ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 209/2470/18
провадження № 51-4841 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040790000864, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернівці, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 16 червня 2018 року, приблизно о 00:30 год, перебуваючи, за згодою власниці ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9, самостійно вживав спиртні напої. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_7 під час словесного конфлікту та сварки з ОСОБА_8, умисно завдав не менше 10 ударів кулаками в область голови потерпілої, заподіявши їй тяжких тілесних ушкодження, від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07:20 год у неврологічному відділені Кам`янської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо порушення, на його думку, права на захист ОСОБА_7, оскільки в даному кримінальному провадження участь захисника є обов`язковою, а захисник ОСОБА_10, на думку захисника, не виконував ефективно захист ОСОБА_7 . Стверджує про недопустимість всіх доказів в кримінальному провадженні, оскільки відсутні процесуальні рішення про визначення групи прокурорів та слідчих. Зазначає, що висновки судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні є неналежними доказом, так само як і протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 . Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог кримінального процесуального закону, не спростував належним чином твердження про наявність цих недопустимих доказів у кримінальному провадженні та не надав мотивовані відповіді на них.
Під час касаційного розгляду захисник підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Крім того, прокурором на спростування доводі касаційної скарги були надані копії постанов про створення групи слідчих та прокурів у даному кримінальному провадженні.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши всі надані докази стороною обвинувачення, належно їх оцінивши, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом саме у спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
В основу вироку місцевий суд поклав показання: самого засудженого ОСОБА_7 про події 16 червня 2018 року, а саме щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень шляхом падіння, в той час коли останню він намагався перенести та вони впали; свідка ОСОБА_11 (медичний працівник), яка зазначила, що влітку 2018 року, у складі бригади швидкої медичної допомоги приїхали за викликом, побачивши жінку похилого віку, яка лежала на ліжку та скаржилась на слабкість та головний біль, на питання що сталось, то онука цієї жінки ( ОСОБА_9 ) повідомила, що її побив її співмешканець, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ..
Суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які містяться в письмових даних (заяви, протоколи, висновки експертів).
Вирок суду першої інстанції є законним та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження також було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, так і стосовно відсутності в кримінальному провадженні істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою безумовне скасування судових рішень.