ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 755/12415/22
провадження № 51-3928км23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040003627, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_6 у тому, що він 10 листопада 2022 року о 14:15 розраховуючись на касі у магазині "АТБ", за адресою: бул. Перова, 8, м. Київ, на місці пакування товарів біля касового апарату помітив гаманець коричневого кольору у вигляді портмоне. З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, впевнившись в тому, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає і не усвідомлює його злочинних намірів, шляхом вільного доступу, ОСОБА_6 взяв зазначений гаманець та поклав до свого пакету. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел до кінця, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_6, зберігаючи при собі в пакеті гаманець, направився до виходу магазину, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_7, якій належав вказаний гаманець, матеріальної шкоди на суму 1700 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що оскаржене рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду про відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Прокурор не погоджується з висновками судів про те, що, оскільки не було проведено експертизу щодо вартості викраденого гаманця, розміру заподіяних ОСОБА_7 збитків не встановлено відповідно до вимог КПК. Наполягає, що в даному провадженні розмір заподіяної шкоди встановлено без спеціальних знань та проведення експертизи, оскільки предметом крадіжки були грошові кошти. Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій спростовуються показаннями ОСОБА_6 та протоколом огляду від 14 листопада 2022 року, згідно якого в гаманці виявлено 1700 грн.
Прокурор стверджує, апеляційний суд не вирішив клопотання про дослідження доказів та допит потерпілої, яке сторона обвинувачення фактично заявила під час апеляційного розгляду. Також вказує, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки всім доводам скарги прокурора, поданої на вирок місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Виправданий заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги, викладені в скарзі доводи вважав необґрунтованими.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно з приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За вимогами, встановленими в ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних органом досудового розслідування, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку за п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі поданих у судовому засіданні.
Наведені приписи вказують на те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, які за вимогами ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті, зокрема, щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
За вимогами, встановленими в ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Вказаних вище вимог до ухвалення виправдувального вироку суд дотримався.
Суд першої інстанції дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_6 у пред`явленому за ч. 4 ст. 185 КК обвинуваченні та виправдав його у зв`язку з відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення. Таке рішення суд ухвалив здійснивши розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК.
Виправдавши обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, місцевий суд спирався на висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображений в постанові об`єднаної палати цього суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18 (провадження № 51-10433кмо18), з огляду на який зазначив, що для доведення в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу інкримінованого кримінального правопорушення, окрім факту умисного таємного вилучення чужого майна, необхідно встановити ознаки предмету кримінального правопорушення та вартість викраденого майна, за якими законодавець відмежовує ознаки кримінально караного діяння від адміністративного правопорушення. Місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що у цьому кримінальному провадженні обставиною, яка відповідно до вимог статей 91, 337 КПК підлягає доказуванню, є вартісна ознака предмету злочину, який орган досудового розслідування в обвинувальному акті визначив як "гаманець", при цьому, відповідний вартісний критерій, притаманний предмету кримінального правопорушення, не підтверджений аби-якими процесуальними джерелами доказів.
Суд дослідив показання ОСОБА_6, допитаного в порядку ст. 351 КПК, який повідомив, що дійсно в наведені в обвинувальному акті дату та час таємно викрав гаманець, потім у гаманці виявив грошові кошти.
За протоколом огляду від 14 листопада 2022 року суд встановив, що у ході цієї слідчої дії було оглянуто гаманець коричневого кольору на застібці "кнопка" всередині якого наявна кишенька для монет з правого боку та відділення для карток з лівого боку в кількості 3 шт., наявне у ньому серед іншого і відділення для купюр. З додатків до цього протоколу йдеться про те, що на фото № 6 та № 7 зображені грошові кошти у сумі 1700 грн.
Інших доказів прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва не надавала, клопотання про допит певних осіб не заявляла та вважала за можливе на підставі наявної доказової бази завершувати судове слідство.
Місцевий суд обґрунтовано виходив із процесуальної позиції прокурора та небезпідставно спирався на те, що в ході судового розгляду справи на запитання суду прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва указала, що не вбачає підстав для зміни обвинувачення, чи висунення додаткового обвинувачення обвинуваченому.
Касаційний суд виходить з того, що за змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.
Суд за приписами ч. 2 ст. 26 КПКу кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК.
Відповідно до положень ст. 332 КПКпід час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Виходячи із законодавчих приписів, сторони наділені правами та можливостями ефективно реалізувати свої права, в тому числі, за наявності обґрунтованих підстав, наполягати на проведенні експертизи і клопотати про забезпечення експертної установи відповідними матеріалами для проведення такої експертизи.