ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 906/308/20
провадження № 12-58гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Пунди Анатолія Михайловича
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Маціщук А. В., Розізнана І. В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
до 1) голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" Пунди Анатолія Михайловича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М"
про стягнення 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) заборгованості та 2 442,62 грн пені.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (далі - ТОВ "Промоптторг") Пунди Анатолія Михайловича (далі - скаржник, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М" (далі - ТОВ "Новотекс-М"), у якому просило солідарно стягнути 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) заборгованості та 2 442,62 грн пені, а також 42 316,13 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Промоптторг" (засновником і єдиним учасником якого є ТОВ "Новотекс-М") від 14.11.2016 вирішено:
- припинити ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв`язку з нездійсненням протягом останніх декількох років господарської діяльності, відсутністю боргів, у тому числі податкових, недоцільністю подальшого здійснення господарської діяльності; уповноважити ліквідатора товариства Пунду А. М. організувати виконання прийнятих на цих загальних зборах учасників товариства рішень;
- призначити ліквідатором товариства директора товариства Пунду А. М. ; наділити ліквідатора повноваженнями керівника (директора) товариства відповідно до установчих документів товариства і чинного законодавства України та визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань; затвердити порядок проведення ліквідаційної процедури товариства протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення відомостей щодо припинення товариства з наведеним переліком заходів.
3. Зазначене вище рішення прийнято всупереч положенням частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки в ліквідованого товариства на той час була наявна кредитна заборгованість перед АТ "Укрсиббанк" і невиконане рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі № 910/8301/16, не здійснено заходів щодо задоволення вимог кредитора АТ "Укрсиббанк", а саме не направлено відповідну заяву до суду про порушення справи про банкрутство ТОВ "Промоптторг", чим порушено порядок його ліквідації.
4. Отже, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за незадоволення його вимог у розмірі 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) та 2 442,62 грн пені.
Розгляд справи судами попередніх інстанцій
5. Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.05.2023 задовольнив позов частково, стягнув з Пунди А. М. 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн), 2 442,62 грн пені, 42 316,13 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. У частині вимог до ТОВ "Новотекс-М" відмовив.
6. 26.06.2023 Пунда А. М. подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2023 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
7. Окрім того, скаржник просив звільнити його від сплати судового збору в розмірі 63 474,20 грн у зв`язку з тим, що судовий збір, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків його річного доходу. На підтвердження зазначеного Пунда А. М. надав довідку про доходи за 2022 рік, видану Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_1" майстру виробництва - Пунді А. М .
8. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.07.2023 відмовив у задоволенні клопотання Пунди А. М. про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання суду доказів сплати судового збору.
9. Апеляційний суд вказав, що встановлений статтею 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України "Про судовий збір") перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним та поширюється лише на фізичних осіб - позивачів, тоді як Пунда А. М. є відповідачем.
10. 20.07.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Пунди А. М. надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що майновий стан скаржника не дозволяє йому сплатити судовий збір в розмірі 63 474,20 грн. На думку скаржника, вживаючи в Законі України "Про судовий збір" термін "сторона", законодавець мав на увазі як позивача, так і відповідача. Окрім того, звертав увагу, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2021 звільнено Пунду А. М. від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Стислий виклад оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
11. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.07.2023 у справі № 906/308/20 відмовив у задоволенні клопотання Пунди А. М. про звільнення від сплати судового збору; не прийняв до розгляду та повернув апеляційну скаргу Пунди А. М .
12. Апеляційний господарський суд послався на пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
13. Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
14. Північно-західний апеляційний господарський суд зауважив, що зазначена норма поширюється лише на фізичну особу - позивача у справі, тоді як Пунда А. М. є відповідачем.
15. З огляду на те, що Пунда А. М. не є позивачем у цій справі, його доводи про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є необґрунтованими.
16. Ураховуючи, що Пунда А. М. не усунув виявлених апеляційним судом недоліків апеляційної скарги впродовж встановленого строку, Північно-західний апеляційний господарський суд повернув Пунді А. М. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2023 у справі № 906/308/20.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
17. Не погодившись із ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 906/308/20,Пунда А. М. подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу
18. Відповідач послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та зазначив, що розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони, розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії", рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 26.07.2011). Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа "Креуз проти Польщі", рішення ЄСПЛ від 19.06.2001).
19. Отже, судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що з урахуванням фінансового становища заявника може бути ним сплачений.
20. Відповідач зауважує, що у статті 8 Закону України "Про судовий збір" законодавець використовує термін "сторона", якою є позивач і відповідач. Розмір ставки судового збору для Пунди А. М. є надвеликим, при цьому відповідач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Позиція інших учасників процесу
21. Від АТ "Укрсиббанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Пунди А. М. без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 906/308/20 - без змін.
22. АТ "Укрсиббанк" посилається на те, що в касаційній скарзі не обґрунтовано порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Верховним Судом вже викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою для закриття касаційного провадження.
23. АТ "Укрсиббанк" зауважує, що Пунда А. М. не є позивачем у справі, предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Доводи про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 28.08.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 906/308/20.
25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25.09.2023 передав справу № 906/308/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
27. Досліджуючи питання особливостей застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 навела, серед іншого, такі правові висновки:
- Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним;
- з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах з предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної в пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливості її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб;
- окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
28. З наведеного слідує, що Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові не конкретизовано питання того, чи визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" умови можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, які є позивачами у справі, чи також поширюються і на фізичних осіб - відповідачів.
29. Разом з тим, ураховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 зауважив, що умови, визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
30. Такої ж правової позиції про те, що суб`єктами, на яких поширюється дія пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", є лише фізичні особи - позивачі, а не фізичні особи - відповідачі, дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 24.05.2022 у справі № 911/2000/20, від 13.03.2023 у справі № 927/561/21, від 09.06.2023 у справі № 910/4149/21, від 28.08.2023 у справі № 910/12955/20 тощо.
31. У свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21, врахувавши наведену в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір", дійшов таких висновків.
Аналіз пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб`єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.
Водночас відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
За практикою щодо застосування статті 6 Конвенції, наведеною, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії" (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).
Ураховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин з метою забезпечення права особи на судовий захист стаття 8 Закону України "Про судовий збір" може бути застосована за аналогією закону до іншої сторони спору (частина дев`ята статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).
32. Таким чином, існує різний підхід щодо застосування касаційними судами господарської та цивільної юрисдикцій пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за зазначеною вище правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказані норми поширюються виключно на фізичних осіб, які є позивачами у справі, та не застосовуються до фізичних осіб - відповідачів, натомість за висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21, такі норми з урахуванням практики ЄСПЛ можуть бути застосовані за аналогією закону до іншої сторони спору, тобто до фізичної особи - відповідача.
33. З огляду на зазначене та з метою формування сталості та єдності судової практики в питанні застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21.
34. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
35. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.10.2023 прийняла до розгляду справу № 906/308/20 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції
36. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
37. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" до фізичних осіб - відповідачів