ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 707/1254/19
провадження № 51-5715км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
представника потерпілих
у режимі відеоконференції: ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017251010005655, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кумейки Черкаського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК і виправдано за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вичинено обвинуваченим.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2023 року залишив указаний вирок без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він за детально наведених в обвинувальному акті обставин, 08 липня 2017 року приблизно о 20:30, керуючи маломірним судном "Buster X" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), обладнаним двигуном "Mercury-100", потужністю 100 кінських сил, рухаючись зі швидкістю 52 км/год вузьким водним проходом (з`єднувальним проходом) поблизу готельно-розважального комплексу "Селена", розташованого на вул. Дахнівська, 21 у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, в напрямку більш широкої протоки, яка з`єднує причал управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області та судноплавне русло Дніпро, не прийняв обережні та застережливі дії щодо безпечного руху свого судна, не здійснив розумне плавання застосуванням безпечної швидкості руху, порушив вимоги пп. 1.4.1 п. 1.4, пункти 1.5, 1.6, пп. 1.8.1 п. 1.8, пп. 6.3.4 п. 6 "Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 року № 91, а також вимоги пп. 3.1 п. 3, пп. 3.13 п. 3, пп. 4.2 п. 4, пп. 8.1 п. 8, пп. 8.5 п. 8, пп. 8.6 п. 8, пп. 8.9 п. 8, пп. 8.10 п. 8 "Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у Черкаській області", затверджених рішенням Черкаської обласної ради від 22 березня 2013 року № 21-12/VI, при виході судна з прямої ділянки з`єднувального проходу на судновий хід широкої протоки у прибережній зоні плавання перевищив встановлену швидкість та допустив зіткнення з маломірним судном "Казанка 5М", (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), обладнаний двигуном "Меrсиry-60", потужністю 60 кінських сил під керуванням ОСОБА_9, який рухався по широкій протоці, шириною 150 м, від причалу № 55 бази стоянки судна в напрямку судноплавного шляху зі швидкістю близько 15 км/год.
У результаті цієї аварійної пригоди пасажир маломірного човна "Казанка 5М", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Сторона обвинувачення вважає, що при ухваленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7, суд залишив поза увагою процесуальні документи і показання свідків у кримінальному провадженні.
Зокрема прокурор вважає, що місцевий суд не врахував того, що експерти, які склали науково-технічний висновок від 20 грудня 2018 року є фахівцями з відповідної галузі знань, що не суперечить положенням статей 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу" в редакції від 15 грудня 2017 року № 2147а-VIII, а також того, що вони були залучені до виконання експертизи в порядку, передбаченому КПК.
Вказує, що відсутність у висновку експерта відомостей про їх попередження про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку, не є підставою для визнання такого висновку недопустимим.
Крім того, прокурор зазначає, що суд не надав належної оцінки показанням потерпілих і свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, а також висновкам транспортно-трасологічної експертизи від 10 жовтня 2017 року № 1068/17-23, судової комплексної транспортно-трасологічної і водно-транспортної експертизи від 25 січня 2019 року № 06-04-589/з/21156/18-52 стосовно перевищення швидкості саме ОСОБА_7 .
Вважає, що дійшовши висновку про те, що у справі міститься два експертні висновки, які фактично протирічать один одному, суд не виконав вимоги п. 1 ч. 2 ст. 332 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) (суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності), тим самим не вжив необхідних заходів до виконання завдань кримінального провадження.
На переконання прокурора, апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції та не навів підстав, на яких визнав їх необґрунтованими, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. При цьому прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції, не зважаючи на обґрунтоване клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, безпідставно відмовив у його задоволенні.
Також стверджує, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку висновку судово-медичної експертизи від 10 липня 2017 року № 03-01/596, а також висновкам судової комплексної транспортно-трасологічної і водно-транспортної експертизи від 25 січня 2019 року № 06-04-589/з/21156/18-52, які, на думку прокурора, спростовують показання ОСОБА_14, про те, що він рухався зі швидкістю 15 км/год.
У касаційній скарзі представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені в кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зокрема, представник потерпілих, посилаючись на вимоги ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", відповідно до якої судово-експертну діяльність здійснюють також і судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку і на умовах, визначених цим Законом, вказує, що експерти, які склали науково технічний висновок судноводіння обставин зіткнення маломірних суден від 20 грудня 2018 року, являлися фахівцями з відповідної галузі знань і були залучені в порядку визначеному КПК, а тому суд, безпідставно визнав вказаний висновок недопустимим.
Також зазначає, що допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 (що склали висновок від 20 грудня 2018 року) були попереджені про відповідальність за ст. 385 КК, що вказує на те, що порушення ст. 102 КПК при складанні висновку були усунуті.
Крім того, ОСОБА_8 вважає, що експерти самостійно не збирали дані, як про це вказує суд, а проводили безпосереднє дослідження на місці події із залученням маломірних суден щодо швидкості човна "Buster X", під час якого було встановлено, що у двигун "Buster X" були внесені конструктивні зміни, що унеможливлювало об`єктивно провести його ходові випробування, у зв`язку з чим вони залучили аналогічне судно.
Не погоджується адвокат з висновком суду про невстановлення стороною обвинувачення швидкості човна, яким керував ОСОБА_7 . На його думку, факт перевищення останнім швидкості підтверджується, показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, а також висновком судової комплексної транспортно-трасологічної і водно-транспортної експертизи від 25 січня 2019 року № 06-04-589/з/21156/18-52, за яким співвідношення швидкостей човнів "Buster X" і "Казанка 5М" на момент зіткнення становило не менше ніж 3:1.
На переконання представника потерпілих, висновок первинної науково-технічної експертизи за фактом зіткнення човнів "Buster X" та "Казанка 5М", затверджений 24 листопада 2017 року (який свідчить на користь сторони захисту) виконаний професорами Національного університету "Одеська морська академія" є неповним і необ`єктивним, оскільки експерти не виїжджали на місце події, безпосередньо не сприймали обстановку, не проводили жодних досліджень, а при проведенні дослідження використовували некоректні вихідні дані, які були зібрані не досвідченими поліцейськими.
На думку ОСОБА_8, апеляційний суд допустив упереджений підхід до оцінки доказів, і не звернув уваги на те, що експерти ОСОБА_18 і ОСОБА_19 які проводили вищевказану експертизу від 24 листопада 2017 року, теж відсутні у Державному реєстрі атестованих судових експертів.
Стверджує, що вказані порушення, допущені місцевим судом, не усунув суд апеляційної інстанції, який належно не перевірив доводів його апеляційної скарги щодо незаконності виправдувального вироку, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У запереченнях на касаційні скарги прокурора і представника потерпілих, виправданий ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність наведених у них доводів, зазначає про законність постановлених щодо нього у справі судових рішень та відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, частково підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і представника потерпілих, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Представник потерпілих ОСОБА_8, підтримав свою касаційну скаргу і скаргу прокурора, просив їх задовольнити на підставах зазначених у цих скаргах.
Захисники ОСОБА_6 і виправданий ОСОБА_7, навівши відповідні пояснення, заперечили проти задоволення касаційних скарг, вважали, постановлені у справі судові рішення законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Разом із тим, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевими та апеляційними судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
В свою чергу за ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи касаційних скарг прокурора і представника потерпілих щодо неповноти судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони не відноситься до предмета касаційної перевірки.
Водночас суд касаційної інстанції зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційних скаргах, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Як регламентовано ст. 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового розслідування докази, перевірив їх і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності, та дійшов правильного висновку, що сторона обвинувачення не надала належних і достатніх доказів, які би доводили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зокрема, місцевий суд проаналізував показання ОСОБА_7, який заперечив свою винуватість та, серед іншого, вказав, що коли виходив з протоки, знаючи що це небезпечний виїзд, рухався на безпечній швидкості не виходячи на глісер, вийшовши з протоки по лівий бік нікого не було, він продовжив рух і раптом зліва по борту швидко виїхав човен, чоловіки які в ньому дивилися в бік комплексу "Селена", він зрозумів що вони його не бачать, вимкнув двигун щоб зупинитися проте відвернути зіткнення не вдалось. Він зупинився, а човен "Казанка 5М" проїхала ще метрів 30-40 і зупинилася.
Також суд оцінив показання: потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ; свідків ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18 і ОСОБА_21 .
