ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 918/119/21
Провадження № 12-20гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Василенко Н. В.,
позивач - не з`явились,
відповідач-1 - Левчунь С. А.,
відповідач-2 - Шевчук В. С., Єніч В. С.,
третя особа-1 - не з`явились,
третя особа-2 - не з`явились,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива Шепетин" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий суддя Мельник О. В., судді Філіпова Т. Л., Петухов М. Г.) у справі за позовом керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива Шепетин", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дубенська районна державна адміністрація і Смизька селищна рада, про розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки,
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.У лютому 2021 року керівник Дубенської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" (далі - СВК "Нива", Кооператив) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива Шепетин" (далі - ТОВ "Щедра Нива Шепетин", Товариство), у якому просив розірвати укладений між Кооперативом та Дубенською районною державною адміністрацією (далі - РДА) договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення від 18.02.2004 (далі - договір від 18.02.2004, договір оренди), витребувати в Товариства та повернути державі в особі ОДА земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 713,2 га (далі - земельна ділянка).
1.2.Позов умотивовано тим, що Кооператив без згоди орендодавця та з порушенням статей 24 і 25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV) і умов договору від 18.02.2004 за розподільчим балансом передав право оренди земельної ділянки іншій юридичній особі (Товариству), яка створена шляхом виділу з Кооперативу. Згідно з доводами Прокурора, ця обставина відповідно до частини першої статті 32 Закону № 161-XIV та частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для дострокового розірвання зазначеного договору та витребування в Товариства земельної ділянки. Прокурор доводив, що відповідно до статей 104, 109 ЦК виділ Товариства з Кооперативу не є реорганізацією останнього, а відтак правонаступництво Товариства у правовідносинах з оренди земельної ділянки не виникло.
Як на правову підставу позову Прокурор також посилався на статтю 8-1 Закону № 161-XIV, яка забороняє відчуження права оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення не власником, а орендарем.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1.Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
2.2.Рішення вмотивовано тим, що Прокурор та ОДА не довели, що є правові підстави для розірвання договору оренди та витребування в Товариства земельної ділянки.
Суд першої інстанції виснував, що виділ Товариства з Кооперативу є реорганізацією відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (далі - Закон № 1087-IV). До відносин, які склалися між Кооперативом та Товариством щодо реорганізації та правонаступництва, мають бути застосовані норми цього Закону, а не норми статей 104, 109 ЦК, оскільки цей Закон прийнято пізніше ніж ЦК.
Договір від 18.02.2004 не передбачає такої підстави для зміни його умов або припинення, як реорганізація юридичної особи - орендаря, а відповідно до пункту 3.2 цього договору згода орендодавця вимагається лише щодо передачі орендарем земельної ділянки в суборенду. Оскільки внаслідок правонаступництва відбувся перехід прав та обов`язків орендаря за договором від Кооперативу до Товариства, а суд не встановив обставин укладення між ними договору суборенди, то згоди орендодавця на передачу за розподільчим балансом права оренди земельної ділянки не вимагається.
Суд відхилив посилання Прокурора на статтю 109 ЦК та на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) у постановах від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, згідно з яким виділ є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК) і не визначається законодавцем видом реорганізації, оскільки цей висновок був зроблений у правовідносинах щодо виділу з товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норму статті 8-1 Закону № 161-XIV, вказавши, що Кооператив не відчужував право оренди земельної ділянки, а це право перейшло до Товариства внаслідок правонаступництва.
Крім того, суд зробив висновок, що Прокурор не обґрунтував, чим перехід права оренди в порядку правонаступництва від Кооперативу до Товариства порушив права ОДА. За наявними в матеріалах справи доказами Товариство використовує земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, сплачує за неї всі платежі (орендну плату, рентну плату, подає податкові декларації та інше), тобто виконує всі передбачені договором обов`язки орендаря, а тому має й усі права орендаря земельної ділянки. Доказів на підтвердження доводу, що права оренди від Кооперативу до Товариства не перейшли або що Товариство не виконує обов`язки орендаря земельної ділянки, Прокурор не надав.
2.3.Справа розглядалась судами апеляційної інстанції неодноразово.
2.4.Так, постановою КГС ВС від 02.11.2022 касаційні скарги Товариства та Кооперативу задоволено частково, скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 про задоволення позову, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з вказівкою, зокрема, на те, що під час нового розгляду суд має встановити, чи можна вважати виділення з Кооперативу нової юридичної особи (Товариства) із затвердженням розподільчого балансу та визначенням того, що Товариство є правонаступником частини майна, прав та обов`язків Кооперативу, добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою в розумінні статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК).
