ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 285/3784/21
провадження № 61-10682 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Стриївська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград?Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М, Талько О. Б.
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування шляхом визнання незаконним та скасування рішення Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району від 27 червня 2019 року № 280 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які передавались ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, загальною площею 0,6319 га, кадастровий № 1824085600:02:002:0169.
2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказувала на те, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Згідно належного їй державного акта про право власності на земельну ділянку, по межі від А до Б знаходилась земля загального користування (дорога), по якій здійснювався заїзд на її земельну ділянку. Рішенням Суслівської сільської ради від 15 серпня 2017 року № 159 відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,64 га. Однак, у процесі виготовлення технічної документації землевпорядною організацією було незаконно включено землю загального користування (дорогу) до земельної ділянки, яка підлягає передачі у приватну власність відповідачу. Оскаржуваним рішенням Суслівської сільської ради від 27 червня 2019 року № 280 вказану технічну документацію було затверджено, після чого відповідач побудував огорожу, якою перекрив заїзд на подвір`я позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Новоград?Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з доводами якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку виготовив технічну документацію з метою отримання земельних ділянок у власність, рішенням органу місцевого самоврядування було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та передано у власність відповідачу три земельні ділянки загальною площею 0,6319 га з відповідними кадастровими номерами: № 1824085600:02:002:0169; № 1824085600:02:004:0177, та № 1824085600:02:001:0213. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що орган місцевого самоврядування передав у приватну власність відповідачу земельну ділянку, частина якої належить до категорії земель загального користування (дорога), тобто відповідач, у передбаченому земельним законодавством порядку, отримав у власність земельні ділянки у розмірах, що відповідають технічній документації та рішенню органу місцевого самоврядування, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району від 27 червня 2019 року № 280 в частині затвердження технічної документації із землеустрою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоград?Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
6. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
7. У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій, не дослідивши надані нею докази (копія державного акта та копії пʼяти фотографій) дійшли передчасного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів того, що орган місцевого самоврядування передав у приватну власність відповідачу земельну ділянку, частина якої належить до категорії земель загального користування (дорога).
9. Також скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було з`ясовано характер спірних правовідносин та належним чином досліджено обставини справи. Судами не враховано те, що вона звернулася до суду із негаторним позовом про усунення перешкод.
10. Крім цього скаржник зазначає про те, що неврахування судами першої та апеляційної інстанцій меж землі загального користування (дорога), яку незаконно, на думку скаржника, приватизував ОСОБА_2 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
11. Інші учасники справи своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Фактичні обставини справи
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування будинку та державним актом на право власності на земельну ділянку.
13. Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
14. Рішенням Суслівської сільської ради від 15 серпня 2017 року № 159 відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,64 га з них: 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Сусли.
15. Рішенням Суслівської сільської від 27 червня 2019 року №280 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які передаються у власність ОСОБА_2 загальною площею 0,6319 га, з них: 0,2319 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, кадастровий номер 1824085600:02:002:0169 та для ведення особистого селянського господарства дві земельні ділянки площами 0,2122 га, 0,1878 га, кадастрові номери 1824085600:02:004:0177, 1824085600:02:001:0213.
16. Згідно з листом Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області за результатами огляду земельних ділянок та вивчення правовстановлюючих документів встановлено, що під час прийняття Суслівською радою рішень від 15 серпня 2017 року № 159 та від 27 червня 2019 року № 280 порушень земельного законодавства не виявлено й дотримано вимоги статей 118, 120, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
17. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 липня 2019 року ОСОБА_2 є власником земельних ділянок загальною площею 0,6319 га на підставі рішення Суслівської сільської ради від 27 червня 2019 року № 280, що також підтверджується даними земельно-кадастрової книги с. Сусли.
18. Як вбачається з фотокартки відповідач на межі належної йому земельної ділянки побудував паркан, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом
19. Також допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4, син позивача, пояснив, що вони з відповідачем давно сусіди й завжди на своє подвір`я заїжджали зі сторони ОСОБА_2 . Заїзд до їх гаража проходив також по тій дорозі, проте ОСОБА_2 встановив огорожу. Тепер змушений заїжджати до свого гаража через свою земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
21. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
22. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права й ухвалено законні та обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Частиною другою статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
24. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
25. Статтею 2 ЗК України, тут і далі в редакції чинній на момент звернення до суду із позовом, визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
26. Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
27. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (стаття 4 ЗК України).
28. Статтею 5 ЗК України також визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
29. Відповідно до статті 19 ЗК України однією із категорій земель України за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови.
30. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (статті 38 ЗК України).
31. Статтею 39 ЗК України також визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.
32. Пунктом "б" частини першої статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
33. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 ЗК України).
34. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт "а" частини четвертої статті 83 ЗК України).
35. За загальним правилом землі загального користування - це земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. У містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.
36. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тут і далі в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.