ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 335/15047/17
провадження № 51-4287км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, на вирок Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060004001, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_7 засуджено за те, що він 13 листопада 2017 року приблизно о 15:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи біля парку "Перемоги" на вул. Перемоги, 80 у м. Запоріжжі, діючи повторно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, штовхнув ОСОБА_8 та шляхом ривка викрав з її рук мобільний телефон "Xiaomi Redme Note 3 Pro SE" вартістю 6049 грн, який був у чохлі вартістю 100 грн, і втік із місця вчинення кримінального правопорушення, заподіявши ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 6149 грн.
Запорізький апеляційний суд 12 червня 2023 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок місцевого суду у частині призначення ОСОБА_7 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Виключив зі вступної частини цього вироку посилання на судимість ОСОБА_7 за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2011 року, а в решті залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи його підзахисному покарання, яке необхідно відбувати реально, в повній мірі не оцінив у сукупності обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують засудженого.
Як зазначає ОСОБА_6, цей суд належним чином не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 сприяв у проведенні досудового розслідування, не намагався уникнути кримінальної відповідальності, щиро розкаявся і вибачився перед потерпілою.
Також захисник не погоджується з посиланням у рішенні на позицію потерпілої з приводу заподіяння їй моральної шкоди, оскільки ОСОБА_8 не заявляла будь-яких позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди ні під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду.
На думку захисту, є неправильним посилання апеляційного суду на наявність у ОСОБА_7 непогашених судимостей, оскільки засуджений повністю погоджується з кваліфікацією інкримінованого йому злочину.
Стверджує, що зазначені в рішенні апеляційного суду обставини, які характеризують особу засудженого, а саме те, що він непрацевлаштований і не має стійких соціальних зв`язків, не відповідають дійсності, оскільки в засіданні апеляційного суду засуджений вказав, що має зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа, займається допомогою місцевому населенню в подоланні наслідків підриву Каховської ГЕС, зокрема евакуацією населення, ремонтом пошкоджених будівель, надає гуманітарну допомогу та працює у благодійному фонді "Спасіння життя" у м. Херсоні.
Акцентує на тому, що ОСОБА_7 є волонтером у Релігійній організації "Духовне управління Євангельських християн Української християнської церкви "Нове покоління", якою характеризується виключно з позитивної сторони.
На переконання захисника, вищенаведене свідчить про те, що засуджений усвідомлює наслідки своїх протиправних дій і може стати на шлях виправлення.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошує на тому, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, та просить скаргу залишити без задоволення, а постановлене щодо ОСОБА_7 судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану захисником касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі: необхідності застосування більш суворого покарання; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції Закону на час вчинення діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.