ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 990/184/23
Провадження № 11-167заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року (судді Тацій Л. В., Єзеров А. А., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди і
ВСТАНОВИЛА:
1. 23 серпня 2023 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій він просив:
- визнати протиправними дії Президента України щодо повернення без розгляду його скарги від 10 липня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невжиття заходів для поновлення порушених прав позивача;
- зобов`язати Президента України розглянути скаргу від 10 липня 2023 року;
- зобов`язати Президента України вжити заходи для поновлення порушених прав позивача;
- стягнути з Президента України на користь ОСОБА_1 198 622 грн 50 коп. на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
Прохання мотивував тим, що Президент України листом від 19 липня 2023 року повернув його скаргу від 10 липня 2023 року, в якій він висловлював невдоволення бездіяльністю судової влади. У листі відповідач повідомив, що розв`язання питань, висловлених в поданій ним скарзі, не відноситься до повноважень Президента України.
Вважає повернення скарги Президентом України з посиланням у листі на статтю 12 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) безпідставним та необґрунтованим, оскільки жодний процесуальний закон не передбачає оскарження бездіяльності суду. Такий порядок не встановлює також Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", хоча відповідач посилається на їхні норми.
З покликанням на статті 7, 8 Закону № 393/96-ВР доводить, що нема законних підстав для повернення його скарги, бо Президент України мав би направити її до компетентного органу, а не повертати заявнику.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні.
Вказує, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати. Звернення ОСОБА_1 до Президента України стосувалось, зокрема, питань щодо дій та бездіяльності суддів Печерського районного суду та Шевченківського районного суду м. Києва, Київського окружного адміністративного суду.
Статтею 12 Закону № 393/96-ВР, якою визначена сфера його застосування, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 14 Закону № 1402-VIII учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Порядок реалізації права особи на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) визначено Законом № 1402-VIII.
Частиною першою статті 108 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Таким чином, оскільки питання, порушені позивачем у зверненні від 10 липня 2023 року, не належать до повноважень Президента України, а саме звернення не відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР, ОСОБА_1 було надіслано листа від 19 липня 2023 року № 22/042964-03 із відповідними роз`ясненнями.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 16 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки порушені позивачем у скарзі питання стосуються здійснення правосуддя у справах, у яких він є стороною, а контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя Президент України не наділений, не має права втручатися у процесуальну діяльність суду або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати, розглядати дисциплінарні скарги відносно суддів, а за Законом № 393/96?ВР звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань, то відповідач обґрунтовано зазначив у відповіді на цю скаргу, що звернення позивача не підлягає розгляду в порядку зазначеного Закону.
Суд також акцентував увагу на тому, що розгляд звернення ОСОБА_1 від 10 липня 2023 року не належить до повноважень Президента України та не відповідає вимогам до дисциплінарної скарги, через що воно підлягало поверненню та було повернуто відповідачем у спосіб та з дотриманням строків, передбачених Законом № 393/96?ВР.
До того ж, як зазначив суд першої інстанції, лист Офісу Президента України від 19 липня 2023 року за № 22/042964-03 містить вичерпне обґрунтування підстав повернення скарги заявнику та роз`яснення права останнього на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді в установленому законом порядку.
Стосовно вимоги про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди суд указав, що вона є похідною від первісних вимог, для задоволення яких немає підстав, тому також задоволенню не підлягає.
3. ОСОБА_1 не погодився із цим судовим рішенням і подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач указує на безпідставність тверджень суду першої інстанції про те, що порушені ним в направленій до відповідача скарзі питання стосуються здійснення правосуддя, адже він на момент подання скарги та звернення до суду із цим позовом не був стороною у жодній зі справ, про які в ній йдеться, оскільки суди не відкривали провадження у цих справах. Звідси безпідставною називає і мотивацію оскаржуваного судового рішення стосовно законодавчо визначеного права на перегляд справи та оскарження судового рішення, а також права на звернення з дисциплінарною скаргою. Зазначає, що спірні правовідносини щодо бездіяльності судів не регулюються жодним нормативно-правовим актом, в тому числі жодним з наведених в оскаржуваному судовому рішенні.
Вважає суперечливим посилання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на положення статті 106 Конституції України щодо повноважень глави держави, оскільки за статтею 102 Основного Закону Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Отже, захист прав та свобод громадянина України є конституційним обов`язком глави держави і він наділений широким спектром повноважень у цій сфері.
Крім того, позивач наполягає на порушенні відповідачем вимог статті 7 Закону № 393/96?ВР, за положеннями якої у випадку, якщо питання звернення не входить до повноважень адресата, то воно мало б бути переслано за належністю відповідному органу чи посадовій особі, чого відповідач не зробив.
4.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року та ухвалою від 16 листопада 2023 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 30 листопада 2023 року.
5. Відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив.
6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржене судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення, з огляду на таке.
7. Обставини справи коротко можна викласти так.
10 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі скаргою, у якій вказав на порушення його конституційних прав та свобод людини і громадянина з боку органів судової влади (її посадових осіб).
Як зазначив у скарзі заявник, з метою захисту своїх прав він звернувся з позовними заявами до Печерського районного суду та Шевченківського районного суду м. Києва, Київського окружного адміністративного суду.
До Печерського районного суду м. Києва позивач звернувся 10 березня 2023 року з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта").
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 17 березня 2023 року у справі № 757/10366/23-ц позов ОСОБА_1 до АТ "Укрпошта" направив за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
У зв`язку з відсутністю будь-яких даних про вчинені процесуальні дії 18 квітня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва та 17 травня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 направив інформаційні запити щодо причин відсутності таких відомостей.
Станом на 09 липня 2023 року відповіді він не отримав.
30 травня 2023 року він звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського районного суду м. Києва, керівника апарату Печерського районного суду м. Києва, Шевченківського районного суду м. Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва.
Станом на 09 липня 2023 року на адресу позивача не надходило жодних відомостей про стан розгляду цього позову.
07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Станом на 09 липня 2023 року на адресу позивача не надходило жодних відомостей про стан розгляду цього позову.
19 червня 2023 року ОСОБА_1 направив голові Київського окружного адміністративного суду інформаційний запит стосовно відсутності будь-яких дій.
Станом на 09 липня 2023 року відповіді він не отримав.
З огляду на викладене, на підставі Конституції України, Закону України від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Закону № 393/96?ВР, Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" та Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у скарзі, адресованій Президенту України, ОСОБА_1 просив притягнути до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні його конституційних прав, та вжити належних заходів для поновлення його прав.
19 липня 2023 року ОСОБА_1 надана відповідь на його звернення від 10 липня 2023 року, оформлена листом № 22/042964-03 за підписом виконувача обов`язків завідувача відділу Офісу Президента України, у якому заявнику роз`яснені положення статей 19, 124, 126, 129 Конституції України. Відповідач наголосив, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати.
Крім того, у листі від 19 липня 2023 року ОСОБА_1 повідомили, що його скарга не підлягає розгляду в порядку Закону № 393/96?ВР, а реалізувати своє право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді заявник має право в установленому законом порядку шляхом подання скарги до Вищої ради правосуддя.
8. Зі змісту доводів та вимог позовної заяви й апеляційної скарги ОСОБА_1 випливає, що публічно-правовий спір між ним та Президентом України виник у зв`язку з тим, що, з погляду позивача, глава держави протиправно не розглянув по суті адресоване йому як повноважному, належному і компетентному державному органу звернення про притягнення до відповідальності посадових осіб органів судової влади, винних, як він вважає, у порушенні його конституційних прав, та вжиття належних заходів для поновлення його прав та/або не переслав його за належністю відповідному органу чи посадовій особі, якщо викладені в ньому питання не входять до його повноважень.
Звідси слід надати відповідь на питання, чи зобов`язаний Президент України розглянути письмове звернення фізичної особи з означених питань тільки тому, що Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина, та чи були підстави переадресовувати таке звернення іншому компетентному органу державної влади за положеннями статті 7 Закону № 393/96-ВР.
9. Відповідно до статті 40 Конституції Українивсі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.