Постанова
Іменем України
08 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 606/1497/23
провадження № 61-15924св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року в складі судді: Ромазан Л. С., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Дикун С. І., Гірський Б. О., Костів О. З.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (цивільна справа № 606/172/23).
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 22 лютого 2023 року.
В подальшому, ухвалою Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, а саме: розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, які були поєднані в одному провадженні, та виділено позовну вимогу про поділ майна подружжя у самостійне провадження, виділеній справі присвоєно номер 606/1497/23.
31 липня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду зустрічну позовну заяву у цивільній справі № 606/172/23 про поділ майна подружжя. У зазначеній заяві представник позивача просить прийняти її до спільного розгляду із первісним позовом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Теребовлянського районного суду від 24 серпня 2023 року повернуто представнику позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя із усіма доданими до нього додатками.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Згідно з ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року про відкриття провадження у справі № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із дня отримання нею копії ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначену ухвалу суду відповідач ОСОБА_2 отримала 06 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй рекомендованого листа. Таким чином, із урахуванням вимог частини першої статті 193 ЦПК України ОСОБА_2 вправі була подати зустрічний позов у строк до 22 лютого 2023 року, однак вона його подала 31 липня 2023 року, тобто із порушенням строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 191, частини першої статті 193 ЦПК України;
згідно частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. При цьому, вирішуючи питання повернення зустрічної позовної заяви заявнику, суд вважав за необхідне звернути увагу на наступне. ОСОБА_2 достовірно знала про те, що Теребовлянським районним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, у зв`язку із чим нею 21 лютого 2023 року подано до суду письмове клопотання про надання строку для примирення. Судом з метою забезпечення права представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ознайомлення із усіма матеріалами справи, судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року. Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було зупинено терміном на три місяці у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення;
оскільки час, з якого позивач ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, тобто з 06 лютого 2023 року, зупинення провадження у справі відбулось 14 березня 2023 року, вона могла подати зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у строк, встановлений законом, а тому, на думку суду, твердження її представника про непропущення строку подання зустрічної позовної заяви із підстав зупинення провадження у справі № 606/172/23 не заслуговують на увагу;
за таких обставин суд вважав, що представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя подано з порушенням строків для його подання, а тому його слід повернути.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якої представляє адвокат Шиманська Н. С.- залишено без задоволення, а ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року про відкриття провадження у справі №606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із дня отримання нею копії ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначену ухвалу суду відповідач ОСОБА_2 отримала 06 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй рекомендованого листа. Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно виходив з того, що її подано з порушенням строків для її подання. З таким висновком суду першої інстанції погодилася колегія суддів з огляду на наступне;
як встановлено судом, що ОСОБА_2 було відомо про те, що Теребовлянським районним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, у зв`язку із чим нею 21 лютого 2023 року подано до суду письмове клопотання про надання строку для примирення. Крім того, з метою забезпечення права представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ознайомлення із усіма матеріалами справи, судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року. ОСОБА_2 вправі була подати зустрічний позов у строк до 22 лютого 2023 року, однак вона його подала 31 липня 2023 року, із порушенням строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 191, частини першої статті 193 ЦПК України;
ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було зупинено терміном на три місяці у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення. Враховуючи час, з якого позивач ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, тобто з 06 лютого 2023 року, зупинення провадження у справі відбулось 14 березня 2023 року, вона могла подати зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у строк, встановлений законом, а тому, на думку суду, твердження її представника про непропущення строку подання зустрічної позовної заяви із підстав зупинення провадження у справі № 606/172/23 не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви виходив з того, що такий подано 31 липня 2023 року, тобто зі спливом визначеного строку, а клопотання про поновлення даного строку скаржником заявлено не було;
відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частини один-чотири та шість-сім статті 127 ЦПК України).
клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову відповідачкою не подавалося, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зустрічну позовну заяву відповідачем подано з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України;
доводи апеляційної скарги щодо вчасного подання зустрічної позовної заяви, в межах цивільної справи № 606/1497/23, 31 липня 2023 року та що строки у цій справі не встановлювались, є безпідставними, оскільки ухвалою суду від 30 січня 2023 року встановлено п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання заперечень, відзиву чи відповідь на відзив, відповідачкою не було подано відзиву на позовну заяву (або зустрічної позовної заяви). Така була направлена до суду лише 31 липня 2023 року, а відтак судом першої інстанції було правомірно повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву. Відповідачкою не доведено, що інсували істотні перешкоди чи труднощі, для вчинення цієї процесуальної дії ( подання зустрічної позовної заяви ) у встановлений судом строк. Колегія суддів зауважує, що повернення зустрічного позову не позбавляє права відповідача звернутися до суду з позовом в загальному порядку;
за вказаних обставин колегія суддів зробила висновок, що ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.
Аргументи учасників справи
06 листопада 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати повністю;
передати справу повністю на новий розгляд до Теребовлянського районного суду Тернопільської області;
судові витрати по справі стягнути з позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ухвалою про роз`єднання позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 31 липня 2023 року Терєбовлянський районний суд виділив позовну вимогу про поділ майна подружжя у самостійне провадження з присвоєнням йому № 606/1497/23. Того ж таки 31 липня 2023 року представником відповідача адвокатом Шиманською Н. С. було подано зустрічний позов, який оскаржуваною ухвалою від 24 серпня 2023 року повернуто представнику позивачу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Отже, зустрічна позовна заява у справі № 606/172/23 зареєстрована через канцелярію суду представником Позивача того ж таки 31 липня 2023 року. І якщо суд прийшов до суб`єктивного висновку, що її слід розглядати в межах нової справи, то і строки слід відраховувати з моменту відкриття провадження в цій справі. А з моменту відкриття провадження, встановлений частиною першою статті 193 ЦПК України строк не минув. Всупереч приписам частини другої статті 258 ЦПК України суд першої інстанції, зареєструвавши окрему цивільну справу про поділ спільного майна подружжя не вирішив процедурні питання, а саме можливості та строків реалізації сторонами закріплених чинним процесуальним законодавством прав. Зокрема, і права на подання відзиву, зустрічної позовної заяви, інших заяв та клопотань, можливості подання сторонами доказів тощо. Судом навіть не вирішено питання за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися виділена справа;
при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено вимоги частини другої статті 187 ЦПК України, відповідно до якої суд відкриваючи провадження у справі постановляє ухвалу, в якій зазначаються передбачені у згаданій статті відомості. Жодної ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі № 606/1497/23 сторони не отримували. Відповідно, на момент судового засідання 24 серпня 2023 року не зрозуміло було за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа, строк для подання відповідачем відзиву на позов, строки для подання відповіді на відзив та заперечень тощо. У зв`язку із наведеним у судовому засіданні не можна було вирішити питання, передбачені частиною першою статті 189 ЦПК України. Бездіяльність суду та не прийняття ним відповідної ухвали з метою врегулювання процедурних питань подальшого розгляду справи не може бути підставою для порушення права особи на судових захист, як і порушення процесуальних прав, закріплених в статтях 43, 49 ЦПК України. Вище описані дії суду першої інстанції призвели до порушення базової, конституційної гарантії особи на судовий захист порушених права також порушив статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Подібні за змістом висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 905/1245/20; постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №910/20185/21.