2.5.За результатами нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; договір оренди розірвано, витребувано в Товариства та повернуто державі в особі ОДА земельну ділянку.
2.6.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реорганізація в силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників та не призводить до припинення зобов`язання і не є підставою для розірвання договору. Водночас виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК), не визнається законодавцем видом реорганізації. На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа (сторона договору), з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа. Норми ЦК, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.
У спірних правовідносинах орендар прийняв рішення саме про виділення із сільськогосподарського виробничого кооперативу товариства з обмеженою відповідальністю, що має наслідком одночасне збереження правосуб`єктності Кооперативу та утворення нової юридичної особи - Товариства. Таким чином, універсального правонаступництва не відбулося, а перехід прав та обов`язків до новоствореної юридичної особи відбувся саме за розподільчим балансом.
Аналіз статті 8-1 Закону № 161-XIV свідчить про те, що можливість відчужувати право оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення не власником, а орендарем цієї ділянки законодавством не передбачена. Оскільки орендар (Кооператив) не втратив правосуб`єктності юридичної особи після виділу з нього Товариства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право оренди землі, набуте Кооперативом за договором від 18.02.2004, було передано іншій новоствореній юридичній особі (Товариству) без згоди орендодавця, що суперечить вимогам статті 8-1 Закону № 161-XIV.
При цьому частина четверта статті 32 Закону № 161-XIV узгоджується зі змістом статті 8-1 цього ж Закону, оскільки при збереженні правосуб`єктності юридичної особи орендаря йому гарантовано збереження та продовження правовідносин за договором оренди землі.
З посиланням на висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), викладені в постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та оплати орендної плати орендодавцю з фактичним припиненням орендарем діяльності з безпосереднього використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки в суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що статтею 141 ЗК та статтею 31 Закону № 161-XIV визначено порядок добровільної відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою. Зокрема, такий порядок передбачає звернення землекористувача до власника земельної ділянки з відповідною заявою. Разом з тим матеріали справи не містять доказів повідомлення орендарем орендодавця про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, прийняття орендодавцем рішення про припинення права користування земельною ділянкою, дострокового розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін.
Суд апеляційної інстанції врахував, що матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачами, що з жовтня 2018 року орендар (Кооператив) не використовує земельну ділянку, що є порушенням пункту 3.2 договору оренди та статей 24, 25 Закону № 161-XIV, у зв`язку із чим дійшов висновку про те, що фактичне невикористання Кооперативом земельної ділянки та її передача в користування Товариству без згоди орендодавця та всупереч положенням статті 8-1 Закону № 161-XIV є підставою для дострокового розірвання договору оренди відповідно до статті 651 ЦК та статті 32 Закону № 161-XIV.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідачів про те, що стаття 8-1 Закону № 161-XIV не підлягає застосуванню, оскільки договір оренди був укладений у 2004 році, адже норми законодавства застосовуються на час вчинення правопорушення, тобто на час передачі прав та обов`язків орендаря за договором від Кооперативу до Товариства.
Оскільки Товариство без належних правових підстав використовує земельну ділянку, то вона має бути витребувана та повернена у власність держави в особі ОДА.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1.14.02.2023 та 16.02.2023 до КГС ВС надійшли касаційні скарги Товариства та Кооперативу, у яких вони просили скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 залишити в силі.
4. Доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах
4.1.Суд апеляційної інстанції не врахував відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування в подібних правовідносинах статті 28 Закону № 1087-IV. Так, постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції, не стосується реорганізації кооперативів та не враховує положення вказаної вище норми, а правовідносини у справах № 291/1009/18 та № 918/119/21 не є тотожними, оскільки відрізняються за суб`єктним складом та матеріально-правовим регулюванням. Відтак висновки у справі № 291/1009/18, які стосуються застосування статті 109 ЦК, не могли бути застосовані судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. Слід також звернути увагу на те, що в зазначеній постанові об`єднана палата КЦС ВС відступила від висновку, викладеного в постанові КЦС ВС від 12.03.2020 у справі № 291/1478/18, яка не містить правової позиції про те, що виділ не є формою реорганізації юридичної особи.
4.2.Суд апеляційної інстанції не врахував того, що, окрім частини першої статті 109 ЦК, правовідносини щодо функціонування кооперативів регулюються Законом № 1087-IV, який є спеціальним і конкретизує положення ЦК, а саме стаття 28 цього Закону відносить виділ до форм реорганізації кооперативу.
4.3.Згідно із частиною четвертою статті 32 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент укладення договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У договорі від 18.02.2004 ця умова не зазначена, що унеможливлює його розірвання. Така правова позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.
