Постанова
Іменем України
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 306/1350/21
провадження № 61-13615св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року у складі судді: Жиганської Н. М., додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2022 року у складі судді: Жиганської Н. М., та постанови Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю. і Мацунича М. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2021 року ПАТ АТ "Укргазбанк" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 43/08МК у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії із загальним лімітом 1 000 000 доларів США на строк із 27 травня 2008 року по 26 травня 2023 року.
15 вересня 2008 року до кредитного договору було внесено зміни шляхом збільшення загальної суми ліміту кредитної лінії до 1 300 000 доларів США та збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 16% до 16,6%.
Кредитний договір був забезпечений іпотекою, що підтверджується відповідним договором від 27 травня 2008 року.
У період із 27 травня 2008 року по 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 отримав окремими траншами кредитні кошти в загальній сумі 1 030 000 доларів США, а у видачі решти суми ліміту кредитної лінії у розмірі 270 000 доларів США йому було відмовлено на підставі пункту 3.2.4 кредитного договору.
23 жовтня 2009 року у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за кредитним договором і договором іпотеки Банком подано позов до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредитної заборгованості та до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості.
18 травня 2016 року позов банку до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредитної заборгованості задоволено частково та стягнуто суму отриманих кредитних коштів у розмірі 1 030 000 доларів США, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року ухвалено нове рішення та в задоволенні вимог банку відмовлено в повному обсязі.
10 вересня 2016 року у зв`язку з невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року банком, як іпотекодержателем, відповідно до умов договору іпотеки було реалізовано право задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
21 квітня 2017 року Свалявським районним судом Закарпатської області скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно - готельний комплекс, об`єкт нежитлової нерухомості розташований у АДРЕСА_1, за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 3270, виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г., яка вчинена у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., рішення - індексний номер 31325918 від 10 вересня 2016 року, 14:18:35. Скасовано реєстрацію речового права, права власності на земельну ділянку площею 0,2291 га кадастровий номер якої 2124084401:04:002:0169 в АДРЕСА_1, за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 р. № 3270, виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г., яка вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. рішення - індексний номер 31325920 від 10 вересня 2016 року, 14:06:01.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" відхилено. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін.
20 березня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду вказані судові рішення залишені без змін.
13 червня 2019 року правлінням Банку було вирішено здійснити відновлення визнання у балансі банку кредиту позичальника ОСОБА_1 у валюті і сумах, які обліковувалися на балансі банку на дату припинення визнання кредиту в сумі 1 457 919,27 доларів США, із яких: 1 030 000 доларів США - основна сума боргу, 427 919,27 доларів США - проценти, із припинення визнання на балансі банку відповідного нерухомого майна.
Отже, вказаний позов подається із підстав відновлення у 2019 році визнання у балансі банку заборгованості за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1
ПАТ АТ "Укргазбанк" просило:
стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року у розмірі 1 227 916,03 доларів США та 312 560,72 грн, включаючи 1 030 000 доларів США заборгованості за кредитом, 197 916,03 доларів США заборгованості про процентах і 312 560,72 грн пені за порушення строків повернення процентів;
стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року у розмірі 66 812,09 доларів США, що еквівалентно 1 816 720,95 грн, за період із 01 жовтня 2019 року по 23 липня 2021 року;
стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 532 772, 41 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
щодо доводів представника відповідача про відсутність повідомлення про досудове врегулювання спору, суд зазначив, що відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц на момент виникнення спірних правовідносин редакція Закону України "Про захист прав споживачів" передбачала право кредитора достроково повернути кредит, якщо клієнт: 1) затримав сплату частини кредиту чи відсотків на один календарний місяць (за іпотекою за три місяці); 2) перевищив суму боргу більш ніж на 10 % від суми кредиту; 3) несплати позичальником однієї з виплат, яка становить більш ніж 5 % від суми кредиту. При цьому, якщо кредитор за вказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів. На цій підставі, судді Великої Палати зазначили, що за відсутності факту направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав - ні. Як наслідок, за відсутності письмової вимоги-повідомлення клієнту про погашення боргу за кредитним договором до стягнення не підлягають платежі, за якими строк виконання не настав, зокрема, з липня 2022 року по травень 2023 року. Посилання представника позивача на те, що вказаний кредит за своєю суттю не є споживчим, а був оформлений як споживчий лише для виконання плану відділу споживчого кредитування суд вважає неспроможними, поскільки протилежне доведено неоднораово під час розгляду судами справ між сторонами;
щодо доводів представника позивача про застосування строків позовної давності суд зазначив, що відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення набрало законної сили. Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 21 квітня 2017 року скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно: готельний комплекс об`єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 3270. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області та набуло законної сили 17 серпня 2017 року. Відповідно до наданої інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 240947653) ОСОБА_2 (іпотекодавець) відновив своє право на майно 07 вересня 2017 року. За таких обставин, позивач набув право на відновлення кредиту на балансі АБ "Укргазбанк" та пред`явлення вимоги до відповідача саме з 17 серпня 2017 року. Натомість, банк відновив кредит на своєму балансі лише через 2 роки - протокол засідання правління АБ "Укргазбанк" від 13 червня 2019 року, а до суду звернувся ще через два роки - 10 серпня 2021 року. Тобто з моменту, коли виникло право вимоги до звернення позивача до суду, пройшло майже чотири роки;
судом встановлено, що протягом вказаного терміну (з пояснень представника позивача) сторони вели між собою усні перемовини, які не призвели до вирішення питання щодо погашення кредитних коштів;
з огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позовну давність.
