЖ;
- незаконно, необґрунтовано та безпідставно у своєму рішенні зазначив, що стелаж, з якого впала скляна пляшка та завдала шкоди позивачу, є лише схожим, однак не тим самим, з якого впала пляшка;
- безпідставно застосував положення частини першої статті 1172 ЦК України до вирішення цього спору, оскільки вони не можуть стосуватися завдання моральної шкоди, внаслідок каліцтва та наявності вини особи;
- не звернув увагу на те, що після ліквідації ТОВ "Фінєст" відповідач є єдиною винною та відповідальною посадовою особою - колишнім директором, який може нести цивільну-правову відповідальність та до якого може подано позовну заяву про стягнення в рахунок відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, в зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я коштів;
- у своєму рішенні помилково вказав на те, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди становить 3 060 504,00 грн, оскільки позивач заявляв про стягнення суми 3 888 000,00 грн;
- некоректно відобразив у тексті оскаржуваного судового рішення покази свідка ОСОБА_4 ;
- створив перешкоди позивачу у доступі до правосуддя, оскільки розглянув питання про розподіл судових витрат у справі без його участі хоча він про це заявляв клопотання;
- приймаючи до участі у справі як представника відповідача Поліщук О. В. не долучив матеріалів справи копії довіреності відповідача, яка б відповідно до статті 62 ЦПК України була посвідчена нотаріально або засвідчена підписом судді, що свідчить про відсутність у справі доказів законних повноважень цього представника;
- не звернув увагу на те, що у договорі про надання правової допомоги, укладеному 15 вересня 2020 року між ОСОБА_2 та адвокатом Поліщук О. В., не зазначено розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката;
- не врахував, що у акті прийому наданої правничої допомоги (наданих послуг) від 10 вересня 2022 року, складений мж ОСОБА_2 та адвокатом Поліщук О. В., не зазначено відомостей щодо часу, який адвокат витратила на виконання кожної з зазначених послуг;
- не звернув увагу на відсутність у справі та ненадання суду розрахунку розміру судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи;
- не дав належної оцінки тому, що адвокат Поліщук О. В. вступила у справу лише 31 травня 2022 року, а отже не могла надавати правову допомогу ОСОБА_2 з 15 вересня 2020 року;
- не врахував факт ненадання відповідачем документів, які свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), тобто фактично понесені відповідачем витрати, пов`язані із наданням правової допомоги.
Також касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з інших мотивів ніж ті, які заявляв позивач в апеляційній скарзі;
- у своєму судовому рішенні помилково зазначив про те, що у розгляді справи судом приймав участь відповідач ОСОБА_2, оскільки останній участі у розгляді справи не брав;
- помилково вважав, що відповідач є неналежним відповідачем у цій справі.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 виклав клопотання про розгляд справи за його участю, з повідомленням про дату, час, місце розгляду справи.
21 квітня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Поліщук О. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення у частині мотивів щодо встановлення факту спричинення ОСОБА_1 шкоди саме в магазині " МегаМаркет" (власником якого на момент спірних правовідносин було ТОВ "Фінєст"), за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1, внаслідок падіння скляної пляшки "Сітро, Грузинський Букет", безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, та потрапляння уламків від розбиття пляшки йому в ліве око та щодо визначення відповідальних осіб; залишити без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № 552/91/18, № 554/9144/17, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, та в ухвалі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також ОСОБА_2 просить Верховний Суд відступити від висновку щодо покладення на відповідача обов`язку доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, який неодноразово викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 05 вересня 2018 року у справі № 761/6010/15-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Водночас заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду, в якому було б визначено, що потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, та що саме відповідач є заподіювачем шкоди (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- встановив факти і обставини щодо ТОВ "Фінєст", яке не було учасником справи на момент прийняття щодо нього рішення;
- не врахував, що більша частина письмових доказів, наявних у матеріалах справи та на підставі яких судом встановлені обставини, не засвідчені у порядку визначному підпунктом 5.27 Національного стандарту "Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, а тому є недопустимими;
- безпідставно взяв до уваги надані позивачем матеріали кримінального провадження № 12014110200001595 та не встановив обставини наявності або відсутності вироку суду у цьому кримінальному провадженні;
