П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 990/41/23
Провадження № 11-84заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
представника позивача - Лісовського С. В.,
представника відповідача - Лаптієва А. М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою Верховної Ради України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2023 року (у складі колегії суддівСмоковича М. І.,Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Уханенка С. А., Шевцової Н. В.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРУ про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ, прийнятого 23 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання;
- зобов`язати ВРУ опублікувати в газеті ВРУ "Голос України" оголошення про ухвалення судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ВРУ про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ, прийнятого 23 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання;
- зобов`язати головуючого на пленарному засіданні ВРУ під час пленарного засідання оголосити про ухвалення судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ВРУ про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ, прийнятого 23 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання.
2. Позов мотивував тим, що рішення ВРУ, яким до нього, як народного депутата України, застосували дисциплінарну санкцію у вигляді позбавлення права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ, суттєво впливає на його індивідуальні права і свободи.
3. ОСОБА_1, як народний депутат України, позбавлений можливості брати участь у засіданнях ВРУ на тривалий час, оскільки через введений в Україні воєнний стан парламент упродовж усієї дев`ятої сесії працює в режимі одного пленарного засідання, яке не закривається.
Позивач позбавлений виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень, а також не може сповна виконувати свій обов`язок, як народний депутат України, перед Україною та її народом, щодо якого він присягнув перед ВРУ (склавши присягу відповідно до статті 79 Конституції України). Зважаючи на особливості роботи парламенту під час воєнного стану, а саме в режимі одного пленарного засідання, застосована дисциплінарна санкція фактично означає дострокове припинення його повноважень як народного депутата України.
4. Позивач зазначив, що оскаржене рішення ВРУ завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Інформація про позбавлення його права брати участь у пленарних засіданнях ВРУ у зв`язку з порушенням дисципліни й етичних норм, опублікована в газеті "Голос України", стала відомою широкому колу осіб, що на думку позивача, вплинуло на його ділову репутацію й може негативно позначитися на його професійній кар`єрі, пов`язаній з проходженням публічної служби.
5. На думку позивача, оскаржене рішення ВРУ не відповідає частині п`ятій статті 51 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Регламент), оскільки під час пленарного засідання ВРУ 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 не виголошував образливих слів на адресу народних депутатів України чи депутатських фракцій / груп.
Виходив з того, що особи, яких стосувалося (зачіпало) його запитання, поставлене кандидату на посаду Голови Служби безпеки України ОСОБА_2, не є народними депутатами України та не належать до депутатських фракцій (депутатських груп). Своїми запитаннями він не порушив правил етичної поведінки, а лише як народний депутат України висловив суб`єктивну думку, яка не стосувалася народних депутатів України та/чи депутатських фракцій (депутатських груп).
6. Зазначив, що заяву до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, подали народні депутати фракції "Слуга народу", які водночас складають більшість складу цього комітету, частина з яких, власне, й підписали заяву від 07 лютого 2023 року "Щодо порушень правил депутатської етики народним депутатом України ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України 07 лютого 2023 року".
Виходив з того, що розгляд цієї заяви в Комітеті з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВРУ (далі - Комітет) відбувся в умовах конфлікту інтересів, проте на пленарному засіданні ВРУ 23 лютого 2023 року народні депутати України, яких це стосувалося і які брали участь у голосуванні з цього питання, про цей конфлікт не оголосили. Про розгляд згаданого питання ОСОБА_1 дізнався на пленарному засіданні і, зважаючи на визначену для таких випадків процедуру розгляду, не мав можливості висловитися із цього приводу.
7. Послався на те, що не має іншого способу захистити свої права та відновити честь і ділову репутацію, окрім як оскаржити в судовому порядку рішення ВРУ, прийняте 23 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання, про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ. Оскаржене рішення є індивідуально-правовим управлінським актом, адже фактично впливає на повноваження народного депутата України і забороняє їхню реалізацію.
8. Дійшов висновку про те, що оскаржене рішення ВРУ є процедурним і не викладалося у формі окремого документа, тож на підтвердження його існування до позовної заяви долучена роздруківка стенограми пленарного засідання ВРУ від 23 лютого 2023 року, оприлюднена на офіційному сайті ВРУ за посиланням https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8107.html, а також публікації з офіційного сайту ВРУ та з газети ВРУ "Голос України".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішеннямвід 02 травня 2023 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ВРУ про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ, прийняте 23 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання.
У решті позову відмовив.