4.4.Суд апеляційної інстанції помилково застосував у спірних правовідносинах статтю 8-1 Закону № 161-XIV, статтю 57 ЗК та частину першу статті 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК), оскільки проігнорував доводи відповідачів про те, що на момент укладення договору оренди (18.02.2004) статті 8-1 не було в Законі № 161-XIV, а вказані норми ЗК та ЛК набрали чинності лише 29.03.2006, що в силу статті 58 Конституції України не дає підстав для їх застосування. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що виділ і передача права оренди за розподільчим балансом не передбачають передачі права оренди до статутного капіталу, тим більше, що Кооператив не був засновником Товариства, а також помилково ототожнив перехід права оренди до правонаступника в порядку реорганізації з відчуженням права оренди.
4.5.Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договору від 18.02.2004 у зв`язку зі зміною орендаря та не дослідив наявності порушення прав позивача проведеною реорганізацією. У позові немає доказів невиконання орендарем та його правонаступником визначених у статті 25 Закону № 161-XIV та пункті 3 договору оренди обов`язків.
4.6.Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що фактичне невикористання Кооперативом земельної ділянки та її передача в користування Товариства без згоди орендодавця суперечить положенням статті 8-1 Закону 161-XIV та є підставою для дострокового розірвання договору оренди відповідно до статті 651 ЦК та статті 32 Закону № 161-XIV. Цей висновок апеляційного суду також не узгоджується з висновками Верхового Суду, викладеними в постановах від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17 та від 12.06.2020 у справі № 480/303/19, про те, що припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою.
Висновки апеляційного суду є суперечливими, оскільки, з одного боку, вони вказують на вчинення Кооперативом дій, які мають ознаки добровільної відмови від використання земельної ділянки, а з іншого - що жодних повідомлень від сторін договору чи їх правонаступників про його дострокове розірвання матеріали справи не містять.
4.7.Витребування земельної ділянки в Товариства здійснено неправомірно, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що правонаступник є її належним користувачем.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1.13.03.2023 Прокурор засобами поштового зв`язку надіслав на адресу КГС ВС відзиви на касаційні скарги Товариства та Кооперативу (т. 8, а. с. 12-38), у яких просив у задоволенні скарг відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзиви обґрунтовані такими доводами.
5.1.1.Положення Закону № 161-XIV регулюють відносини оренди землі незалежно від суб`єктного складу сторін відповідного договору, їх організаційно-правової форми, цільового призначення та форми власності земельної ділянки. Право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, а не її орендарем, оскільки за договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду. Така позиція Верховного Суду є послідовною і простежується в постановах від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2019 у справі № 133/158/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16.
5.1.2. Судова практика не визнає виділ різновидом правонаступництва (див. пункт 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18). Норми ЦК, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, натомість перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа. Такий самий принцип закладений у частині четвертій статті 32 Закону № 161-XIV.
5.1.3. Твердження скаржників про те, що апеляційний суд не врахував відсутності висновку Верховного Суду про застосування статті 28 Закону № 1087-IV, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки суд правильно застосував норми матеріального та не порушив норм процесуального права, а можливість вирішення спору судом не залежить від наявності або відсутності правового висновку Верховного Суду з певного питання.
5.1.4. Земельна ділянка за договором від 18.02.2004 надавалась в оренду саме Кооперативу. Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача права оренди на землю за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону № 161-XIV, та умов договору оренди, що є підставою для його дострокового розірвання, а також суперечить вимогам статті 8-1 Закону № 161-XIV, статті 57 ЗК та частини першої статті 17 ЛК, оскільки фактично є заміною орендаря за договором, що порушує право орендодавця вимагати саме від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням. З огляду на передачу права оренди новоствореній юридичній особі без державної реєстрації припинення юридичної особи орендаря форма відчуження права оренди (розподільчий баланс, договір, внесок у статутний капітал тощо) не має значення. З урахуванням наведеного розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки є належним захистом порушеного права орендодавця.
5.1.5. Твердження скаржників про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 8-1 Закону № 161-XIV, статтю 57 ЗК та частину першу статті 17 ЛК, є безпідставними, оскільки якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (див. абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(І)/2019).
5.1.6. Договір оренди та стаття 25 Закону № 161-XIV покладають обов`язок сплачувати орендну плату саме на орендаря, яким залишається Кооператив, оскільки його не припинено. Однак сплата орендної плати здійснюється не Кооперативом, а Товариством.
5.1.7. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив відсутність доказів звернення Кооперативу із заявою про добровільну відмову від земельної ділянки, одночасно підтвердивши невикористання ним цієї ділянки. Такі висновки не суперечать один одному, а свідчать про те, що орендар (Кооператив) залучив до використання земельної ділянки третю особу (Товариство), яка сплачує орендну плату орендодавцю, тобто вийшов за межі повноважень, наданих йому договором оренди.
