ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 420/2411/19
Провадження № 11-422апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В.,
Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Крет Г. Р., Лобойка Л. М.,
Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства ?Компанія ?Флай сервіс? (далі - ППК ?Флай сервіс?) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року
(суддя Вовченко О. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (судді Осіпов Ю. В., Косцова І. П., Танасогло Т. М.) у справі № 420/2411/19 за позовом ППК ?Флай сервіс? до держави в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про стягнення коштів
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 09 вересня
2011 року у справі № 2а-608/08/1570, якою, зокрема, стягнув з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? грошові кошти.
2. Після набрання 14 березня 2013 року постановою законної сили суд видав на її виконання виконавчий документ від 13 травня 2013 року, який у лютому 2018 року позивач пред`явив до виконання ДКС України.
3. Однак ДКС України перерахувала ППК ?Флай сервіс? стягнуті за судовим рішенням кошти в жовтні 2018 року - через вісім місяців після отримання виконавчого документа, з урахуванням чого ППК ?Флай сервіс?, посилаючись на тривале невиконання рішення, звернулося з позовом до держави в
особі ДКС України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період
з квітня 2013 року до вересня 2018 року.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ДКС України щодо несвоєчасного виконання постанови суду від
09 вересня 2011 року в частині стягнення з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? грошових коштів, стягнув з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? компенсацію в розмірі 3 % річних за несвоєчасне виконання постанови суду
від 09 вересня 2011 року в справі № 2а-608/08/1570. Відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат з посиланням на те, що норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють наслідки порушення зобов`язань, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки Законом України ?Про гарантії держави щодо виконання судових рішень? від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) не передбачено такого виду компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду, як інфляційні втрати.
5. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала вирішити питання:
? у порядку якого судочинства мають розглядатися вимоги про стягнення з держави в особі ДКС України 3 % річних та інфляційних втрат через тривале невиконання ДКС України ухваленого адміністративним судом судового рішення?
? чи застосовні приписи статті 625 ЦК України до відносин щодо стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ДКС України ухваленого адміністративним судом судового рішення?
- з якого моменту (у разі такої можливості) можуть застосовуватися приписи
статті 625 ЦК України до юридичних наслідків прострочення виконання боржником, зокрема державою, підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання?
6. Велика Палата Верховного Суду вважає правомірним розгляд судами попередніх інстанцій заявлених вимог позивача в порядку адміністративного судочинства, однак помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ДКС України судового рішення.
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
7. У квітні 2019 року ППК ?Флай сервіс? звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до держави в особі ДКС України,
в якому просило стягнути з відповідача грошові кошти в
загальному розмірі 605 928,48 грн, з яких: 543 145,65 грн - інфляційні втрати,
62 782,83 грн - 3 % річних за період з квітня 2013 року по вересень 2018 року.
8. Позов ППК ?Флай сервіс? мотивований тим, що за судовим рішенням у справі № 2а-608/08/1570, яке набрало законної сили 14 березня 2013 року, серед іншого, стягнуто з ДКС України на користь позивача грошові кошти в розмірі
380 502,00 грн. Однак у зв`язку з тривалим невиконанням цього рішення боржник заподіяв ППК ?Флай сервіс? грошову шкоду, яку, на думку позивача, необхідно стягнути з відповідача.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
9. 09 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову в справі № 2а-608/08/1570, залишену без змін Одеським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 14 березня 2013 року, якою задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси, Державної податкової
адміністрації в Одеській області, ДКС України про визнання рішення Державної
податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси від 12 липня 1999 року
№ 43/17-2/2273008133/11067 про застосування фінансових санкцій недійсним і, зокрема, стягнув з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? кошти в сумі 380 502,00 грн.
10. 13 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист № 608/08/1570 про стягнення з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? коштів у сумі 380 502,00 грн.
11. Ухвалами від 11 квітня та від 17 травня 2013 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження в адміністративній справі
№ 2а-608/08/1570 та зупинив виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі
№ 2а-608/08/1570.
12. 22 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу в справі № 2а-608/08/1570, якою залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року.
13. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду
від 14 грудня 2017 року, задовольнив заяву представника ППК ?Флай сервіс? про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 608/08/1570, поновив пропущений строк для пред`явлення до
виконання виконавчого листа, виданого 13 травня 2013 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 2а-608/08/1570.
14. 19 лютого 2018 року ДКС України отримала виконавчий лист № 608/08/1570,
на виконання якого в жовтні 2018 року трьома платежами (в порядку
черговості) перерахувала на розрахунковий рахунок ППК ?Флай сервіс?
кошти в сумі 380 502,00 грн (25 жовтня 2018 року - в сумі 218 069,47 грн, 31 жовтня 2018 року - в сумах 141 354,58 грн і 21 077,95 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
15. 29 липня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 420/2411/19, яким адміністративний позов ППК ?Флай сервіс?
задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ДКС України щодо несвоєчасного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року в справі № 2а- 608/08/1570 у частині стягнення з
ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? коштів у сумі 380 502,00 грн. Стягнув з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? компенсацію в розмірі 3 % річних за несвоєчасне виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду
від 09 вересня 2011 року в справі № 2а- 608/08/1570 у сумі 62 782,83 грн. В іншій частині позову відмовив.
16. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс? компенсації в
розмірі 3 % річних за несвоєчасне виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі № 2а- 608/08/1570 у
сумі 62 782,83 грн за період з квітня 2013 року по вересень 2018 року.
17. Водночас місцевий адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат з посиланням на те, що між позивачем і відповідачем не виникло цивільно-правових відносин, зокрема, зобов`язального характеру, а тому норми ЦК України, зокрема ті, які регулюють наслідки
порушення зобов`язань, до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж
Законом № 4901-VI не передбачено такого виду компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду, як ?інфляційні втрати?.
Короткий зміст постановисуду апеляційної інстанції
18. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 420/2411/19 залишив без змін.
19. Апеляційний адміністративний суд визнав обґрунтованим висновок суду
першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ДКС України на користь ППК ?Флай сервіс?компенсації в розмірі 3 % річних за несвоєчасне виконання
постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року в справі № 2а-608/08/1570.
20. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком, згідно з яким 3 % відсотки річних за час затримки виконання постанови суду від суми 380 502,00 грн складають 62 782,83 грн, оскільки відповідачем жодним чином не оспорюється зазначений розрахунок та заявлена сума вимог.
21. Також апеляційний адміністративний суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ДКС України 543 145,65 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. 12.02.2020 ППК ?Флай сервіс?звернулося до Верховного Суду з
касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду
від 15 січня 2020 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду
від 29 липня 2019 року, в якій просило оскаржувані судові рішення в частині відмови у позові про стягнення з держави в особіДКС України 543 145,65 грн інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
23. 17 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Зазначив, що скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Роз`яснив учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
24. Ухвалою від 21 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судупередав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України, оскільки вважав, що в питанні правового регулювання спірних правовідносин наявні ознаки виключної правової проблеми, зумовленої відсутністю усталеної судової практики в застосуванні однієї і тієї самої норми права ? частини другої
статті 625 ЦК України та наявністю правових висновків судів касаційних інстанцій, які прямо суперечать одне одному, а також існуванням невизначеності із законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, зокрема, через необхідність застосування аналогії закону чи права.Передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував так:
24.1. Положеннями Закону № 4901-VI передбачено механізм компенсації
стягувачу 3 % річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі несвоєчасного (понад три місяці) виконання остаточного судового рішення.
24.2. Проте положеннями Закону № 4901-VI не передбачено такого механізму відновлення прав стягувача, порушення яких відбулось у зв`язку з тривалим невиконанням остаточного судового рішення, як стягнення інфляційних втрат від суми основного боргу.
24.3. Разом з тим відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
24.4. У контексті зазначеного, а також доводів скаржника щодо застосовності до спірних правовідносин статті 625 ЦК України як загальної правової норми колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернула увагу на пункти 51, 52, 54, 73, 106 рішення Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ, Суд) від 15 жовтня 2009 року у справі ?Юрій Миколайович Іванов проти України?, від 12 жовтня 2017 року у справі ?Бурмич та інші проти України?, Проміжну резолюцію [CM/ResDH(2008)1] Комітету міністрів Ради Європи від 06 березня 2008 року щодо виконання рішень ЄСПЛ у 232 справах проти України, які стосуються невиконання або суттєвих затримок у виконанні остаточних рішень національних судів, винесених проти держави та підпорядкованих їй суб`єктів, а також відсутності ефективного засобу юридичного захисту.
24.5. Також колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зважила на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовується стаття 625 ЦК України у правовідносинах, що за своєю суттю є подібними до правовідносин у цій справі, а саме:
24.5.1. Верховний Суд України постановою від 20 січня 2016 року у справі
№ 6-2759цс15, серед іншого, встановив, що у справі, яка переглядається, спір виник у зв`язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про зобов`язання Міністерства оборони України перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України
від 20 грудня 1991 року № 2011-XII ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей?. Суд виснував, що правовідносини,
які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовуються
Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII ?Про виконавче провадження? (далі - Закон № 1404-VIII), і тому, оскількиспірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).
24.5.2. Надалі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року
№ 6-2759цс15 щодо стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов`язання, і зазначила, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
24.5.3. У постанові від 19 серпня 2020 року в справі № 826/7444/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду встановив, що в контексті спірних правовідносин у цій справа не виникли цивільно-правові взаємини між позивачем і органом казначейської служби як суб`єктом владних повноважень, а звідси - нема цивільно-правового порушення з боку ДКС України, яке мало б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами, належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Суд у цій постанові вбачав, що у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку
статті 11 ЦК України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак вважав, що
ДКС України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України. До того ж Верховний Суд зауважив, що якщо Закон № 4901-VI не передбачає такого виду компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення органами ДКС України, як інфляційні втрати, то можна констатувати, що нема й правового механізму стягнення такого виду грошової компенсації. Подібний правовий висновок сформулював Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 807/542/17.
24.5.4. Разом з тим Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 серпня 2020 року в межах справи № 757/28275/17-ц сформулювала інший висновок щодо застосування правил
статті 625 ЦК України в контексті стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалістю невиконання ДКС України рішення суду. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при вирішенні цього питання виходив з того, що
стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Спеціальний закон не передбачає, що положення цієї статті щодо зобов`язання боржника, який прострочив виконання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення не поширюється на спірні правовідносини. Подібні правові висновки сформулював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 06 липня 2020 року в справі № 522/16531/17 та від 27 січня 2021 року в справі № 569/6045/17.
24.5.5. До того ж Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня
2020 року у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої
статті 22, статті 1192, ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
24.6. Отже, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, за результатом розгляду касаційної скарги, з метою правильного вирішення цього спору необхідно відповісти на такі питання: чи може бути застосована частина друга статті 625 ЦК України до спірних правовідносин в аспекті стягнення на користь позивача компенсації інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням остаточного судового рішення
ДКС України, а також чи можливо безпосередньо застосувати наведену практику ЄСПЛ для стягнення суми грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в подібних правовідносинах та яке рішення необхідно вважати остаточним з метою визначення періоду такого прострочення.
24.7. Крім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визнала за необхідне звернути увагу на проблематику визначення періоду прострочення виконання ДКС України рішення суду в цій справі.
24.8. Так, суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановили, що ДКС України не виконала обов`язку, визначеного
статтею 3 Закону № 4901-VI і не забезпечила своєчасного перерахування позивачу коштів відповідно до виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом у справі № 2а- 608/08/1570. Зокрема, суди попередніх інстанцій установили, що ДКС України перерахувала позивачу кошти лише в
жовтні 2018 року, тобто через вісім місяців після отримання виконавчого листа. Отже, суди визначили період прострочення виконання судового рішення
ДКС України в межах восьми місяців. Водночас рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, стягнуто на користь позивача 3 % річних за період з квітня 2013 року до вересня 2018 року в сумі 62 782,83 грн. Задоволення позовних вимог у цій частині судами обґрунтовано тим, що
ДКС України жодним чином не оспорюється наданий позивачем розрахунок. Тому важливим, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є таке питання: із настанням якої події пов`язаний початок перебігу прострочення виконання рішення суду ДКС України, що може мати наслідком виникнення права у стягувача на одержання 3 % річних згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI.
24.9. Окрім того, з огляду на практику вирішення подібних за своєю суттю правовідносин у порядку цивільного та адміністративного судочинства, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що правильне вирішення цього спору є неможливим без вирішення питання щодо віднесення цієї категорії справ до юрисдикції адміністративного, господарського чи цивільного суду, тобто насамперед постає потреба у вирішенні питання предметної юрисдикції цих правовідносин. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 сформулювала правовий висновок про адміністративну юрисдикцію спору щодо стягнення
3 % річних та інфляційних втрат виключно в аспекті їхнього нарахування на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи ППК ?Флай сервіс?
25. ППК ?Флай сервіс? в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме незастосування норми матеріального права, яка мала бути застосована до спірних правовідносин, зазначаючи, зокрема, що при вирішенні питання про компенсацію збитків, спричинених невиконанням остаточного судового рішення, крім 3 % річних, мають бути компенсовані також інфляційні втрати, оскільки відповідальність за інфляційні процеси несе саме держава. За відсутності спеціальної норми в національному законодавстві, яка б регулювала правовідносини щодо стягнення з держави інфляційних втрат з підстав тривалого виконання (або невиконання) рішення суду, застосуванню підлягає
стаття 625 ЦК України як загальна правова норма.
26. ППК ?Флай сервіс? у цьому контексті також звернуло увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22 травня 2018 року в справі № 915/533/15, згідно з якою та обставина, що грошові кошти за договором повинні надійти до обласного бюджету, не виключає необхідності захисту таких коштів від знецінення та обов`язку відповідача як боржника у спірних правовідносинах компенсувати наслідки інфляційних процесів, які відбулися за час його прострочення.
27. Окрім того, скаржник зазначив, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ невиконання або тривала затримка у виконанні судового рішення становить порушення права на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, та права на мирне володіння майном, яке гарантовано
статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. На переконання скаржника, повна відмова у стягненні на користь ППК ?Флай сервіс? інфляційних втрат без аналізу практики ЄСПЛ із цього питання та з посиланням лише на національне законодавство, яке не передбачає повної компенсації в такому випадку, за жодних умов не може вважатися адекватним та достатнім відшкодуванням відповідно до принципів, установлених практикою ЄСПЛ.
Позиція ДКС України
28. ДКС України у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами скарги позивача та просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що 19 лютого
2018 року відповідач отримав виконавчий лист у справі № 608/08/1570, виданий Одеським окружним адміністративним судом 13 травня 2013 року, строк пред`явлення якого до виконання поновлено ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року. Водночас ДКС України трьома платежами від 25 та 31 жовтня 2018 року перерахувала на розрахунковий рахунок ППК ?Флай сервіс? 380 502,00 грн і таким чином вона виконала виконавчий лист у справі № 608/08/1570 в порядку черговості, передбаченої абзацом другим підпункту 1 пункту 9 розділу VI ?Прикінцеві та перехідні положення? Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845). Отже, на думку відповідача, під час виконання судового рішення від 09 вересня 2011 року у справі № 608/08/1570 ДКС України діяла в межах повноважень та вжила абсолютно всіх наданих чинним законодавством заходів щодо виконання зазначеного рішення суду.
29. Також ДКС України зауважила, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом № 1404-VIII і до
них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання відповідно до правил частини другої статті 625 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, в якій скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ППК ?Флай сервіс? інфляційних втрат у сумі 543 145,65 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги позивача. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилався на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. За частиною першою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
32. Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду
від 29 липня 2019 року у справі № 420/2411/19 у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Підстава для перегляду оскаржуваних судових рішень у частині задоволення вимог ППК ?Флай сервіс? щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 3 % річних у сумі 62 782,83 грн відсутня.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
Щодо виду судочинства, у порядку якого мають розглядатися вимоги про стягнення з держави в особі ДКС України 3 % річних та інфляційних втрат через тривале невиконання ДКС України ухваленого адміністративним судом судового рішення
34. ППК ?Флай сервіс? звернулося до адміністративного суду з позовом до держави в особі ДКС України про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем ухваленого адміністративним судом судового рішення.
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що правильне вирішення цього спору, з огляду на практику вирішення подібних за своєю суттю правовідносин в порядку цивільного та адміністративного судочинства, є неможливим без вирішення питання щодо віднесення цієї
категорії справ до юрисдикції адміністративного, господарського чи цивільного суду - вирішення питання предметної юрисдикції цих правовідносин.
36. Суди попередніх інстанцій розглянули ініційований ППК ?Флай сервіс?спір в порядку адміністративного судочинства.
37. Велика Палата Верховного Суду вважає правомірним розгляд судами попередніх інстанцій заявлених вимог ППК ?Флай сервіс? у порядку адміністративного судочинства виходячи з таких міркувань.
38.Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
39. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
40. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду і, зрештою, ? порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
41. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
42. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
43. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
44. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
46. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
47. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.