ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 373/1690/21
провадження № 51-2848км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110000000797, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жовтневе Київської області; жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставин, детально описаних у судових рішеннях.
Так, ОСОБА_7 інкримінувано те, що він 28 грудня 2018 року близько 08:00, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21213", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись на 28 км + 500 м автодороги Бориспіль-Дніпро на території Переяслав-Хмельницького району Київської області в напрямку м. Борисполя, усупереч вимогам п. 2.3 "б", "д" ПДР України був неуважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, порушуючи вимоги пункту 10.1 ПДР України перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ 110557", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався в напрямку м. Дніпра.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ЗАЗ 110557", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми голови, тулуба і кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток скелета, ушкодженням внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами, від яких загинув на місці події.
Крім цього, унаслідок ДТП пасажир автомобіля "ЗАЗ 110557", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми голови, тулуба й кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток скелета, ушкодженням внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами, від яких загинув на місці події.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 "б", "д", 10.1 ПДР України, за версією органу досудового розслідування, перебувало у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_7 виправдано за ч. 3 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Київський апеляційний судухвалою від 07 лютого 2023 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Крім цього, вказує, що апеляційний суд лиш формально переглянув вирок місцевого суду та безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, які суд першої інстанції дослідив неповно і з порушеннями.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 вважали оскаржуване судове рішення законним, а касаційну скаргу прокурора необґрунтованою.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно з виправдувальним вироком, 28 грудня 2018 року близько 08:00 на 28 км + 500 м автодороги Бориспіль-Дніпро у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області зіткнулися транспортні засоби "ВАЗ 21213", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який рухався в напрямку м. Борисполя та "ЗАЗ 110557", д.н.з. НОМЕР_2, під керування ОСОБА_8, який прямував в сторону м. Дніпра. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій "ЗАЗ 110557", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_8 та його пасажир ОСОБА_9 загинули.
При цьому суд зазначив про недоведення стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, що дії чи бездіяльність ОСОБА_7 під час керування ним автомобілем та зіткнення з іншим транспортним засобом порушували правила безпеки дорожнього руху та призвели до загибелі двох осіб.
Прокурор, не погодившись із цим вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, вказав, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Зокрема стверджував про те, що в основу виправдувального вироку покладено виключно фактичні дані, пред`явлені стороною захисту. При цьому без належної уваги залишилися висновки та показання експертів ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, з яких чітко вбачалося, що зіткнення автомобілів відбулося у смузі руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_8 і саме порушення ОСОБА_7 зазначених в обвинуваченні ПДР України призвело до настання суспільно небезпечних наслідків.
Крім цього, в апеляційній скарзі сторона обвинувачення вказувала на суперечності, які допустив місцевий суд, надаючи оцінку вищезазначеним експертним висновкам і показанням, та стверджувала про істотне порушення вимог ст. 332 КПК України, що полягало у не призначенні повторної експертизи.
Тому прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України, просив повторно допитати обвинуваченого, свідків і експертів, а також дослідити письмові докази у вказаному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та погодився з висновками місцевого суду про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Однак така позиція апеляційного суду є необґрунтованою з огляду на таке.