ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа №554/10518/19
провадження № 51-4045км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
законних представників ОСОБА_12, ОСОБА_13,
(у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_14
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_11 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 152 КК.
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року:
- ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
- ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців;
- ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 задоволено, стягнуто із засуджених на користь потерпілої ОСОБА_15 моральну шкоду по 200 000 грн. з кожного.
Згідно з вироком суду 1 липня 2019 року, близько 13:30 хв., ОСОБА_11,
ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запросили неповнолітню ОСОБА_15 до квартири АДРЕСА_1, в якій також перебував ОСОБА_16 . Перебуваючи в одній із кімнат квартири за вказаною адресою, двері якої одним із обвинувачених були зачинені на замок із середини, вказані особи та потерпіла спілкувалися на побутові теми, в процесі чого ОСОБА_16 вийшов до іншої кімнати.
Під час спілкування обвинувачені запропонували потерпілій ОСОБА_15 вступити у статеві зносини, на що остання відмовила та попросила їх відчинити двері квартири, в чому їй було відмовлено та повторно запропоновано вступити у статеві зносини з кожним із них. Отримавши повторно відмову, обвинувачені з метою примушування потерпілої до вступу у статеві відносини з ними, реалізуючи свій злочинний умисел, застосували до неї фізичну силу та вчинили дії сексуального характеру, які проявились в тому, що ОСОБА_10 утримував потерпілу за ноги, ОСОБА_11 утримував її руки, а ОСОБА_9 зняв з ОСОБА_15 весь одяг. Здолавши таким чином волю потерпілої до спротиву, усвідомлюючи фізичну перевагу, погрожуючи вступити з нею у статеві відносини із застосуванням фізичного насильства,
ОСОБА_11 примусив потерпілу вступити з ними у статеві відносини неприродним способом (орально).
При цьому, ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які перебували в одній з ними кімнаті, вчинив щодо ОСОБА_15 дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в її тіло без добровільної згоди останньої, факт чого був знятий ОСОБА_10 на відеокамеру свого мобільного телефону марки "Samsung Galaxy j7" ІМЕІ1: НОМЕР_1, ІМЕІ2: НОМЕР_2 без відома та згоди потерпілої.
Діючи з метою продовження вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій без її добровільної згоди на це, обвинувачені висловили погрозу викласти зроблений відеозапис до соціальної мережі в разі, якщо вона не дасть своєї згоди на це, вчинивши таким чином примушування до вчинення дій сексуального характеру без її добровільної згоди, застосувавши також фізичне насильство щодо потерпілої, яке виразилось в утриманні рук та ніг ОСОБА_15, придушування опору та крику подушкою.
При цьому, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 утримували ОСОБА_15 на дивані в положенні лежа на спині за руки та ноги відповідно, а ОСОБА_9 вчиняв щодо неї дії сексуального характеру, намагаючись вступити з потерпілою у статеві відносини (вагінально) з використанням геніталій без її добровільної згоди. Після цього, не змінюючи положення потерпілої, ОСОБА_11 вступив у статеві відносини з нею, тобто вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_15 з використанням геніталій без її добровільної згоди.
В подальшому, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неодноразово вчинили щодо ОСОБА_15 дії сексуального характеру пов`язані із вагінальним та оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої, застосовуючи при цьому до неї фізичне насильство у вигляді утримання рук, придушування подушкою голови, внаслідок чого у неї виникла кровотеча з носа. При цьому з метою подолання опору потерпілої вказані дії фіксувались ними на відеокамеру мобільного телефону та висловлювались погрози поширенням зробленого відеозапису в соціальній мережі.
Внаслідок вказаних узгоджених дій ОСОБА_9, ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 потерпілій ОСОБА_15 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді розривів дівочої пліви та крововиливів у слизову оболонку дівочої пліви, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 593 від 19 липня 2019 року кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та у вигляді садна шкіри правого колінного суглобу, яке згідно того ж висновку судово-медичної експертизи, кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Після завершення вказаних дій обвинувачені дали можливість потерпілій ОСОБА_15 залишити квартиру, в якій щодо неї були вчинені дії сексуального характеру без її згоди на це.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги й доводи осіб, які подали касаційні скарги та заперечення на них
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На переконання касатора, докази, які аналізували суди першої та апеляційної інстанцій, у сукупності є недопустимими і не доводять його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.