5.1.8. Решта доводів у відзивах Прокурора подібні до мотивів, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного суду.
5.2.16.03.2023 ОДА засобами поштового зв`язку надіслала на адресу КГС ВС відзив на касаційні скарги Товариства та Кооперативу (т. 8, а. с. 39-56), у якому просила в задоволенні скарг відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
За змістом частин першої та другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням призначеного судом строку. Заяви і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки відзив на касаційні скарги ОДА надіслала після закінчення строку на його подання (до 13.03.2023), встановленого КГС ВС в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 22.02.2023, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, Велика Палата Верховного Суду залишає цей відзив без розгляду.
5.3.18.07.2023, тобто поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу, від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення, у яких наведені додаткові аргументи для відмови в задоволенні касаційних скарг Товариства та Кооперативу.
5.4.З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відповідно до частини другої статті 118 ГПК залишає без розгляду подані Офісом Генерального прокурора письмові пояснення як заяву по суті справи, що подана поза межами строку, встановленого ГПК.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1.Ухвалою від 22.02.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами Кооперативу та Товариства, а ухвалою від 25.04.2023 задовольнила клопотання Товариства та передала справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК, оскільки вважала, що в ній наявна виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
6.2.Ухвала про передачу мотивована тим, що відповідно до статті 28 Закону № 1087-IV реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу в порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов`язки кооперативу переходять до його правонаступників. Отже, на думку колегії суддів, у розумінні Закону № 1087-IV виділ є різновидом реорганізації кооперативу, наслідком якої є перехід прав та обов`язків реорганізованої особи до її правонаступників.
6.3.Разом із цим, посилаючись на положення частин першої, п`ятої статті 104 та частини другої статті 107 ЦК, колегія суддів зазначає, що характерною ознакою процедур припинення юридичної особи в результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дії цих зобов`язань, у тому числі договорів, які були укладені цією стороною. Водночас виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частини перша, друга статті 109 ЦК).
6.4.Колегія суддів вважає, що виділ не є різновидом ліквідації або реорганізації юридичної особи, а є одним зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому попередня юридична особа не припиняється. Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ і яка не припиняється, а продовжує функціонувати зі зменшеним обсягом активів та пасивів.
6.5.Отже, на переконання колегії суддів, ЦК визнає виділ не видом реорганізації будь-якої юридичної особи, у тому числі кооперативу, а одним зі способів створення юридичної особи, у результаті чого не відбувається універсального правонаступництва.
6.6.У зв`язку із цим, на думку колегії суддів, наявна суперечність між нормами одного ієрархічного рівня, що регулюють одні й ті ж правовідносини, а саме щодо поняття виділу як форми реорганізації чи створення юридичної особи, у тому числі кооперативу. Тобто існує юридична колізія, яка виникає з розбіжностей у застосуванні статті 28 Закону № 1087-IV та статей 104, 107, 109 ЦК і невизначеності пріоритету їх застосування.
6.7.Колегія суддів вважає, що є необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо зазначених положень Закону № 1087-IV та ЦК і визначення, чи є виділ різновидом реорганізації юридичної особи - кооперативу або ні, а також вирішення пов`язаного із цим питання правонаступництва у разі виділу з кооперативу нової юридичної особи. Вирішення цих питань необхідне для забезпечення вимог верховенства права, складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності.
6.8.Ухвалою від 25.05.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу з касаційними скаргами Товариства та Кооперативу і призначила її до розгляду в судовому засіданні.
7. Встановлені судами обставини
7.1.18.02.2004 РДА (орендодавець) та Кооператив (орендар) уклали договір, за змістом розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар набуває право оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області та належить до земель запасу (лісового фонду) цієї сільської ради. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, на ділянці знаходяться лісові культури, насадження, піски, яри для посадки лісу.
Земельна ділянка передається в оренду з метою лісогосподарського виробництва для ведення лісового господарства (пункт 2.1 договору оренди).
Договір укладається на термін 50 (п`ятдесят) років починаючи з дати його реєстрації (пункт 2.2 договору оренди).
У пункті 3.2 договору оренди сторони погодили, що орендар має право за згодою орендодавця передати у володіння і користування орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенду) у випадках та на умовах, передбачених законом, а також те, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної в пункті 2.1 договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного й екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Договір не передбачає такої підстави для зміни його умов або припинення, як реорганізація юридичної особи - орендаря.
7.2.Договір зареєстрований у Дубенському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.02.2004 № 4 (т. 2, а. с. 20, зворот).
