ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 185/6280/18
провадження № 61-6859св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Черкова В. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мірути О. А., Тимченко О. О., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він та ОСОБА_2 проживали протягом 15 років однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У період фактичних шлюбних відносин у них народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки шлюб зареєстровано не було, то відомості про батька були записані зі слів матері.
Фактично сімейні відносини між сторонами були припинені у листопаді 2014 року і він не має можливості бачити своїх дітей, оскільки відповідач чинить йому перешкоди. Вважав, що саме позов про визнання батьківства є спробою захистити дітей, оскільки це необхідно для отримання прав на матеріальне утримання дітей, піклування про їх духовний та фізичний розвиток, а в подальшому встановлення графіку побачень з дітьми.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Павлоградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, записавши його батьком дітей.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що батьківство відповідача щодо дітей належними та допустимими доказами не підтверджено. Позивач, окрім викладеного в позовній заяві, не надав жодних доказів в обґрунтування заявлених вимог, що можуть беззаперечно свідчити про його батьківство відносно дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутній висновок судової експертизи, свідки в судовому засіданні не допитувалися, матір дитини, яка могла підтвердити батьківство позивача, в судові засідання не з`являлася.
Також суд першої інстанції зазначив, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 20 лютого 2020 рокуу справі № 221/6136/18, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_1, про визнання батьківства, відмовлено. При розгляді справи № 221/6136/18 ОСОБА_2 визнала позов ОСОБА_5, зазначала, що ОСОБА_1 є хрещеним батьком її дітей, між ними дійсно були близькі відносини, однак наполягала, що батьком її дітей є ОСОБА_5, а поведінку ОСОБА_1 щодо звернення із позовною заявою про визнання батьківства вважає помстою за переривання їх особистих відносин.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" № 40/0/9-22 від 22 липня 2022 року, підсудність судових справ, які розглядались Донецьким апеляційним судом, у зв`язку з неможливістю судом здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено Дніпровському апеляційному суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, що можуть беззаперечно свідчити про його батьківство відносно дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко І. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, провів заочний розгляд справи, на який позивач не погоджувався, та не забезпечив можливість участі представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 24 вересня 2020 року, оскільки не вирішив клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що неможливість подати до суду першої інстанції результатів експертизи була зумовлена поважними причинами, які об`єктивно унеможливлювали його явку для участі в її проведенні. При цьому, суд не оцінив належним чином поведінку позивача, який чи то особисто, чи через свого представника, звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями і повідомляв про неможливість своєї явки, тим самим повністю переклавши провину за не проведення експертизи саме на нього, не звернувши уваги на те, що відповідачка під час розгляду справи не вчиняла жодних дій, спрямованих на забезпечення явки дітей до експертної установи, чим саме вона якраз і ухилялася від проведення експертизи та не сприяла дійсному встановленню наявності чи відсутності кровного споріднення позивача з дітьми задля вирішення цього спору.
Враховуючи те, що у позивача немає іншого варіанту доведення свого батьківства відносно дітей, суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судової медико- генетичної експертизи, чимпорушив принцип змагальності сторін.
Також апеляційний суд не врахував, що у цій справі ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року призначено судову медико-генетичну експертизу, проведення якої доручено Київському міському бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертизи поставлено таке питання: Чи є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Визнано явку учасників справи обов`язковою.
На виконання вказаної ухвали суду позивач двічі: 02 грудня 2021 року та 28 січня 2022 року, у визначений експертом день і час, прибував до відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи для відбору зразка крові для подальшого проведення судово-медичної експертизи, що підтверджується довідками Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 01/2376 від 02 грудня 2021 року та № 01/153 від 28 січня 2022 року.
Відповідачка ж до експертної установи вкотре не з`явилася та явку дітей для відібрання у них біологічних зразків не забезпечила, що свідчить про її ухилення від проведення експертизи та небажання встановлення батьківства дійсним біологічним батьком дітей.
Апеляційний суд вказані обставини не врахував та помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 109 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14 (провадження № 61-6030св18), від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18).
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4, про що Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області 05 травня 2008 року в Книзі реєстрації народжень зроблений актовий запис № 93, батьками дитини вказані: батько ОСОБА_7, мати ОСОБА_2 ..
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4, про що Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області 12 грудня 2012 року в Книзі реєстрації народжень зроблений актовий запис № 607, батьками дитини вказані: батько ОСОБА_7, мати ОСОБА_2 .
До обох свідоцтв відомості про батька внесені зі слів матері, відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко І. О. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.