У липні 2022 року адвокат Шпуганич В. П. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат за надання професійної правничої допомоги.
Додатковим рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2022 року стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 25 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
представником відповідача Шпуганичем В. П. оголошена сума витрат не доведена і належним чином не обґрунтована, зокрема у акті виконаних робіт зазначено час: 5 годин, які представник витратив на підготовку доказової бази щодо подачі відзиву. Натомість, будь-яких доказів до відзиву не додано; 2 години на формування додатків до позову та її відправка в суд. Натомість, у даній справі Шпуганичем В.П. позову не подавалося; 10 годин - участь у судових засіданнях. Натомість, такий час у судових засіданнях у даній справі (з урахуванням порядку розрахунку витраченого часу) складає 3 години; 2 години на підготовку відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути враховані судом у розрахунок витрат, оскільки такі розраховуються за надані послуги до виходу суду в нарадчу кімнату; 15 годин доїзд власним транспортом з м. Ужгорода до м. Свалява для участі у судових засіданнях є необґрунтованим з огляду на те, що відстань між даними населеними пунктами становить 66.4 км. і, рейсові автобуси, таку долають всередньому за 1 год. 30 хв. Тобто максимально за дві поїздки витрачено 6 год;
окрім іншого, суд вважає необґрунтованим і вартість однієї години наданих послуг, оскільки ринкові ціни на юридичні послуги становлять у середньому 900-1100 грн за одну годину надання консультацій, підготовку документів та 2500-3500 грн за день судового засідання (участь у судових засіданнях). За таких обставин, суд вважає розмір 200 000 грн не підтвердженими;
при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тому з банку на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк" задоволено частково, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року змінено в частині правового обґрунтування.
В іншій частині рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у позасудовому порядку захист суб`єктивного права також нерозривно пов`язується із фактором часу. Захист цивільних прав шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки полягає в тому, що іпотекодержатель відповідно до умов укладеного договору, у випадку не виконання позичальником своїх зобов`язань має право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, як позасудовий спосіб захисту своїх прав. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, оскільки іпотекодавець може це оскаржити. При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою оформлення права власності на предмет іпотеки є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Із урахуванням цього, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи відбувався захист цього права в позасудовому порядку;
згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України як окрема підстава переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин;
08 вересня 2016 року банком було вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року позичальника ОСОБА_1 шляхом позасудового врегулювання - оформлення права власності на предмет іпотеки за ціною 37 104 220 грн, визначеного суб`єктом оціночної діяльності, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року, реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком скасовано. Тому обраний банком спосіб позасудового захисту свого порушеного права, а саме - оформлення права власності на предмет іпотеки за собою, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить. У спірних правовідносинах банк у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки за собою, разом із тим, не реалізував свого права на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку в межах позовної давності;
за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Із урахуванням цього, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку. Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у статтях 263, 264 ЦК України. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України). Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. На підставі частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням процесуальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Це свідчить, що позасудовий спосіб врегулювання спору шляхом оформлення за собою права власності на предмет іпотеки або скасування такого рішення, не впливають на переривання позовної давності або зупинення її перебігу. Позасудовий спосіб врегулювання спору є певною мірою ризиком, пов`язаним, у тому числі, із пропуском позовної давності. Однак особа сама вирішує як їй здійснювати захист своїх прав, в судовому або ж позасудовому порядку. Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право;
тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що: початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах із визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання; позасудовий спосіб врегулювання спору шляхом оформлення за собою права власності на предмет іпотеки не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг; скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Банком не впливає на перебіг позовної давності; скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Банком, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності; звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом;
особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права та пропустила позовну давність для звернення до суду з позовом для захисту цього ж права, не може виправдовуватися тим, що вона захищалася в позасудовому порядку. Питання поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Саме позивач повинен довести поважність характеру тієї чи іншої причини, а не інші учасники, адже це в його інтересах, щоб суд визнав поважними причини пропуску позовної давності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що питання поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12?97гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19). При вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності суд першої інстанції вважав, що є очевидним, що розгляд справи у судах різних інстанцій про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на думку добросовісного й розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на скасування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса. На думку суду, скасування виконавчого напису нотаріуса не змінює суті того, що існує такий виконавчий напис, згідно з яким стягується з відповідача сума заборгованості за договором позики;
у справі, що переглядається, право банку на позов виникло у жовтні 2009 року, оскільки саме тоді банк звернувся із позовом (справа № 2/710/110/11) до ОСОБА_1 про стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором № 43/08МК-01 від 27 травня 2008 року, у якому із урахуванням збільшених позовних вимог у лютому 2010 року просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку: 1 227 916,03 доларів США та 312 516, 72 гривень, із яких: 1 030 000 доларів США - залишок кредиту, 197 916, 03 доларів США - нарахованих і несплачених процентів, 312 560, 72 гривень - пені за порушення строків повернення кредиту. Проте, звернувшись до суду із цим позовом лише в серпні 2021 року, банк пропустив позовну давність;
причинами звернення до суду з цим позовом саме в серпні 2021 року банк зазначає, що 21 квітня 2017 року Свалявським районним судом Закарпатської області скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно, готельний комплекс об`єкт нежитлової нерухомості розташований у АДРЕСА_1, за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 3270, виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г., яка вчинена у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., рішення індексний номер 31325918 від 10 вересня 2016 року 14:18:35; скасовано реєстрацію речового права, права власності на земельну ділянку площею 0,2291 га кадастровий номер якої 2124084401:04:002:0169 в АДРЕСА_1, за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 р. № 3270, виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г., яка вчинена у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. рішення індексний номер 31325920 від 10 вересня 2016 року 14:06:01. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" відхилено. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін. 20 березня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду вказані судові рішення залишені без змін. 13 червня 2019 року правлінням банку було вирішено здійснити відновлення визнання у балансі банку кредиту позичальника ОСОБА_1 у валюті і в сумах, які обліковувалися на балансі банку на дату припинення визнання кредиту в сумі 1 457 919,27 доларів США, із яких: 1 030 000 доларів США - основна сума боргу, 427 919,27 доларів США - проценти, із припинення визнання на балансі банку відповідного нерухомого майна. Однак, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року (справа № 2/710/110/11) апеляційну скаргу банку задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року скасовано. У задоволенні позову банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_1 до банку, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. Відмовляючи в задоволенні вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості колегія суддів констатувала, що відповідно до статей 35-37 Закону України "Про іпотеку" банк скористався своїм правом і залишив за собою у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43/08 МК від 27 травня 2008 року, майно, що належало ОСОБА_2 на праві власності, а саме: - нерухоме майно: готельний комплекс (двоповерховий з мансардою), літ. А, загальною площею 1 550,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2006 року, виданого Полянською сільською радою; - земельну ділянку з цільовим призначенням - для підприємницької діяльності (обслуговування готельного комплексу), загальною площею 0,2291 га, кадастровий номер 2124084401:04:002:0169, що знаходиться за цією ж адресою, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗК № 059525 від 22 вересня 2006 року, виданого Свалявським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Полянської сільської ради Закарпатської області;
колегія суддів враховує, що позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права з моменту ухвалення рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року, незалежно від того, чи було скасовано реєстрацію права власності за банком на предмет іпотеки. За такої умови очевидно, що врегулювання спору в позасудовому порядку після виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу, а скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки не впливає на перебіг позовної давності за позовом про стягнення заборгованості та не зумовлює початок її перебігу. Реєстрація банком за собою права власності на предмет іпотеки/скасування у судовому порядку такої реєстрації саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права має усвідомлювати й наслідки такого порушення. Тривалий розгляд спорів за участі сторін не позбавляв позивача можливості звернутися до суду із позовом про стягнення боргу раніше та захистити своє порушене право. Причини пропуску позовної давності в цьому випадку пов`язані з обставинами, що залежать повністю від дій позивача, який брав участь у справі про визнання незаконним рішенням про перехід права власності на нерухоме майно та мав можливість звернутися до суду із позовом про стягнення боргу раніше. Інших обставин, які виникли та унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом, банк не навів;
суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову банку в задоволенні позову про стягнення боргу за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності, однак, на думку колегії суддів, помилково визначив початок перебігу цього строку, оскільки такий строк необхідно відраховувати з моменту ухвалення апеляційним судом Закарпатської області рішення від 27 жовтня 2016 року, яким у задоволенні позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення. Додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 200 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, отже їх розмір є необґрунтованими. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права.
