ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 161/4569/22
провадження № 61-12220св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив",
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2, яка підписана представником Багіровим Рустамом Алігейдаровичем, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив", про витребування майна з чужого незаконного володіння та реєстрацію права власності на нього,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" (далі - ТОВ "ФК "Фінактив"), про витребування майна з чужого незаконного володіння та реєстрацію права власності на нього.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 грн відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності;
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року скасовано, справу в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 заяву представника відповідача Багірова Р. А. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково. Стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, понесені в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Багірова Р. А. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "ФК "Фінактив", року про витребування майна з чужого незаконного володіння та реєстрацію права власності на нього, відмовлено.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Максимовича О. В. на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року, постанову Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційне провадження у справі № 161/4569/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Максимовичем О. В., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року та на постанову Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та реєстрацію права власності на нього закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Максимовичем О. В., залишено без задоволення. Додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року залишено без змін.
30 травня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву за підписом представника Багірова Р. А. про ухвалення додаткової постанови щодо судових витрат, у якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн та винагороду "Гонорар успіху" у розмірі 25 000,00 грн. Заява мотивована тим, що адвокатом було вивчено касаційну скаргу позивача, проаналізовано практику Верховного Суду, на яку посилається позивач у касаційні скарзі, проаналізовано іншу практику Верховного Суду, підготовлено та подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . До заяви додані копії рахунку № 55 від 30 травня 2023 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 30 травня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 30 липня 2018 року докази надсилання заяви з додатками на електронну адресу позивача та третьої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що:
"27. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
29. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
30. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
31. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
32. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
33. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
34. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
35. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
37. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
38. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
39. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (Провадження № 12-14гс22), зазначено, що:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
128. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
131. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.