- не звернув увагу на те, що: заява позивача до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 09 червня 2014 року; рапорт старшого інспектора Чабанівського відділення міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 06 червня 2014 року; витяг з кримінального провадження, яким 10 червня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200001595 з приводу спричинення позивачу необережного тілесного ушкодження середньої тяжкості за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1, (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України та 07 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200001595 щодо заяви позивача з приводу службової недбалості посадових осіб ТРЦ "МегаМаркет", що спричинило тяжкі тілесні наслідки (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України); пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні від 04 липня 2017 року, сформовані за слів позивача, а тому жодним чином не підтверджують факт того, що інцидент з позивачем відбувся саме у той час і у вказаному позивачем місці, а також не підтверджують вини магазину у завданні позивачеві моральної шкоди;
- не врахував, що надані позивачем документи, а саме: медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 5731; висновок судово-медичної експертизи від 30 вересня 2014 року № 113; висновок судово-медичної експертизи від 14 січня 2019 року № 390/Д; довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 12 березня 2019 року серії АВ № 0997112; висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи від 19 вересня 2019 року, жодним чином не встановлюють і не доводять дійсності описаних позивачем обставин та причин ушкоджень, місця та точного часу отримання ушкоджень позивачем, ні причинно-наслідкових зв`язків, ні вини магазину "МегаМаркет" в описаній ймовірній події, а тому безпідставно прийняв їх до уваги;
- не звернув увагу на те, що наявні у справі фотознімки мають сумнівне походження, а тому вони та висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи від 06 листопада 2017 року, висновок судової фототехнічної експертизи від 10 листопада 2017 року є неналежними доказами;
- проігнорував, що: наявний у справі протокол тимчасового доступу до речей і документів ТОВ "Фінєст" містить лише опис речей і документів, які були вилучені, проте жодним чином не підтверджує факт вини заявника чи магазину "Мега Маркет" у справі; слідчий експеримент за участі потерпілого та свідків, із застосуванням відеозапису, який зафіксовано на диску та відображено у протоколах від 02 квітня 2018 року, фіксує проведення слідчого експерименту через 4 роки після описаного можливого інциденту, та не є доказом наявності обставин, на які посилається позивач; огляд місця події від 02 квітня 2018 року слідчим слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції територіального управління Національної поліції в Київській області передбачає огляд стелажу у магазині "МегаМаркет", де об`єктом огляду є приміщення станом на 02 квітня 2018 року, та не є стелажем, який знаходився у магазині від 06 червня 2014 року тобто в день ймовірного інциденту, тому є неналежним доказом у справі; лист Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" Національного органу стандартизації від 06 лютого 2019 року № 1-10/2.2-06-287 визначає загальні норми про скасування певного нормативно-правового акта, жодним чином не доводить жодних обставин справи; правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі (НПАОП 7.1.00-1.01-96) містить загальні нормативні вимоги щодо стелажів, жодним чином не доводить наявності обставин та не підтверджує наявності порушень щодо стелажів у магазині "МегаМаркет" 06 червня 2014 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27 березня 2013 року № 05.03.02-04/19707, сертифікату відповідності, додатка до сертифіката відповідності/свідоцтва про визнання підтверджує лише можливість для реалізації скляних пляшок безалкогольного сильногазовного напою "Сітро", яке відповідає вимогам чинного санітарного законодавства, але не встановлює та не доводить обставини на які посилався позивач;
- не врахував, що висновок судової інженерно-технічної експертизи питань охорони праці та безпеки життєдіяльності від 15 червня 2020 року № 14-35, яка проведена судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України Кузьменком М. М. у кримінальному провадженні від 10 червня 2014 року № 12014110200001595, та висновок судової інженерно-технічної експертизи питань охорони праці та безпеки життєдіяльності Київської НДЕКЦ МВС України від 02 березня 2021 року № СЕ-19/111-21/7858-БЖ, у кримінальному провадженні від 10 червня 2014 року № 1214110200001595 не можуть бути доказом вчинення відповідачем неправомірних дій (бездіяльності), які спричинили позивачу шкоду, з огляду на те, що об`єктом дослідження у кримінальному провадженні є стелаж, який був оглянутий 02 квітня 2018 року, а не стелаж з якого ймовірно впала пляшка і завдала шкоди позивачу 06 червня 2014 року;
- проігнорував, що позивач не надав суду медичних документів, які б дали можливість встановити фізичний стан позивача до виникнення спірних правовідносин;
- не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, в тому числі експертного висновку, який би підтверджував причинно-наслідковий зв`язок між можливістю падіння скляної пляшки зі стелажу на підлогу та можливістю попадання осколка, який відлетів від підлоги (після падіння пляшки) в око позивача, урахуванням зросту позивача;
- не надав належної оцінки всім аргументам відповідача, викладеним у його запереченнях та відзивах.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_2 виклав клопотання про розгляд справи за участю його представника, з повідомленням про дату, час, місце розгляду справи, а також навів попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції на суму 120 000,00 грн.
Також разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, яке обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 28 березня 2023 року через електронну пошту (що підтверджується скріншотом електронної пошти адвоката), а касаційну скаргу подав до відділення поштового зв`язку 21 квітня 2023 року.
28 квітня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Поліщук О. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги його заяви про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження представник заявника посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/29, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу та визначив вартість наданих послуг адвокатом Поліщук О. В. ОСОБА_2 шляхом зменшення вартості кожної із послуг до мінімальної вартості, без відповідного клопотання зі сторони позивача;
- не звернув увагу на те, що позивачем не доведено неспівмірність заявлених відповідачем витрат на правову допомогу;
- необґрунтовано відмовив у стягненні витрат відповідача на надання правової допомоги за частину наданих послуг;
- не звернув увагу на об`єм матеріалів цієї справи, який складає 8 томів, та періодичність оголошення повітряної тривоги у місті Києві, які співпали із часом ознайомлення адвокатом Поліщук О. В. з матеріалами справи, і не врахував, що у зв`язку із цим адвокат була змушена переривати ознайомлення та продовжувати його після оголошення відбою та у призначений судом час та день;
- не надав належну оцінку витраченому представником відповідача часу на участь у судовому засіданні у справі, що відбулось 15 березня 2023 року та не передбачив компенсацію відшкодування витрат сторони відповідача за надання цієї послуги;
- не врахував, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватись від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів;
- не надав належну оцінку поданим відповідачем доказам на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_2 виклав клопотання про розгляд справи за участю його представника, з повідомленням про дату, час, місце розгляду справи.
25 травня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Поліщук О. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року,в яких зазначив про необґрунтованість та безпідставність викладених у цій касаційній скарзі доводів; відсутність посилань позивача на конкретні порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права; відсутність конкретної вказівки, в чому полягає неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду; наявність спроби заявника схилити суд касаційної інстанції до переоцінки доказів у справ, тому просив Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
30 травня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Горобенко Є. О., через канцелярію подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 рок, в яких зазначив про необґрунтованість та безпідставність викладених у цих касаційних скаргах відповідача доводів.
17 червня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2 щодо його касаційної скарги, в якому зазначив про те, що вважає такий відзив незаконним, необґрунтованим, таким що не відповідає змісту і вимогам поданої ним касаційної скарги, фактичним обставинам справи в цілому, містить в собі зміст до цього поданих представником відповідача двох касаційних скарг до Верховного Суду, у якому має місце посилання на докази, які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій у цій справі, а також докази у прийнятті яких відмовлено судом апеляційної інстанції, тому вважає, що докази з запереченнями щодо змісту і вимог його касаційної скарги, які викладені у відзиві ОСОБА_2, підлягають відхиленню та неприйняттю судом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17, 24 квітня та 01 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Броварського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи № 361/3347/17; надано відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано позивачу строк для подання відзиву.
Також вказаною ухвалою відхилено посилання ОСОБА_2 на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу для відкриття касаційного провадження у справі, з огляду на їх необґрунтованість.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; надано позивачу строк для подання відзиву.
У травні 2023 року матеріали справи № 361/3347/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рапорта старшого чергового інспектора Чабанівського відділу міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 06 червня 2014 року та заяви ОСОБА_1 до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 09 червня 2014 року, зафіксовано факт повідомлення ОСОБА_1 про те, що в с. Ходосівка, Новообухівське шосе 1, в магазині " Мегамаркет" з полиці впала пляшка та спричинила йому забиття.
Згідно з витягом з кримінального провадження, 10 червня 2014 року внесено відомості до ЄРДР за № 12014110200001595 з приводу спричинення ОСОБА_1 необережного тілесного ушкодження середньої тяжкості за адресою: с. Ходосівка, Новообухівське шосе, 1, (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України) та 07 грудня 2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 1201510200004655 щодо заяви ОСОБА_1 з приводу службової недбалості посадових осіб ТРЦ "Мега Маркет", що спричинило тяжкі наслідки (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини другої статті 367 КК України).