Аргументи учасників справи
12 вересня 2023 року ПАТ АБ "Укргазбанк" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року, додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, у якій просить:
скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позову ПАТ АБ "Укргазбанк";
вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України). 13 червня 2019 року банк на підставі протоколу № 26 засідання Правління АБ "Укргазбанк" та з врахуванням факту набуття законної сили рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у справі № 306/2053/16-ц здійснив відновлення визнання в балансі АБ "Укргазбанк" кредиту позичальника ОСОБА_1 23 вересня 2019 року за вих. №110/29159/2019 банк листом-вимогою повідомив відповідача ОСОБА_1 про відновлення визнання в балансі банку заборгованості за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року з роз`ясненням йому наслідків порушення ним умов кредитного договору. 06 серпня 2021 року банк звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року;
відмовляючи в задоволенні позову, суди не врахували вимоги статті 264 ЦК України і пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо спірних правовідносин. Суди повинні були керуватися пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо застосування позовної давності. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 57, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМ України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на території України введено карантин, дія якого продовжувалась, зокрема, до 31 серпня 2022 року. Тобто щодо зобов`язань, право вимоги за якими виникло з 13 березня 2017 року, позовна давність вважатися пропущеною не може, оскільки саме з 13 березня 2020 року зупинився перебіг процесуальних строків для АБ "Укргазбанк" на звернення із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості і цей строк на момент ухвалення оспорюваного судового рішення через продовження дії карантину на території України не поновився;
суди не взяли до уваги той факт, що 01 жовтня 2019 року позивач подав до суду окремий позов до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кредитним договором (справа № 306/2120/19). На ці обставини банк посилався при подачі позову. Наявність цих документів свідчить про той факт, що має місце пред`явлення до боржника іншого позову, предметом якого є частина вимоги, право на яку має позивач (право вимоги 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року), тому наявні підстави для застосування частини другої статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу строку позовної давності;
навіть за умови, якщо взяти за основу дату "17 серпня 2017 року", як момент, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення своїх прав на підставі статті 261 ЦК України (дата набуття законної сили рішенням про скасування переходу права власності на предмет іпотеки за банком) і з цієї дати здійснювати відлік перебігу позовної давності, то мало місце як зупинення перебігу процесуальних строків для позивача з 13 березня 2020 року на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та і переривання процесуальних строків на підставі частини другої статті 264 ЦК України;
посилання апеляційного суду на те, що початок перебігу позовної давності належить відраховувати з моменту ухвалення апеляційним судом Закарпатської області рішення від 27 жовтня 2016 року у справі №22/710/110/11 не ґрунтується на законі. Цим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 на підставі того, що банк набув у позасудовому порядку право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року, тому заборгованість за кредитним договором на час розгляду справи відсутня. Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, що діяла станом на 27 жовтня 2016 року) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. 10 вересня 2016 року було здійснено державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком і таким правом банк володів до 17 серпня 2017 року включно, коли набуло законної сили рішення Свалявського районного суду Закарпатської області у справі №306/2053/16-ц, яким скасовано реєстрацію речового права, права власності на іпотечне майно за банком;
банк у період з 10 вересня 2016 року і до 17 серпня 2017 року відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" не мав жодних законних підстав чи потенційного права звертатися до суду з позовом до ОСОБА_1 / про стягнення заборгованості за кредитним договором № 43/08МК від 27 травня 2008 року. У цей період кредитна заборгованість ОСОБА_1 була відсутня, а іпотечне майно значилось на балансі банку як власність банку. Тому посилання суду апеляційної інстанції на ту обставину, що початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом слід відраховувати з 27 жовтня 2016 року, є хибним, адже, право позивача на звернення до суду з даним позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості могло виникнути лише після 17 серпня 2017 року, але не з 27 жовтня 2016 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц зазначено, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд;
відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання судами не враховано правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду наведену у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, за змістом якої вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову;
беручи до уваги, що обґрунтованість позову не спростована ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, та враховуючи, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню, то підлягають скасуванню додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2022 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через представника Шпуганича В. П. надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить: касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Свалявського районного суду від 22 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року - без змін; судові витрати покласти на позивача.
Відзив мотивований тим, що:
у жовтні 2009 року позивач змінив строк виконання умов кредитного договору та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на 09 жовтня 2009 року ПАТ "Укргазбанк" визначив заборгованість по кредитному договору № 43/08 МК від 27 травня 2008 року в сумі 1 179 302 доларів США що складається з 1 030 000 доларів США - заборгованості по тілу кредиту; 131 897,78 доларів США - відсотки у період з 12 січня 2009 року по 05 жовтень 2009 року; 139 408,68 грн (еквівалент 17 404,33 доларів США) - пеня за порушення строків повернення кредиту. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 2/710/110/11 апеляційну скаргу банку задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду від 18 травня 2016 р. скасовано, у задоволенні позову банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_1 до банку про визнання недійсним кредитного договору відмовлено;
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом № 1023-XII у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимог частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавшись передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд не має підстави для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. У відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу відповідач та його представник констатували перед судом свої доводи що позивач недотримався порядку досудового врегулювання спору;
рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у справі № 306/2053/16-ц від 21 квітня 2017 року скасовано реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" відхилено, а рішення суду від 21 квітня 2017 року залишено без змін. У позивача АТ "Укргазбанк" після 18 серпня 2017 року відновилася заборгованість а починаючи після 04 вересня 2017 року з того моменту коли ОСОБА_2 відновив своє право власності а у банку виникло право повернення позики від позичальника ОСОБА_1 . Посилання банку на те що заборгованість позичальника відновлена лише з 13 червня 2019 року, про що надано копію витягу з протоколу № 26 не свідчить про перебіг строку для стягнення боргу з цієї дати. Згідно позовної заяви банк у розмір заборгованості зі сплати 3 % річних включив період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року. З позовом про стягнення заборгованості банк звернувся у серпні 2021 року, тобто, поза межами позовної давності;
пред`явлення вимоги у 2019 році про стягнення 3 % річних (справа № 306/2120/19) не перериває перебіг позовної давності, оскільки така вимога (нарахування 3 % річних) не ґрунтується на договорі, а законі (частина друга статті 625 ЦК України). Дій, які б свідчили про визнання свого боргу, у період з 2016-2021 року відповідач не вчиняв. Посилання позивача на наявність судових рішень у справі № 306/2053/16-ц від 20 березня 2019 року не впливають на момент з якого у позивача виникло право відновити заборгованість, пред`явити позов до відповідача про стягнення заборгованості;
суд апеляційної інстанції правильно констатував, що позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права з моменту ухвалення рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року, незалежно від того, чи було скасовано реєстрацію права власності за банком на предмет іпотеки. Очевидно, що врегулювання спору в позасудовому порядку після виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу, а скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки не впливає на перебіг позовної давності за позовом про стягнення заборгованості та не зумовлює початок її перебігу. Реєстрація банком за собою права власності на предмет іпотеки/скасування у судовому порядку такої реєстрації саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права має усвідомлювати й наслідки такого порушення. Тривалий розгляд спорів за участі сторін не позбавляв позивача можливості звернутися до суду із позовом про стягнення боргу раніше та захистити своє порушене право. Причини пропуску позовної давності в цьому випадку пов`язані з обставинами, що залежать повністю від дій позивача, який брав участь у справі про визнання незаконним рішенням про перехід права власності на нерухоме майно та мав можливість звернутися до суду із позовом про стягнення боргу раніше;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 міститься висновок що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі;