ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 607/12788/16-а
адміністративне провадження № К/9901/24349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та часткове скасування положень рішення міської ради, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2017 (суддя Сливка Л. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Нос С. П., судді: Кухтей Р. В., Яворський І. О.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1, позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 5 рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 "Про внесення змін до рішення №6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори", оскільки таке рішення було прийнято та оприлюднено не у спосіб, встановлений законом.
Одночасно позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтоване тим, що про існування спірного рішення дізналася лише 31.10.2016 з відповіді міської ради на поданий нею 24.10.2016 електронний запит (а.с. 7-9, 18).
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 16.11.2016 поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, відкрив провадження у справі та постановою від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував пункти 1, 2 та 5 рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 "Про внесення змін до рішення № 6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори" та здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору (551,20 грн).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 було офіційно оприлюднене на сайті Тернопільської міської ради в розділі ʼʼНормативні документиʼʼ, підрозділ ʼʼРішення сесії міської радиʼʼ, а також в газеті ʼʼТернопіль Вечірнійʼʼ від 29.01.2015 № 2 (1775), яким встановлено порядок сплати податку на нерухомість у 2015 році. Цю інформацію та рішення позивачка отримала від міської ради 31.10.2016 на поданий нею 24.10.2016 електронний запит на отримання публічної інформації. Застосувавши норми статей 4, 10, 25, 59 Закону України ʼʼПро місцеве самоврядування в Україніʼʼ, підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, суд зробив висновок, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, тому позовні вимоги позивачки визнав обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції погодився висновком суду першої інстанції та його обґрунтуванням.
Тернопільська міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права. Скаржник доводив, що позивачка, звернувшись у листопаді 2016 року до суду з позовом про скасування рішення міської ради від 27.01.2015 №6/55/13, пропустила шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 99 КАС України. У зв`язку з цим в судовому засіданні 23.01.2017 представник відповідача, керуючись положеннями статті 49, статті 99 та статті 100 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) заявив клопотання про залишення позову без розгляду, яке, однак, суд першої інстанції відхилив і по суті не розглянув. При цьому суд виходив з того, що питання пропуску строку було вирішено в ухвалі про відкриття поводження у справі. Суд апеляційної інстанції погодився з таким обґрунтуванням суду першої інстанції. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно та упереджено відхилив його клопотання про залучення в порядку статті 53 КАС України до участі у справі Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, як третьої особи.
Вищий адміністративний суду України ухвалою від 26.05.2017 (суддя Рецебуринський Ю. Й.) відкрив касаційне провадження №К/800/17634/17 у цій справі.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи відповідача не спростовують висновків судів по суті про протиправність спірного рішення міської ради.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Одним із принципів адміністративного судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду.
Стаття 199 КАС України у чинній редакції на час розгляду справи встановлювала повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішувалося судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі (ухвала від 16.11.2016), яку оскаржити окремо від кінцевого судового рішення у справі не можна, оскільки постановлення такої ухвали не створює перешкод для провадження у справі і не порушує прав інших осіб щодо судового захисту.