ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1018/16
адміністративне провадження № К/9901/36476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАН-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС України) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 (суддя Бойко О. Я.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 (головуючий суддя Федусик А. Г., судді: Зуєва Л. Є., Шевчук О. А.),
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСАН-ТРАНС" (позивач, ТОВ"МАКСАН-ТРАНС", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (відповідач, ДПІ) щодо проведення податкової перевірки ТОВ"МАКСАН-ТРАНС" на підставі постанови слідчого Генеральної прокуратури України від 13.06.2015 та скасувати прийняті за наслідками такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000082203, №0000092203 та №00000102203.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з-поміж іншого, посилався на порушення порядку та підстави призначення податкової перевірки щодо нього.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016, позов ТОВ "МАКСАН-ТРАНС" задовольнив: визнав протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "МАКСАН-ТРАНС" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з платниками податків відповідно до постанови слідчого Генеральної прокуратури України від 13.06.2015 та скасував податкові повідомлення - рішення ДПІ від 18.02.2016 №0000082203, №0000092203, №00000102203.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив, зокрема з того, що правовою підставою проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства в акті від 22.01.2016 №207/15-53-22-03/34056056 вказано підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України, перевірка призначена постановою Генеральної прокуратури України від 13.06.2015 у межах кримінального провадження №32013170000000044. Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України відповідне судове рішення або постанова слідчого, прокурора про призначення перевірки мають бути винесені відповідно до закону. Проте, як встановив суд, закон не передбачав такого. Норма пункту 6 частини 2 статті 36 КПК України, на підставі якої була прийнята постанова Генеральної прокуратури України та надавала прокурору право на призначення ревізії та перевірки товариства, була виключена із КПК України. Тому у контролюючого орану не було підстав для призначення та проведення перевірки на підставі постанови прокурора, а платник податків, який правильно вважав порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, мав захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого орану до такої перевірки. У підсумку суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, висновував, що невиконання вимог закону щодо призначення та проведення податкової перевірки унеможливлює виникнення правових наслідків такої перевірки.
Суд також надав правову оцінку документам, що були надані позивачем до суду, та зробив висновок про безпідставність висновків акта податкової перевірки по суті встановлених порушень та відповідно прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. Суд встановив, що збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ із застосуванням штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, було здійснено у зв`язку із порушенням платником вимог пункту 44.6 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2013-2014 роки на загальну суму 1ʼ 912ʼ 668 грн та ПДВ за вказаний період на загальну суму 2ʼ 321ʼ 075 грн. Такі висновки ДПІ вмотивовані посиланням на обставини щодо недопуску контролюючих органів до перевірки та ненадання товариством документів на підтвердження реальності задекларованих у податковому обліку фінансових показників операцій із ПП "Брок Лай" та ПП "Топ Трейдінг", стосовно яких заходи податкового контролю не проводилися або неможливо провести, тому перевірка була проведена на підставі тих документів та даних, які на той момент були у розпорядженні контролюючого органу. Натомість проти наданих податковим органом доказів (акт перевірки) позивач надав належні первинні документи на підтвердження правомірності формування даних свого податкового обліку.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та додав, що за відмови товариства у допуску до проведення виїзної перевірки за його місцезнаходженням у контролюючого органу не було правових підстави для її проведення у приміщенні контролюючого органу. Також суд зауважив, що про проведення виїзної перевірки платника податків було проінформовано після початку такої перевірки, що суперечить положенням пункту 81.1 цієї статті ПК України в частині обов`язкового вручення (надіслання), зокрема, наказу саме до початку проведення виїзної перевірки.
ДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі, в якій просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та в позові відмовити.
У касаційній скарзі скаржник стверджує, що норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України містить імперативний припис щодо обов`язку контролюючого органу призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання постанови слідчого про призначення перевірки відповідно до закону. Наголошує, що постанова прокурора про призначення перевірки була чинною, відтак, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні законодавством, в тому числі неодноразово вживав заходи для повідомлення та проведення виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків, однак, посадові особи контролюючого органу не були допущені до перевірки, а первинні документи не були надані.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.01.2017 (суддя Усенко Є. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/2341/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
У порядку підготовки справи до касаційного розгляду на підставі заявленого відповідачем клопотання про заміну сторони її правонаступником у зв`язку реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та утворення Державної податкової служби України, її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.
Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.