7.3.За змістом пункту 22.1 статуту, затвердженого рішенням загальних зборів членів № 1 від 04.04.2018, Кооператив за рішенням загальних зборів може бути реорганізований у підприємства інших форм господарювання в порядку, визначеному законодавством України. У разі реорганізації Кооперативу все його майно та всі його права й обов`язки переходять до правонаступника. Порядок реорганізації Кооперативу встановлюється загальними зборами членів Кооперативу.
7.4.06.08.2018 загальні збори учасників Кооперативу вирішили виділити з нього нову юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Товариство) у три етапи відповідно до запропонованих дій, рішень та процедур, а також затвердили Положення про комісію з виділу (див. протокол загальних зборів членів Кооперативу № 2 від 06.08.2018; т. 1, а. с. 36-38).
7.5.09.10.2018 загальні збори учасників Кооперативу вирішили затвердити розподільчий баланс Кооперативу (далі - Розподільчий баланс) станом на цю дату та визначили, що Товариство є правонаступником Кооперативу щодо частини майна, прав та обов`язків Кооперативу згідно з Розподільчим балансом (див. протокол загальних зборів членів Кооперативу № 3 від 09.10.2018; т. 1, а. с. 39-42).
7.6.За Розподільчим балансом (т. 1, а. с. 45, 46) до нової юридичної особи (Товариства), яка буде створена відповідно до норм діючого законодавства України, від Кооперативу передаються такі активи та зобов`язання в оцінці станом на 09.08.2018:
1. Товариство є правонаступником майнових прав та обов`язків за Розподільчим балансом (графа 5), а також прав та обов`язків орендаря за договором від 18.02.2004 (з усіма додатками та додатковими угодами тощо). Зобов`язання по виплаті орендної плати за попередні періоди (з моменту їх виникнення по дату підписання Розподільчого балансу) перед орендодавцем, зазначеним в абзаці першому пункту 1 Розподільчого балансу, несе Кооператив (у частині задекларованих сум станом на дату підписання Розподільчого балансу).
2. Кооператив після виділу Товариства є правонаступником Кооперативу по зобов`язаннях щодо погашення поточної кредиторської заборгованості та інших поточних зобов`язань виключно в межах сум, зазначених у стовпчику 4 Розподільчого балансу, та в частині обов`язків орендаря згідно з договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
7.7.09.10.2018 відбулися установчі збори учасників Товариства, на яких вирішено, зокрема, створити Товариство шляхом виділу з Кооперативу, визначити місцезнаходження Товариства за адресою: 35682, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Шепетин, вул. Колгоспна, 52, затвердити статут та здійснити державну реєстрацію Товариства як юридичної особи, створеної в результаті виділу з іншої юридичної особи, для чого подати державному реєстратору разом з відповідними документами примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію Розподільчого балансу.
7.8.10.10.2018 здійснена державна реєстрація Товариства за номером запису 16051360000001809.
7.9.За змістом пунктів 1.2, 1.3 статуту Товариства, затвердженого протоколом установчих зборів учасників № 1 від 09.10.2018, Товариство створено шляхом виділу з Кооперативу та є його правонаступником щодо майна, прав та обов`язків згідно з Розподільчим балансом. Товариство є юридичною особою; набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації; має самостійний баланс, рахунки в банках, може мати печатку зі своїм найменуванням, ідентифікаційний код, штампи, бланки, фірмовий знак, а також знак для товарів і послуг, іншу атрибутику юридичної особи; може від свого імені укладати договори та інші правочини, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді.
7.10.Кооператив звернувся до Товариства листом № 139 від 14.12.2018, в якому зазначив, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство не зареєструвало право оренди на земельну ділянку, у зв`язку із чим Кооператив просив невідкладно вжити заходи для реєстрації права оренди земель лісового фонду та повідомити про них (т. 1, а. с. 51).
7.11.25.04.2019 представник Товариства Антонюк Р. В. звернувся з електронним запитом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), який зареєстровано за вх. № А-1153/0/5-19 від 26.04.2019.
7.12.Держгеокадастр надав відповідь від 14.05.2019 А-1153/0-0.13-1944/6-19, у якій повідомив про те, що відповідно до частини четвертої статті 16 Закону № 161-XIV зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема, внаслідок реорганізації юридичної особи не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення. Згідно із частиною четвертою статті 32 цього Закону перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закону № 161-XIV.
7.13.23.05.2019 Товариство звернулося до ОДА з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 06.05.2019 № 32, яке зареєстровано за вх. № 4441/0/01-31/19 від 24.05.2019 (т. 2, а. с. 35-37).