Крім того, місцевий суд надав оцінку письмовим доказам у кримінальному провадженні, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема:
- протоколу огляду місця події від 08 липня 2017 року, в якому зафіксовано огляд місця, де знаходилася карета швидкої допомоги та потерпіла, яка загинула;
- протоколу огляду місця події від 09 липня 2017 року, під час якого на 55 причалі оглянуто човен "Казанка-5М", на якому з правого борту наявні пошкодження з фототаблицею до нього;
- протоколу огляду предмету від 11 липня 2017 року, під час якого на причалі в гаражі оглянуто човен "Buster X", на якому на носовій частині наявні пошкодження у вигляді деформації кілю, з фототаблицею до нього;
- протоколу огляду місця події від 15 липня 2017 року за участю потерпілого ОСОБА_9, об`єктом огляду якого була затока р. Дніпро справа напроти пляжу готельно-розважального комплексу "Селена", в яку впадає прохід під назвою "Ревун". Ширина місця, де протока "Ревун" впадає в іншу протоку становить 25 м. До протоколу додана схема, на якій позначено приблизне місце зіткнення, яке вказав потерпілий ОСОБА_9 ;
- протоколу огляду предмета від 15 липня 2017 року, під час якого повторно оглянуто човен "Казанка-5М", на якому з правого борту наявні пошкодження, описані в протоколі та зафіксовані на фототаблиці;
- протоколу слідчого експерименту від 14 серпня 2017 року за участю потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час якого встановлено місце зіткнення човнів: на відстані 17,6 м. від ближньої межі протоки "Ревун" (насадження очерету) та на відстані 9,9 м. до правого краю насадження очерету відносно напрямку руху човна "Казанка-5М". Встановлено, що при русі човна "Казанка-5М" зі вказаною потерпілими швидкістю 15 км/год його зупиночний шлях становить 20,5 м;
- протоколу слідчого експерименту від 16 серпня 2017 року за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_22 під час якого встановлено місце зіткнення човнів: на відстані 18 м. від ближньої межі протоки "Ревун" (насадження очерету) та на відстані 9,3 м. до правого краю насадження очерету відносно напрямку руху човна "Казанка-5М". Встановлено, що при русі човна "Buster X" з швидкістю 15,1 км/год з протоки "Ревун" в напрямку бази відпочинку "Селена" його зупиночний шлях становить 35 м;
- протоколу слідчого експерименту від 16 серпня 2017 року під час якого встановлено, що з місця водія човна "Buster X" човен "Казанка-5М" попадає в поле зору на відстані 25,2 м. до місця зіткнення. З місця водія човна "Казанка-5М" човен "Buster X" попадає в поле зору на відстані 28,7 м., з іншої позиції - 24,6 м;
- протоколу слідчого експерименту від 21 серпня 2017 року за участю ОСОБА_7 який проводився з метою встановлення можливості виконання судноводієм ОСОБА_7 вимог пп. 6.3.4 п. 6 Правил судноводіння і було визначено, що при маневрі човна "Buster X" вправо місце зіткнення з човном "Казанка-5М" відбудеться у його носову частину;
- протоколу слідчого експерименту від 15 вересня 2017 року за участю ОСОБА_7 під час якого встановлено, що швидкість руху судна "Buster X" по протоці "Ревун" по визначеній траєкторії руху до місця зіткнення складає 10 км/год. При збільшенні швидкості човен направляється в рослини очерету та берег, що унеможливлює завершення маневру та є небезпечним. При повторних заїздах (запливах), виходячи з повороту на швидкості до місця зіткнення човен "Buster X" збільшує швидкість до максимально можливої у 18 км/год. Збільшити швидкість при повторних запливах не вдалося;
- висновку експерта транспортно-трасологічної експертизи №1068/17-23 від 10 жовтня 2017 року, за результатами якої встановлено, що первинний контакт човнів відбувся передньою нижньою частиною кіля човна "Buster X" із правою задньою частиною правого борта човна "Казанка-5М". У момент первинного контакту кут між повздовжніми вісями човнів (їх кілями) складав приблизно 55+-5 градусів. Човен "Buster X" був у рухомому стані, човен "Казанка-5М" ймовірно був у рухомому стані;
- акту розслідування аварійної події складений Державною службою України з безпеки на транспорті, в якому, зокрема встановлено, що технічними причинами аварійної пригоди було порушення судноводієм ОСОБА_9 :
(і) підпункту 3.15 розділу 3 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у Черкаській області, за яким на акваторіях, на які не поширюється дія Правил 1, маломірні (малі) судна під час руху повинні дотримуватися таких вимог: 1) якщо два моторні судна наближаються курсами, що перетинаються, то судно, яке бачить інше зі сторони свого правого борту повинно звільнити йому шлях; 2) перетинати курс іншого судна рекомендується за його кормою;
(іі) підпункту 6.3.4 розділу 6 "Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України": Коли при зустрічному плаванні чи при перетинанні курсів одне судно повинне дати дорогу іншому судну, то останнє не повинно змінювати ні курсу, ні швидкості. Коли з якої-небудь обставини судно, що не повинне змінювати ні курсу, ні швидкості, виявляється настільки близько від іншого, що зіткнення не можна уникнути, а тільки за рахунок маневрування судна, яке повинне дати дорогу, то перше судно повинне виконати оптимальний маневр для того, щоб уникнути зіткнення;