ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 404/8982/14-ц
провадження № 61-9965св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міської нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, Кіровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року, ухваленого у складі судді Галагана О. В., додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року, ухваленого у складі судді Галагана О. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міської нотаріального округу Письменна Л. І. (далі - приватний нотаріус Письменна Л. І.), Кіровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Кіровський ВДРАЦС РС Кіровоградського МУЮ), в якому просила суд: визнати недійсним шлюб, укладений 01 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актовий запис № 348 у Кіровському ВДРАЦС Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області, та визнати недійсним заповіт від 21 червня 2013 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Письменною Л. І. та зареєстрований у реєстрі за № 491.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
01 травня 2014 року вона звернулася до державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо, що 21 червня 2013 року її мати склала заповіт, яким заповіла зазначену квартиру ОСОБА_2, з яким 01 липня 2011 року уклала шлюб. Однак, вона про укладення матір`ю шлюбу обізнана не була.
ОСОБА_1 зазначала те, що на момент укладення шлюбу та посвідчення заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними у зв`язку з наявними у неї психічними захворюваннями, погано пересувалася та була майже сліпою, що є підставами для визнання шлюбу та заповіту недійсними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Доповнено резолютивну частину рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2017 року, абзацом наступного змісту:
"В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3 180,74 грн".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела наявності передбачених законом підстав для визнання шлюбу та заповіту недійсними, зокрема, що на момент укладення шлюбу зі ОСОБА_2 та складання оспорюваного заповіту було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_3 на вчинення таких дій. Висновок судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, складений комісією судових експертів-психіатрів Комунального закладу "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня" (далі - КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня"), про наявність у ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу та складення заповіту психічного захворювання у вигляді деменції, не містить аналізу тяжкості її психічного стану здоров`я, та ґрунтується лише на припущеннях того, що розвиток хвороби, за встановленими померлій у 2008 році діагнозом "дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступеню", зазвичай призводить до психічного розладу у вигляді деменції, а тому зазначений експертний висновок не може бути покладений в основу судового рішення.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, проведеним комісією судово-психіатричних експертів Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, надана медична документація та інші матеріали справи не дають підстав для висновку про наявність у ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу (01 липня 2011 року) та складання заповіту (21 червня 2013 року) психічних розладів.
Відповідно до пояснень приватного нотаріуса Письменної Л. І. під час посвідчення заповіту будь-якого тиску (фізичного чи психологічного) на ОСОБА_3 вчинено не було, що не спростовує її волевиявлення на складання заповіту на користь відповідача.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року та на додаткове рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2018 року залишено без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року та додаткове рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права. Вирішуючи спір, суд обґрунтовано відхилив висновок судово-психіатричного експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, оскільки він ґрунтується лише на матеріалах медичної документації, наданої у розпорядження експертів позивачем, без урахування іншої медичної документації, що знаходилася у розпорядженні відповідача та була досліджена експертами під час проведення комісійної судово-психіатричної експертизи.
Висновок судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, проведеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, не містить категоричного висновку про наявність у ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу та складення заповіту психічних розладів, які б унеможливлювали усвідомлення нею значення своїх дій та можливість керувати ними, і позивач не надала доказів на його спростовування.
Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної судової психіатричної експертизи, суд першої інстанції не навів обґрунтування необхідності призначення такої експертизи, зокрема, за наявності у справі висновку судово-психіатричного експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, суд не вказав, у чому полягає його необґрунтованість або суперечливість іншим матеріалам справи.
Також, апеляційний суд не мотивував відхилення доводів позивача про те, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прийняв та надав для проведення повторної судово-психіатричної експертизи документи, надані відповідачем після проведення судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, за відсутності доказів неможливості їх подання при вирішенні питання про призначення зазначеної експертизи з урахуванням того, що відповідач був присутній у судовому засіданні при обговоренні питання про призначення першої судової експертизи.
Крім того, переконливими є аргументи позивача про приєднання судом до матеріалів справи та направлення на дослідження при проведенні повторної судово-психіатричної експертизи "медичної картки" ОСОБА_3 з відсутнім титульним листом та вирваними аркушами, що викликає обґрунтований сумнів у допустимості такого письмового документу як доказу.
Судом апеляційної інстанції не враховано того, що не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо. Відхиляючи висновок судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, суд першої інстанції обмежився лише узагальненим висновком про те, що він ґрунтується на припущеннях, не звернувши увагу, що він викладений послідовно та містить аналіз дослідження наданої експертам медичної документації, хронології розвитку, характеристики та ступеня психічного захворювання ОСОБА_3, є чітким та однозначним, не допускає різних варіантів його тлумачення та був підтриманий у судовому засіданні експертом Григор`євою І. В., яка надали вичерпні відповіді на поставлені сторонами питання.
Отже, надаючи перевагу висновку Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, суд першої інстанції не оцінив його на предмет повноти проведеного експертами дослідження, зокрема, щодо перебігу та ступеня психічного захворювання ОСОБА_3 та мотивування, у чому саме полягає суперечливість та взаємовиключність наданих на дослідження матеріалів, що позбавило їх можливості встановити ступінь наявних у ОСОБА_3 психічних розладів станом на день укладення шлюбу та складання заповіту, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу та складення заповіту перебувала в такому психічному стані, який не дозволяв би їй розуміти значення своїх дій.
Суд апеляційної інстанції встановив, що експертний висновок судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408 ґрунтується на дослідженнях амбулаторних карт ОСОБА_3, виписок із історії хвороб та поясненнях свідків, однак висновки експертів мають неповний об`єм досліджень у частині хвороб, якими хворіла ОСОБА_3, та у висновку не обґрунтовано, що саме станом на момент укладення шлюбу і складання заповіту ОСОБА_3 мала настільки тяжке психічне захворювання, що не могла усвідомлювати свої дії.
Однак, з іншої медичної документації вбачається, що під час огляду ОСОБА_3 іншими фахівцями відсутні будь-які згадки про наявність у ОСОБА_3 психічних розладів. При цьому до середини серпня 2011 року ОСОБА_3 вступала в цивільно-правові взаємовідносини з комунальними організаціями.
Отже, суд прийняв до уваги висновок повторної судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, за змістом якого на момент укладення шлюбу та складання заповіту ОСОБА_3 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичним зниженням, проте через суперечливість та взаємовиключність наданих на теперішню експертизу матеріалів встановити ступінь наявних у ОСОБА_3 у зазначені періоди часу психічних розладів та її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не виявляється можливим.
З огляду на викладене, апеляційний суд зробив висновок, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 у спірний період перебувала в такому психічному стані, який не давав їй можливості вільно виражати свою волю під час укладення шлюбу та складання заповіту.
Також, суд зазначив, що доводам позивача про дефекти зору ОСОБА_3 та зловживання нею алкогольними напоями вже було надано оцінку в межах розгляду іншої цивільної справи.
Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням частини п`ятої статті 411 ЦПК України не виконав указівки суду касаційної інстанції та не мотивував належним чином відхилення висновку судово-психіатричного експерта від 11 серпня 2015 року № 408 з наданням переваги висновку судово-психіатричного експерта від 05 травня 2017 року № 278, а також не перевірив доцільність призначення судом першої інстанції повторної судової експертизи, за результатами якої виготовлено висновок від 05 травня 2017 року, з наданням на дослідження експертам медичної документації, яка подана відповідачем до суду з порушенням порядку подання доказів, визначеного процесуальним законом.
Також, суд апеляційної інстанції не врахував, що не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи тощо, та необхідність надання оцінки усім доказам у їх сукупності. Не звернув увагу на те, що у висновку судово-психіатричного експерта від 05 травня 2017 року № 278 підтверджено наявність у ОСОБА_3 ознак органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичним зниженням і лише вказано на неспроможність експертів визначити ступінь таких психічних розладів, їх тяжкість та можливість впливати на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Отже, суд апеляційної інстанції не встановив обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, наявність або відсутність у ОСОБА_3 вільного волевиявлення на укладення шлюбу та складання заповіту.
Крім того, в залежності від установлених обставин щодо наявності або відсутності вільної згоди ОСОБА_3 на укладення шлюбу суду апеляційної інстанції належить зробити висновок щодо його дійсності в контексті положень статті 40 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року при новому апеляційному розгляді суду рекомендовано зробити висновок про волевиявлення ОСОБА_3 на укладення шлюбу і заповіту.
При цьому апеляційний суд зазначив, що матеріали справи містять два висновки експертизи, які протирічать один одному в частині розуміння ОСОБА_3 своїх дій.
Надаючи аналіз зазначеним доказам суд виходить з того, що зазначені докази добуті (надані) у легітимний процесуальний спосіб, відповідають вимогам статей 77-80 ЦПК України, ґрунтуються на достовірній первинній медичній документації.
Проте, висновок експертизи від 05 травня 2017 року № 278 за хронологією є більш пізнім ніж висновок експертизи від 11 серпня 2015 року № 408 та проведений із залученням додаткової документації, яку не досліджувала перша експертиза.
Тому, виходячи із принципу вірогідності доказів, суд при розв`язанні спору надає перевагу саме цьому доказу - експертизі психіатричного стану ОСОБА_3 щодо оцінки і розуміння нею своїх дій від 05 травня 2017 року № 278 і погоджується із висновком суду першої інстанції про правове вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року, додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення на недопустимих доказах, оскільки висновок Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, отримано з грубим порушенням порядку, визначеного для даного виду доказів, на підставі незаконної ухвали суду першої інстанції, отже, такий доказ є недопустимим.
Крім того, суд апеляційної інстанції повторно не виконав вказівки суду касаційної інстанції, який направляв двічі справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зокрема судом не було виконано вимоги постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року, відповідно до вимог частини п`ятої статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року, додаткового рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції не врахував вимоги постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року, а також встановив обставини у справі, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій. Отже, суд апеляційної інстанції врахував висновки суду касаційної інстанції, переглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та зробив висновок щодо вільного волевиявлення ОСОБА_3 на укладання шлюбу і заповіту.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, у зв`язку із правильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 01 липня 2011 року (актовий запис № 348).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1, яка є дочкою ОСОБА_3, у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 заяви про прийняття спадщини за законом.
Нотаріус повідомив ОСОБА_1, про те, що 21 червня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 .
Відповідно до епікризу з медичної карти № 4093 ОСОБА_3 з 21 травня 1999 року до 02 червня 1999 року проходила стаціонарне обстеження та лікування в неврологічному відділенні КМЛШМД з діагнозом "Інтоксикаційна полінейропатія нижніх кінцівок з порізом стоп середнього ступеню вираженості, порушення функцій ходьби. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ступеню поєднаного (атеросклеротичного, інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичними порушеннями та вестибуло-атактичним синдромом. Абстенентний синдром інтоксикаційного ґенезу".
Згідно з епікризом стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 з медичної карти № 6306, ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні в МО КГБ СМП з 02 липня 2008 року до 07 липня 2008 року з діагнозом: незріла катаракта обох очей, макулодистрофія вторинна глаукома очей.
Із виписки медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_3 знаходилась в хірургічному відділені КЗ "КМЛШМД" з 04 січня 2010 року до 12 січня 2010 року з діагнозом: облітеруючий тегосклероз судин н/кінцівок ІІ-ІІІ ст. з обох сторін. Трофонекроз V-го пальця правої стопи ІБС. Кардіосклероз СН І ст.
Відповідно до епікризу стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 із медичної карти № 4446, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Кіровоградської обласної лікарні з 03 березня 2010 року до 19 березня 2010 року з діагнозом: ангіодистонія н/кінцівок з проявами ангіоспазму в берцовому сегменті.
Згідно з епікризом стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 із медичної карти № 15152, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Кіровоградської обласної лікарні з 18 липня 2011 року до 29 липня 2011 року з діагнозом: одлітеруючий атеросклероз судин нижньої кінцівки ІІ ст.
Відповідно до епікризу стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 із медичної карти НОМЕР_1, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні КЗ "ЦМЛ м. Кіровограда" з діагнозом: "ОНМК по ішемічному типу в басейні ПСМА ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Атеросклероз, виражений лівосторонній геміпарез, психоорганічний с-м, судорожний с-м з приступами джексоновської епілепсії".
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи здатна була ОСОБА_3 станом на 01 липня 2011 року (укладення шлюбу) та 21 червня 2013 року (складання заповіту) усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, складеного комісією експертів КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня", ОСОБА_3, починаючи з 2008 року страждала на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ (атеросклеротичного, гіпертонічного), зловживала алкоголем. Наявність гіпертонічної хвороби та зловживання алкоголем значно обтяжило перебіг хвороби. Алкоголь має хронічну мультифакторіальну дію, порушуючи функцію головного мозку та поведінку.
З квітня 2011 року діагностовано дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ ступенів змішаного генезу, прогресуючий перебіг, виражений вестибулопатичний, виражений психоорганічний синдром, мнестичні порушення. Перебіг дисциркуляторної енцефалопатії супроводжується певними інтелектуально-мнестичними порушеннями, при дисциркуляторній енцефалопатії ІІ-ІІІ ступенів до ступеню слабоумства.
Психічний статус ОСОБА_3, зафіксований у щоденниках спостереженнях (з 2008 року до 2013 року включно) та показаннях свідків, лікарів відповідно до клінічних діагностичних критеріїв МКК 10, свідчить про наявність у досліджуваної судинної деменції. Зважуючи на основні етіологічні форми дисциркуляторної енцефалопатії діагностовані у ОСОБА_3 - (атеросклеротичного, гіпертонічного генезу), ОСОБА_3 з 2008 року страждала на субкортикальну судинну деменцію.
На підставі наведеного, комісія експертів КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня" дійшла висновку, що ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу (01 липня 2011 року) та складання заповіту (21 червня 2013 року) страждала на хронічне психічне захворювання у формі субкортикальної судинної деменції, яке позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2015 року в справі призначено посмертну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено КЗ "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи".
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29 лютого 2016 року № 3, складеного КЗ "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи" на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2015 року, згідно із записами у амбулаторній карті лікаря-невропатолога, лікаря-психіатра ОСОБА_3 страждала на захворювання: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступенів змішаного генезу, церебросклероз (гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню), виражена вестбулопатія, виражена церебрастенія з інтелектуально-містичними порушеннями особистості, психічні та поведінкові порушення, як наслідок вживання алкоголю.
Згідно записів в амбулаторній карті ОСОБА_3 станом на 17 січня 2014 року мала гостроту зору правого ока - 0,05, лівого ока - 0. В наданій медичній документації будь-які дані наявності окулярів для близької відстані відсутні. Враховуючи гостроту зору правого ока, яка мала місце, та відсутність гостроти зору лівого ока, малоймовірна можливість читання тексту.