Стягнув з ВРУ на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073,60 грн.
10. Рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не виголошував образливих слів щодо народного депутата України або депутатської фракції (депутатської групи), як умовою, з якою положення частин четвертої, п`ятої статті 51 Регламенту пов`язують дисциплінарну санкцію щодо народного депутата України. Тож образливі (якщо їх такими вважати) слова щодо керівника Офісу Президента України не можуть бути законною підставою для позбавлення народного депутата України (обраного відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представника Українського народу у ВРУ (стаття 1 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ "Про статус народного депутата України"; далі - Закон № 2790-XII)) права брати участь у пленарному засіданні ВРУ більше, ніж на пів року (в умовах дії воєнного стану в Україні).
Крім того, спірне рішення передбачає непропорційний спосіб реагування щодо народного обранця за висловлювання в бік керівника Офісу Президента України і, отже, не переслідує легітимної мети (пункт 2 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України), задля якої парламент наділений повноваженнями ухвалювати такі рішення.
11. Відмовляючи в решті позову, суд першої інстанції виходив з того, що оприлюднення в друкованому виданні судового рішення за наслідками розгляду справи про скасування рішення ВРУ про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарному засіданні та оголошення цього рішення на пленарному засіданні ВРУ не мають зв`язку з ефективним відновленням прав позивача, порушення яких полягало в тому, що позивач, як народний депутат України, позбавлений права брати участь у пленарному засіданні ВРУ фактично до кінця чинної сесії.
12. Також суд першої інстанції виснував, що інші негативні наслідки, які заподіяло позивачеві спірне рішення, як-то завдання шкоди честі, гідності і діловій репутації народного депутата України, не були предметом розгляду і доказування в цій справі, отже колегія суддів не мала обґрунтованих і законних підстав для того, щоб задовольнити вимоги у відповідній частині.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
13. В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2023 року, а провадження у справі - закрити.
14. Зазначив, що оскаржене рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права та розглянув спір, який не належить до його компетенції і повноважень, а також неправильно застосував норми матеріального права.
15. Зауважив, що особливості провадження у справах про оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРУ встановлені статтею 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, законності дій чи бездіяльності ВРУ.Таким чином, законодавець поширив компетенцію суду адміністративної юрисдикції лише на одну форму акта ВРУ - постанову.
16. Проте 23 лютого 2023 року ВРУ не приймала постанови чи іншого акта, а прийняла передбачене її Регламентом інше рішення, яке не оформила у вигляді акта ВРУ, як визначено частиною другою статті 46 її Регламенту. Політичні питання, порушені в позові ОСОБА_1, перебувають поза межами судового контролю. Відтак вимога про скасування цього рішення залишається поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
17. Послався на те, що ухвалюючи оскаржене рішення суду, суд першої інстанції керувався не доводами сторін і доказами у справі, а власними знаннями з підручників паразитології, та використав слова, тлумачення яких можливе в переносному значені.
18. Відповідальність народного депутата України за образливі висловлювання та непристойні слова, допущені ним відносно іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи), передбачена законами України.
19. На переконання відповідача, ВРУ, вирішуючи внутрішньо організаційне питання етики та моралі, діяла виключно в межах повноважень та прийняла оскаржене рішення у спосіб та відповідно до положень статті 51 Регламенту.
Позиція решти учасників справи щодо апеляційної скарги
20. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до приписів статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
21. Представник позивача послався на те, що спір у цій справі підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, та послався на правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 9901/459/21.
22. Зазначив про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права.
Рух апеляційної скарги
23. Ухвалою від 04 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРУ на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2023 року.
24. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
25. За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2023 року справу № 990/41/23 (провадження № 11-84заі23) призначено судді-доповідачеві Желєзному І. В.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
26. Суд першої інстанції установив, що 21 лютого 2023 року Комітет розглянув на своєму засіданні заяву депутатської фракції Політичної партії "Слуга народу" (вх. № 4д9/5-2023/25464 від 07 лютого 2023 року), яку підтримали 228 народних депутатів України, щодо висловлювань народного депутата України ОСОБА_1 на пленарному засіданні ВРУ 07 лютого 2023 року.
27. Відповідно до цієї заяви народний депутат України ОСОБА_1 в образливій формі висловився стосовно Служби безпеки України і керівника Офісу Президента України ОСОБА_3 . Покликаючись на положення частини першої статті 8 Закону № 2790-ХІІ, частини першої статті 52, частин другої, четвертої, п`ятої статті 51 Регламенту, народні депутати України, які підписали згадану заяву, просили Комітет вивчити цей інцидент та рекомендувати ВРУ прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях ВРУ.
28. Комітет у висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284 щодо інциденту, який спричинив таку реакцію народних депутатів України, зазначив, що 07 лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії ВРУ IX скликання розглядалося, зокрема, питання про призначення ОСОБА_2 на посаду Голови Служби безпеки України.
29. У залі засідань під час розгляду цього питання були присутні: Президент України Зеленський В. О., Прем`єр-міністр України Шмигаль Д. А., решта членів Кабінету Міністрів України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Данілов О. М., Генеральний прокурор Костін А. Є. та керівництво Офісу Президента України.
30. За стенограмою пленарного засідання 07 лютого 2023 року (покликання https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8104.html), спершу перед народними депутатами України виступив Президент України Зеленський В. О., потім слово надали кандидату на посаду Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 . Після виступу останнього народні депутати України мали можливість поставити йому запитання.
31. Згідно з текстом цієї стенограми (10:44:40) народний депутат України ОСОБА_1 звернувся з запитаннями: " Пане ОСОБА_2, у мене до Вас запитання. Коли контррозвідка Служби безпеки України перестане займатися політичними переслідуваннями? І друге запитання. Коли ефесбешна гнида ОСОБА_3 сяде за державну зраду? Дякую".
32. Перед відповіддю ОСОБА_2 на ці запитання головуючий на пленарному засіданні ОСОБА_6 попередив про необхідність "дотримуватися Регламенту і етики в залі парламенту".
33. За текстом стенограми, далі головуючий дав слово ОСОБА_2, який у відповідь на запитання народного депутата України ОСОБА_1 зазначив таке: " Пане ОСОБА_1, хочу нагадати Вам, що я тут представляю багатотисячне військо Служби безпеки України. І ці люди щодня боронять неньку і в тому числі роблять все для того, щоб Ви могли тут висловлюватися. Будь ласка, не забувайте, що у нас війна, а я не політик, я військовик і спецслужбіст, і жодних політичних ігрищ служба не здійснює, більше того, політичних переслідувань. Все, що Ви сказали, воно взагалі не відповідає жодній дійсності. Дякую за запитання".
34. Після відповіді ОСОБА_2 головуючий на пленарному засіданні ще раз наголосив на необхідності дотримуватися Регламенту й етики в залі парламенту, відтак продовжив засідання, надавши можливість іншим народним депутатам України поставити запитання кандидату на посаду Голови Служби безпеки України.
35. Комітет у висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284 відтворив виступ народного депутата України ОСОБА_8 (одного з підписантів згаданої заяви від 07 лютого 2023 року) про поведінку і висловлювання народного депутата України ОСОБА_1 .
З-поміж іншого, народний депутат України ОСОБА_8 висловив думку, що "такий відвертий напад на Голову Офісу Президента України - це така закамуфльована спроба нападу безпосередньо на Верховного Головнокомандувача" й що, на його переконання, такі дії є "нічим іншим, окрім спроб трохи допомогти російській федерації".
36. За текстом висновку Комітету, народний депутат України ОСОБА_1 неодноразово вдавався до непристойних висловлювань у бік Президента України та офіційних осіб Офісу Президента України під час пленарних засідань ВРУ. Зокрема, 09 вересня 2021 року позивач продемонстрував непристойний жест Президенту України. Подібне було й у випадку з народним депутатом України ОСОБА_9 на пленарному засіданні ВРУ 04 листопада 2021 року, унаслідок чого, як зазначено в тексті висновку від 21 лютого 2023 року, Комітет тоді теж ухвалив висновок щодо позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях ВРУ.
37. Представник позивача в судовому засіданні висловила із цього приводу заперечення, оскільки у відповідь на її адвокатські звернення їй повідомили, що стосовно народного депутата України ОСОБА_1 раніше не було висновків / рішень щодо позбавлення його права брати участь у пленарних засіданнях ВРУ.
38. Комітет у висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284 також зауважив, що відповідно до Постанови ВРУ від 07 лютого 2023 року № 2912-ІХ "Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії в умовах дії воєнного стану" ВРУ дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії працює в режимі одного пленарного засідання, що триває до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, але не пізніше ніж до початку наступної чергової сесії ВРУ дев`ятого скликання.
39. Відповідно до статті 83 Конституції України чергова десята сесія ВРУ дев`ятого скликання починається 05 вересня 2023 року (перший вівторок вересня).
40. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Згодом до пункту 1 цього Указу внесено зміни низкою Указів від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затверджених відповідно законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ. Згідно з останнім (на час надання висновку) Указом, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
41. Ураховуючи особливості роботи ВРУ в умовах дії воєнного стану, зваживши також на стенограму пленарного засідання ВРУ 07 лютого 2023 року, Комітет на підставі статті 51 Регламенту ухвалив висновок щодо питання дотримання дисципліни та норм депутатської етики депутатом ОСОБА_1 у зв`язку з його висловлюванням, згідно з яким рекомендував ВРУ без обговорення прийняти рішення про позбавлення народного депутата ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ і довести це рішення до виборців через газету "Голос України".
42. Суд першої інстанції з`ясував, що народний депутат України ОСОБА_1 надав голові Комітету письмові пояснення від 20 лютого 2023 року з приводу заяви депутатської фракції Політичної партії "Слуга народу" (вх. № 4д9/5-2023/25464 від 07 лютого 2023 року), яку підтримали 228 народних депутатів України цієї партії.
43. У цих поясненнях наведено тлумачення слова "гнида" зі Словника української мови, що воно не образливе, а використане як алегорія "для кращого відображення образу". У своїх поясненнях позивач окреслив, у чому він бачить схожість дій керівника Офісу Президента України із цим алегоричним образом. Інформація про причетність керівника Офісу Президента України ОСОБА_3 до діяльності розвідувальних спецслужб росії є загальновідомою, бо давно висвітлюється і обговорюється в засобах масової інформації, і те алегоричне "відображення образу", яке він озвучив у сесійній залі стосовно керівника Офісу Президента України ОСОБА_3, основане якраз на цій інформації.
44. За текстом стенограми засідання (продовженого) ВРУ 23 лютого 2023 року (покликання https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8107.html), висновок Комітету оголосив [голова Комітету] ОСОБА_10 .
45. Окрім змісту висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284, ОСОБА_10 озвучив також таке: "Принагідно нагадую народним депутатам, що у разі прийняття такого рішення парламентом народний депутат, щодо якого прийнято рішення про позбавлення права брати участь, повинен залишити пленарне засідання. Оскільки під час воєнного стану впродовж дев`ятої сесії парламент працює в режимі одного пленарного засідання (відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови ВРУ від 07 лютого 2023 року № 2912-ІХ "Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії в умовах дії воєнного стану"), в такому разі ця заборона буде чинною або до закінчення цього одного пленарного засідання, яке може співпасти, або закінчення поточної дев`ятої сесії, або, можливо, до моменту прийняття парламентом іншого рішення про свою роботу в тому разі, якщо буде скасовано або припинено воєнний стан і парламент може перейти до роботи за календарним планом, чого ми всі і бажаємо, щоб сталося якнайшвидше".
46. Після того головуючий на пленарному засіданні поставив на голосування рішення, прийняти яке рекомендував Комітет, про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях.
47. Згідно зі стенограмою пленарного засідання ВРУ 23 лютого 2023 року, за це рішення проголосував 261 народний депутат, тож це рішення прийняте.
48. Головуючий на пленарному засіданні попросив народного депутата України ОСОБА_1 "з повагою віднестися до рішення Верховної Ради України та залишити зал засідань Верховної Ради України на період проведення одного пленарного засідання Верховної Ради України".
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо юрисдикції спору
49. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовʼязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
50. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
51. Згідно із частинами першою та третьою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
52. Конституційний Суд України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
53. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
54. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
55. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
56. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
57. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
58. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
59. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
60. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
61. Згідно з абзацом десятим пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
62. За положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
63. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача -суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
64. Пункт 9 частини п`ятої статті 160 КАС України встановив, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
65. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав / законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
66. Саме по собі порушення вимог закону дією / рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними / скасування судом, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржених дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.
67. Пункти 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначають, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, зоrрема на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
68. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
69. Нормативно-правовий акт -акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини першої статті 4 КАС України).
70. Індивідуальний акт -акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
71. Таким чином, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
72. У справі, яка розглядається, предметом спору є прийняте відповідно до статті 51 Регламенту рішення ВРУ, яким підтримано пропозицію Комітету про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні ВРУ.
73. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України регламентовано статтею 266 КАС України.
74. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: