ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 388/1690/18
провадження № 61-12144св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з додатковою відповідальністю "Неоальянс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фільштейна Володимира Леонідовича на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Степанова С. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю "Неоальянс" (далі - ТДВ "Неоальянс") про визнання недійсними договорів міни та оренди землі, скасування їх державної реєстрації.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником двох земельних часток (паїв) № 63 та № 64, які розташовані на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
У 2012 році він погодився на пропозицію ОСОБА_2 щодо передачі йому в оренду вказаних земельних ділянок.
Державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О. В. посвідчено дві довіреності від 05 січня 2012 року та від 27 лютого 2013 року, якими він уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси, здавати в оренду, передавати у заставу з метою забезпечення його зобов`язань, вчиняти будь-які дії щодо належного йому нерухомого майна - земельної ділянки, та інше.
Проте ОСОБА_2 використав указані довіреності всупереч їх домовленостям та вимогам законодавства.
Так, державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О. В. 03 та 08 червня 2015 року були посвідчені договори міни (обміну) земельних ділянок, згідно із якими позивач передав ОСОБА_3 земельні ділянки площею 8,2273 га та 8,2258 га, а остання йому - дві земельні ділянки площею по 0,01 га кожна.
09 та 17 листопада 2015 року ОСОБА_3 уклала договір оренди землі з відповідачем ТДВ "Неоальянс" строком на 10 років, предметом якого були вказані земельні ділянки.
Укладаючи вказані договори міни земельних ділянок, ОСОБА_2 діяв у своїх власних інтересах, оскільки належні йому земельні ділянки були передані у власність матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка передала їх в оренду ТДВ "Неоальянс", єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 . При цьому площа та нормативна оцінка земельної ділянки, яку передали у власність позивачу за кожним з договорів міни, набагато менша за площу земельної ділянки, яка йому належала.
Вказані договори міни земельних ділянок укладено з порушенням пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв).
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними такі договори міни (обміну) земельних ділянок: від 03 червня 2015 року, посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О. В. та зареєстрований за № 599; від 08 червня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Писаковською А. Г. та зареєстрований за № 461, та скасувати їх державну реєстрацію;
- визнати недійсними договори оренди землі від 09 листопада 2015 року та від 17 листопада 2015 року, укладені між ОСОБА_3 та ТДВ "Неоальянс", і скасувати їх державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_1 за спірними правочинами набув у власність майно взамін на інше майно, тобто став власником майна, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість його доводів щодо укладення між сторонами договорів міни (обміну) земельних ділянок усупереч вимогам чинного законодавства.
Крім того, суд зазначив, що спірні договори міни відповідають приписам статей 203, 715 ЦК України та не суперечать підпункту "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час укладення цих договорів.
Короткий зміст судових рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2020 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-7504св21).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що на порушення норм процесуального закону суд апеляційної інстанції не вирішив, чи мали місце обставини укладення договорів міни та оренди ОСОБА_2 у своїх інтересах та не зазначили відповідні аргументів на спростування відповідних доводів позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд вказав лише про відсутність доказів зловмисної домовленості між відповідачами, проте не надав жодної оцінки доводам тим позовної заяви та апеляційної скарги, що ОСОБА_2 під час укладення договорів міни земельних ділянок діяв у своїх інтересах, та не оцінив чинність оспорюваних правочинів з підстав, передбачених частиною третьою статті 238 ЦК України та статтею 215 ЦК України, хоча саме ці обставини були підставою позовних вимог. Отже, вказаних обставин справи у їх сукупності суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 під час укладення оспорюваних правочинів діяв виключно в інтересах довірителя ОСОБА_1 .
Суд касаційної інстанції вказав, що аргументи сторони відповідача про недоведеність позивачем укладення ОСОБА_2 спірних договорів міни у своїх інтересах є необґрунтованими, а аналогічні висновки суду апеляційної інстанції - передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року вказав на необхідність перевірки доводів позивача щодо недобросовісності дій довіреної особи - ( ОСОБА_2 ), який, на думку позивача, діяв не в інтересах позивача, а переслідував (мав за мету) отримання матеріальної вигоди.
Суд апеляційної інстанції вважав, що за таких обставин статус відповідача ОСОБА_2 як вигодонабувача мав би обґрунтовуватися або вимогами (положеннями) чинного законодавства щодо набуття спільної сумісної власності на майно, доходи чи дивіденди внаслідок реалізації доручення позивача, або наявністю угоди між відповідачами у справі щодо набуття у них додаткової і конкретизованої вигоди, за рахунок звуження прав позивача внаслідок реалізації угоди.
Позивач та його представник не надали під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанцій доказів того, що статус ОСОБА_2 як вигодонабувача мав би обґрунтовуватися або вимогами (положеннями) чинного законодавства щодо набуття спільної сумісної власності на майно, доходи чи дивіденди внаслідок реалізації доручення позивача, або наявністю угоди між відповідачами у справі щодо набуття у них додаткової і конкретизованої вигоди, за рахунок звуження прав позивача внаслідок реалізації угоди. Доводи щодо перевищення своїх повноважень довіреною особою - відповідачем ОСОБА_2, яка діяла поза волевиявленням позивача, ґрунтуються на припущеннях і не можуть покладатися в основу судового рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц та від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не довів підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання договорів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фільштейн В. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В.(суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу із Долинського районного суду Кіровоградської області.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, визначено суддів, які входять до складу суду: Синельников Є. В. (суддя-доповідач), Хопта С. Ф., Шипович В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року задоволено заяви суддів Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. про самовідвід.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2023 року визначено суддів, які входять до складу суду: Осіян О. М. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шипович В. В., Воробйова І. А., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року задоволено заяву судді Осіяна О. М. про самовідвід.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2023 року визначено суддів, які входять до складу суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйова І. А., Гулейков І. Ю., Ступак О. В., Шипович В. В.,
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2023 року, у зв`язку з обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду, визначено суддів, які входять до складу суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д., Ступак О. В., Шипович В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) та у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17 (провадження № 61-14937св19).
Суди не надали оцінки доказам того, що відповідачі діяли у власних інтересах, а не в інтересах позивача, наявним у матеріалах справи, зокрема: розмір земельних ділянок, що перейшли від позивача до матері ОСОБА_2, у 822 рази більші за земельні ділянки, належні ОСОБА_3 ; нормативно грошова оцінка земельних ділянок, належних позивачу у 1 135 разів більша від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, належних ОСОБА_3 ; поважний вік відповідача ОСОБА_3 ; факт того, що засновником, кінцевим бенефіціарним власником і керівником орендаря ТДВ "Неоальянс" є саме ОСОБА_2 .
Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції ухилився від виконання вказівок, зазначених в постанові Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, оскільки не навів аргументи на спростування відповідних доводів позивача, не надав жодної оцінки доводам позовної заяви та апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 під час укладення договорів міни земельних ділянок діяв у своїх інтересах, всупереч інтересам позивача.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до довіреності від 05 січня 2012 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником, а також укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру щодо належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 3521987800:02:000:0063, площею 8,227 га.
На підставі цієї довіреності ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 03 червня 2015 року уклав з ОСОБА_3 договір міни (обміну) земельних ділянок, зареєстрований за № 599.
За положеннями цього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 міняють належні їм на праві приватної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: ОСОБА_3 надає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,01 га, у межах згідно з планом, розташовану на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області, а ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 8,2273 га, розташовану на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
17 листопада 2015 року ОСОБА_3 уклала договір оренди цієї земельної ділянки з відповідачем ТДВ "Неоальянс" строком на 10 років.
Згідно із довіреністю від 27 лютого 2013 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником, а також вчиняти будь-які дії щодо належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 3521987800:02:000:0064, площею 8,23 га.
08 червня 2015 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір міни (обміну) земельних ділянок, зареєстрований за № 461.
За положеннями вказаного договору, ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, передає у власність належну останній на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровий номер 3523455100:02:003:1036, яка розташована на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області, а ОСОБА_2 взамін передає у власність належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,2258 га, кадастровий номер 3521987800:02:000:0064, що розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
09 листопада 2015 року ОСОБА_3 уклала договір оренди цієї земельної ділянки з ТДВ "Неоальянс" строком на 10 років.
ОСОБА_2 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТДВ "Неоальянс".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.