ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 176/630/20
провадження № 51-5752км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жителькиАДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст.309 КК та призначено їй покарання: за ч.1 ст.309 КК- у виді 3 місяців арешту; а за ч.2 цієї статті- у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК остаточне покарання призначено у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК та виправдано за цією статтею.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Ухвалюючи рішення про виправдання обвинуваченої ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що протокол огляду місця події від 03 березня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки під цією слідчою дією фактично було проведено обшук затриманої особи, однак протокол її затримання та особистого обшуку не складався. Оскільки вказаний доказ було визнано недопустимим, за доктриною "плодів отруйного дерева" з числа доказів обвинувачення, як похідних від недопустимого доказу, було виключено також й висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів та прекурсорів від 07 квітня 2020 року № 19/104-8/1221.
Вироком районного суду ОСОБА_8 було визнано винуватою у тому, що вона у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому місці з невстановленого джерела придбала особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 2,6095 г, який доставила до місця свого мешкання в квартиру АДРЕСА_3, та почала зберігати вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований, з метою збуту.
03 березня 2020 року в період часу з 17:30 до 18:45, при проведенні працівниками Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, санкціонованого ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року, обшуку квартири АДРЕСА_3, за місцем мешкання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено: 1 медичний шприц об`ємом 5 мл із коричневою рідиною в середині об`ємом 3 мл, 9 капсул об`ємом 2 мл кожна із коричневою рідиною в середині, 12 капсул об`ємом 1,5 мл кожна із коричневою рідиною в середині, 8 капсул об`ємом 0,5 мл кожна із коричневою рідиною в середині, які містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 2,6095 г, яка відноситься до великих розмірів (від 1,0 до 10,0 г).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2023 року змінив вирок місцевого суду: перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 2 ст. 309 КК та призначив їй покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданій касаційній скарзі сторона обвинувачення просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції.
Свою позицію прокурор обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.
Акцентує на тому, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що під оглядом місця події фактично було проведено обшук затриманої особи, адже під час цієї слідчої дії, яку зафіксовано відповідним протоколом, ОСОБА_8 добровільно видала вміст кишень куртки, в яку була одягнена та виклала речі з кишень на підлогу, в тому числі й медичний шприц та ємність пластмасову з невідомою речовиною коричневого кольору. Така позиція суду, на його думку, призвела до невмотивованого виключення з числа доказів цього протоколу ОМП від 03 березня 2020 року та висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів та прекурсорів від 07 квітня 2020 року № 19/104-8/1221, а також виправдання обвинуваченої за ч. 1 ст. 309 КК. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, як уважає прокурор, належним чином не перевірив доводів скарги та необґрунтовано погодився з районним судом щодо виправдання ОСОБА_8 за цією нормою.
Крім іншого, звертає увагу на неправильну перекваліфікацію апеляційним судом дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 2 ст. 309 КК, зокрема, цей суд належним чином не врахував, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 виявлено та вилучено великий розмір особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого загальною масою в перерахунку на суху речовину - 2,6095 г, що свідчить, на його думку, про умисел на збут. Стверджує, що висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченої цей суд зробив не дослідивши безпосередньо докази, що, як уважає прокурор, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд неправильно трактував положення ч.2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), адже прокурор у скарзі ставив питання про погіршення становища ОСОБА_8 . Таке рішення апеляційного суду призвело до необґрунтованої зміни кваліфікації дій засудженої на ч. 2 ст. 309 КК та ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні засуджена ОСОБА_8 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції- без змін.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі та просила її задовольнити, захисник ОСОБА_6 заперечив проти її задоволення, оскаржувані судові рішення просив залишити без змін.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд відхиляє твердження прокурора про ненадання апеляційним судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як регламентовано ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 (в частині виправдання за ч. 1 ст. 309 КК) апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався та вказав, що місцевий суд безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність у діянні виправданої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
При цьому, переглядаючи вирок за скаргами прокурора, обвинуваченої та її захисника, апеляційний суд акцентував, що ставлячи питання про надання іншої оцінки доказам, прокурор ані в апеляційній скарзі, ані в окремому клопотанні, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, не ставивпитання про повторне дослідження цих доказів.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, необґрунтовано дійшов висновку щодо визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події від 03 березня 2020року, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
За змістом ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист і шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.