ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 820/789/18
адміністративне провадження № К/9901/65090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Гімон М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року (Суддя: Панченко О.В.),
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року (Судді: Старостін В.В., Резнікова С.С., Бегунц А.О.),
у справі № 820/789/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.02.2018 року), просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0002471411, яким позивачеві зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн, з одночасним зменшенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 408 034 грн, та № 0002481411, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 150 756 грн (т. 1 а.с. 3-8, а.с. 12-16).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 247-253, т. 2 а.с. 54-58).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в доводах якої посилаючись на зафіксовані актом перевірки від 24.10.2017 року № 16316/20-40-14-11-11/33412020 порушення, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи контролюючого органу базуються на не підтвердженні позивачем реальності господарських операцій в розрізі укладених із контрагентами ТОВ "Бромелінг", ТОВ "Санпрікс", ТОВ "Аргострейд", ТОВ "Практикум Груп" договорів у перевіряємий період, враховуючи отриману відповідачем від інших контролюючих органів узагальнену податкову інформацію стосовно цих контрагентів, у відповідності до якої: деякі контрагенти відсутні за юридичною адресою, не мають достатньої кількості трудових і матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності, не звітують до контролюючих органів, товарно-транспортна накладна по ТОВ "Санпрікс" оформлена із недоліками в частині юридичної адреси цього товариства, а по ТОВ "Аргострейд" і ТОВ "Практикум Груп" вони відсутні. Відносно ДП "Харківський бронетанковий завод" контролюючим органом зазначено про неможливість підтвердити реальність господарських операцій по реалізації товарів цьому підприємству від позивача, оскільки останні були попередньо придбані в іншого контрагента-постачальника (ТОВ "Бромелінг"), тому такі операції на думку контролюючого органу не повинні відображатися в бухгалтерському обліку позивача (т. 2 а.с. 64-68).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі та встановлений позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу, чим останній не скористався.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у період з 11 жовтня 2017 року по 17.10.2017 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським правовідносинам з ТОВ "Бромелінг" (ЄДРПОУ 40706791) за вересень 2016 року, з ТОВ "Санпрікс" (ЄДРПОУ 40392904) за червень, вересень 2016 року, з ТОВ "ВТК Стандарт" (ЄДРПОУ 39676612) за липень 2015 року, з ТОВ "Аргострейд" (ЄДРПОУ 40510584) за жовтень 2016 року, з ТОВ "Практикум Груп" (ЄДРПОУ 40031254) за липень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2017 року № 16316/20-40-14-11-11/33412020 з висновками про порушення позивачем:
-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 2 601 034 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 150 756 грн, в тому числі: за червень 2016 року на суму ПДВ 94 000 грн, за липень 2016 року на суму ПДВ 480 000 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ 437 756 грн, за жовтень 2016 року на суму ПДВ 139 000 грн;
- ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн за вересень 2016 року (т. 1 а.с. 21- 42).
Таких висновків відповідач дійшов враховуючи отриману відповідачем від інших контролюючих органів узагальнену податкову інформацію стосовно контрагентів ТОВ "Бромелінг", ТОВ "Санпрікс", ТОВ "Аргострейд", ТОВ "Практикум Груп", за якою, зокрема: ТОВ "Бромелінг" не перебуває за податковою адресою, а згідно аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено факти реалізації вказаним підприємством товарів, відмінних від тих, що ним було фактично придбано, в зв`язку з чим неможливо прослідкувати ланцюг постачання ідентифікованого товару; ТОВ "Санпрікс" - відсутні трудові та матеріальні ресурси, відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам, в товарно-транспортній накладній невідповідність юридичної адреси ТОВ "Санпрікс"; ТОВ "Аргострейд" - недостатня облікова кількість працівників та обсяг задекларованої діяльності, а також відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам; ТОВ "Практикум Груп" не перебуває за місцем знаходження, в січні-липні 2016 року ТОВ "Практикум Груп" було задекларовано значні обсяги реалізації товару, проте встановити наявність найманих працівників, основних фондів на підприємстві не є можливим. Відносно ДП "Харківський бронетанковий завод" контролюючим органом зазначено про неможливість підтвердити реальність господарських операцій по реалізації товарів цьому підприємству від позивача, оскільки останні були попередньо придбані в у ТОВ "Бромелінг", отже такі операції на думку контролюючого органу не підлягають бухгалтерському обліку позивачем.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.11.2017 року:
- №0002481411 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 150 756 грн.; (т. 1 а.с. 44-45),
- №0002471411, відповідно до якого позивачу зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн (з одночасним зменшенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 408 034 грн) (т. 1 а.с. 46).
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи і оцінивши первинні документи, надані позивачем в підтвердження виконання укладених договорів із контрагентами ТОВ "Бромелінг", ТОВ "Санпрікс", ТОВ "Аргострейд", ТОВ "Практикум Груп", ДП "Харківський бронетанковий завод" дійшли висновку, що вони відображають суть господарських операцій та свідчать про їх фактичне здійснення, що не спростовано контролюючим органом під час розгляду справи. Суди відхилили всі інші доводи контролюючого органу про не реальність господарських операцій, посилаючись на індивідуальну відповідальність позивача, а також на те, що недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати самостійною підставою для невизнання господарської операції, за умови належного документального підтвердження господарської операції, з таких самих підстав відхилені судами і посилання відповідача на податкову інформацію із баз даних ДФС, оскільки остання має виключно інформативний характер (т. 1 а.с. 247-253, т. 2 а.с. 54-58).
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (пункт 185.1 статті 185 ПК України).
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.