ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 346/3020/21
провадження № 51-5965км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 на вирок Коломийського міськрайонного суду
Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 286 Кримінального кодексу України.
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк
1 рік.
Цивільний позов потерпілих задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 58 605, 51 грн на користь ОСОБА_8 та 40 000 грн на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 15 000 грн у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 14 906,53 грн.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 20 березня 2021 року приблизно о 15:50 ОСОБА_7 керував автопоїздом у складі тягача марки "DAF" та спеціалізованого напівпричепу марки "DESOT", рухаючись ділянкою автодороги сполученням "Стрий-Чернівці", в порушення п.п. "б" п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) на лівому передньому колесі була встановлена шина із нерівномірним зносом малюнка протектора, зі збільшенням зносу по краях бігової доріжки та оголенням корду в межах зносу. На спеціалізованому напівпричепі в порушення підпунктів "б" та "г" п. 31.4.5 ПДР були встановлені шини різних моделей з різними типами малюнків протектора на колесах середньої та задньої осей, а на лівому колесі передньої осі - шина із частковим відшаруванням протектора з оголенням брекера.
В той час у зустрічному для цього автопоїзда напрямку руху, тобто у напрямку руху до м. Снятина Коломийського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN", рухався водій ОСОБА_8 разом з дружиною
ОСОБА_9 .
При наближенні вказаних транспортних засобів один до одного, ОСОБА_7 проявив неуважність, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки "1.1", виїхав на зустрічну смугу для руху транспортних засобів, де допустив зіткнення із вказаним автомобілем марки "VOLKSWAGEN".
При цьому місцевий суд дійшов висновку, що засуджений порушив такі вимоги ПДР, а саме:
- п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункти "б", "д" п. 2.3, в яких зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 10.1, який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п.п. "ґ п.12.6, який вказує, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год;
- п. 34.1.1, згідно з яким горизонтальна розмітка "1.1" (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено;
- підпункти "б", "г" п. 31.4.5, відповідно до яких забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини; на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
У результаті зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля
марки "VOLKSWAGEN", потерпілий ОСОБА_8 та пасажир цього автомобіля
- ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, але не були небезпечними для життя в момент їх спричинення.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 липня 2023 року вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня
2023 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу та заперечення учасників
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів обох інстанцій і призначити новий розгляд у місцевому суді. Своє прохання мотивує тим, що місцевий суд допустив припущення, визнавши його винуватим у перевищенні максимально допустимої швидкості та інкримінувавши йому порушення п.п. "г" п. 12.6 та п. 12.1 ПДР.
Вказує, що, з метою спростування перевищення ним як водієм обмеження швидкості руху, захисник в місцевому суді заявив клопотання про необхідність проведення огляду тягача для виявлення та вилучення тахографа, оскільки цей прилад не був предметом експертних досліджень під час досудового розслідування. Ухвалами місцевого суду від 03 жовтня 2022 року та 16 січня 2023 року задоволено клопотання захисника та в порядку ч. 3 ст. 333 КПК надано доручення слідчому органу досудового розслідування в Івано-Франківській області провести огляд вказаного тягача з метою виявлення та вилучення тахографа, а також доручено цьому ж органу вилучити диск (тахокарту) з тахографа із залученням понятих та спеціаліста. Однак, вказаним органом досудового розслідування надано відповідь про неможливість виконання ухвали від 16 січня
2023 року в зв`язку з відсутністю відповідного закладу в Івано-Франківській області, який би міг провести вилучення тахокарти з тахографа.
Зазначає, що після цього місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що ним вжито всіх можливих заходів щодо дослідження вказаного диску (тахокарти) з тахографа, оскільки відповідне доручення органом досудового розслідування не виконано.
Вважає, що можливість дослідження тахокарти не обмежується лише територією Івано-Франківської області, а недослідження вказаного речового доказу вплинуло на обсяг обвинувачення та призвело до порушення права на захист.
При цьому зазначає, що вказані порушення не можуть бути виправлені в апеляційному суді, а тому рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а кримінальне провадження призначенню на новий розгляд в суді першої інстанції.
Крім того, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 направили до Суду заперечення, в яких просили касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. Своє прохання мотивували тим, що касаційна скарга засудженого містить надумані доводи, а вказані в ній обставини, на які посилається засуджений, були предметом перевірки судів обох інстанцій. Так, зазначають, що в місцевому суді під час судових засідань 27 грудня 2022 року, 16 січня та 22 березня 2023 року суд встановлював можливість проведення дослідження тахокарти в різних установах. Відтак, на думку потерпілих, вищевказане не може свідчити про неповноту судового розгляду, а тому вони вважають, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, подану засудженим, та просив її задовольнити.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у поданих ними запереченнях, а засуджений ОСОБА_7 в окремій заяві, просили Суд проводити касаційний розгляд кримінального провадження без їх участі. При цьому засуджений у поданій ним заяві підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши касаційну скаргу засудженого, заперечення потерпілих та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.