Вважає, що суди попередніх інстанцій, при приймаючи рішення, не дотрималися приписів статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Апеляційний розгляд кримінального провадження був проведений без належної перевірки доводів апеляційної скарги, суд безпідставно повторно не дослідив докази у справі, чим не дотримався приписів статей 404, 405, 419 КПК.
Засуджений акцентує на тому, що фактичні дані протоколів обшуків проведених за місцем вчинення злочину та проживання засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (в АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_3 ) є недопустимими доказами, оскільки обшуки проведено до отримання ухвали слідчого судді, а проникнення в житло було здійснено з порушенням приписів ст. 233 КПК, тому всі докази, які здобуті за результатами цих обшуків, є також недопустимими.
У своїй касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_11 не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевий суд обґрунтував своє рішення на неналежних та недопустимих доказах.
Зокрема, суди безпідставно послалися на протоколи обшуків, проведенних за місцем вчинення злочину та проживання засуджених ОСОБА_9 (вАДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), оскільки такі слідчі дії проведені без ухвали слідчого судді, а проникнення у житло було з порушенням вимог ст. 233 КПК. Таким чином докази, які здобуті за результатами цих обшуків є недопустимими.
Апеляційний суд переглядаючи кримінальне провадження належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, чим не дотримався вимог ст. 419 КПК та безпідставно відмовив у повторному допиті потерпілої чим порушим вимоги ст. 404 КПК.
У своїх запереченнях на касаційні скарги, представник потерпілої категорично не погоджується з викладеними доводами касаційних скарг і просить скарги відхилити, а судові рішення стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Засуджені, захисники засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та законні представники засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_14 не підтримала доводи касаційних скарг захисника та засудженого і просила їх залишити без задоволення. На обґрунтування своєї позиції підтримала викладене в запереченнях на касаційні скарги.
Прокурор не підтримав касаційних скарг захисника та засудженого. На його думку, доводи наведені у скаргах є необґрунтованими, просив суд відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та засуджених, вислухавши позицію, законних представників, представника потерпілої, прокурора та перевіривши доводи касаційних скарг, заперечення на них і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, зробив з дотриманням ст. 23 КПК і він ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також детально оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі за апеляційними скаргами сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, їх винуватість у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи, вчиненого групою осіб відносно неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152 КК), установлена на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями потерпілої, свідків та іншими доказами.
Спростовуючи доводи апеляційних скарг сторони захисту в частині необґрунтованості засудження ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям засуджених.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що показання потерпілої, свідків та письмові докази дійсно узгоджуються між собою і повністю підтверджують винуватість засуджених у інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дотримався вимог статей 404, 405, 407, 419 КПК.
Колегія суддів дійшла до висновку, що з урахуванням обставин цього кримінального провадження, його розгляд судами попередніх інстанцій в цілому був проведений справедливо, на засадах змагальності із дотриманням процесуальних норм та права на захист.
Рішення судів попередніх інстанцій на переконання суду касаційної інстанції є законними, обґрунтованими і справедливими та ґрунтуються на ретельно досліджених доказах, яким дана оцінка в сукупності.
Суди в основу своїх рішень поклали показання потерпілої про те, що засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 01 липня 2019 року вчинили відносно неї насильницькі дії без добровільної на це згоди, під фізичним та психічним примусом, змусили її вступити з ними у статеві відносини. При цьому вона зазначила, що засуджені її насильно роздягли та змусили вступити з ними в оральний та геніальний контакт і цей процес протиправних дій фіксували на камеру мобільного телефону з погрозами опублікувати відео у соціальних мережах інтернету. Такі дії на переконання потерпілої її пригнічували, а погрози нею були сприйняті реально, і будь-яким чином вона не могла їм протистояти.
В межах своїх повноважень, суди попередніх інстанції показання потерпілої визнали достовірними, і не знайшли підстав, які б ставили під сумнів їх правдивість та послідовність. Об`єктивних даних про те, що потерпіла оговорила засуджених та надала показання з метою отримання матеріальної вигоди або з інших підстав, судами не встановлено і матеріали кримінального провадження не містять, а сторона захисту беззаперечних даних цього не наводить.
Показання потерпілої є послідовними та підтверджуються сукупністю інших доказів, зокрема: