1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 466/2588/19

провадження № 61-5745св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач - ОСОБА_1, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Савицька Тетяна Орестівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, - адвоката Дяківа Володимира Богдановича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 жовтня 2019 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_2, третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Савицької Т. О., про визнання квартири такою, що передана в іпотеку, та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Позовна заява мотивована тим, що між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 21 вересня

2007 року укладено кредитний договір №001-2914/756-0187 на загальну суму 43 410,00 швейцарських франків з терміном повернення кредиту до 10 вересня 2037 року. Зазначений кредит ОСОБА_1 отримала на придбання квартири.

3. 21 серпня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. за реєстровим №7322, предметом якого є майнові права за договором №24-1/0051-07 про участь у Фонді Фінансування будівництва виду А "Нове місто", укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем

21 вересня 2007 року. Характеристика нерухомого майна, майнові права на отримання якого у майбутньому складають предмет іпотеки, на пайову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та всіх додатків до Інвестиційного договору, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ "Будівельна компанія "Нове місто", а також право вимоги за зобов`язаннями по вищезазначених договорах, які можуть виникнути в майбутньому.

4. 05 березня 2018 року ОСОБА_1 відчужено вказану квартиру шляхом переоформлення її за договором дарування №287 на користь ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савицькою Т. О.

5. На думку позивача, ОСОБА_1 свідомо переоформила предмет іпотеки на нового власника без згоди на це іпотекодержателя з метою унеможливити в подальшому виконання зобов`язань за кредитним договором. Також зазначає, що ОСОБА_1 з 2016 року не погашає кредит.

6. З урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив суд:

- визнати однокімнатну квартиру, загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 такою, що передана в іпотеку як забезпечення вимог ПАТ "Універсал Банк", що випливають з кредитного договору №001-2914/756-0187 від 21 вересня 2007 року, укладеного між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 ;

- звернути стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки), а саме однокімнатну квартиру загальною площею 42.1 кв. м, житловою площею

15,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №001-2914/756-0187

від 21 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 у сумі 36 587,66 швейцарських франків.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

7. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2019 року позов задоволено.

8. Визнано нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 таким, що передане в іпотеку, як забезпеченням вимог ПАТ "Універсал Банк", що випливають з кредитного договору від 21 вересня 2007 року № 001-2914/756-0187 та укладеним між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 .

9. Звернуто стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки), а саме однокімнатну квартиру загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 001-2914/756-0187, укладеного між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, за початковою ціною для реалізації, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на цей вид майна на момент реалізації предмета іпотеки.

10. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

11. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2022 року залучено Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в якості третьої особи до участі у цій справі.

12. Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 28 лютого 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.

13. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що виступивши іпотекодавцем майнових прав за спірним договором іпотеки, ОСОБА_1 надала згоду на передання в іпотеку майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, яка у майбутньому стане її власністю. При цьому іпотекодавцем виступив не забудовник житла, а позичальник кредиту, тобто особа, яка згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції на час укладення договору іпотеки) подала докази того, що нерухоме майно стане її власністю після укладення договору іпотеки.

14. З огляду на вказане та враховуючи, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником, суди дійшли висновку, що спірна квартира є такою, що передана в іпотеку.

15. Крім того, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №001-2914/756-0187 від 21 серпня 2007 року станом

на 15 лютого 2016 року у розмірі 36587,66 швейцарских франків, суди дійшли висновку про наявність підстав для звернення стягнення на спірну квартиру шляхом продажу предмета іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною для реалізації, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на цей вид майна на момент реалізації предмета іпотеки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах

ОСОБА_2, - адвоката Дяківа В. Б. на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, - адвокат Дяків В. Б., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 643/5761/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі

№ 200/11343/14-ц, від 01 квітня 2019 року у справі № 912/3053/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга мотивована тим, що 23 квітня 2015 року позивач як кредитодавець пред`явив до відповідача як до позичальника вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, яка була одержана останньою 05 травня 2015 року, тобто позивач змінив кінцевий строк виконання основного зобов`язання і цей строк настав 05 липня 2015 року. Отже, саме з 06 липня 2015 року у позивача виникло право пред`явити вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором та, зокрема, отримати її задоволення за рахунок укладеного між сторонами договору іпотеки.

24. Разом з тим, позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки була заявлена позивачем тільки 27 березня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

25. Та обставина, що рішенням Франківського районного суду м. Львова

від 30 листопада 2017 року стягнено з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором, не впливає на перебіг строку позовної давності для пред`явлення позивачем вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна давність на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривається внаслідок пред`явлення позову про стягнення заборгованості за основним договором.

26. Доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності були викладені відповідачем на стадії апеляційного розгляду, однак не були оцінені судом апеляційної інстанції незважаючи на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.

27. Також суди не врахували, що ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

28. За таких умов пред`явлена позивачем вимога про визнання квартири предметом іпотеки є абсолютно беззмістовною та такою, що не призводить до жодного реального результату, оскільки не змінює, не припиняє та не встановлює жодних нових юридичних фактів, а тому суд мав відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання квартири предметом іпотеки у зв`язку із обранням позивачем неефективного способу захисту.

29. Також судами не враховано, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

30. При цьому, висновок Верховного Суду з приводу того, чи слід отримувати згоду органу опіки і піклування на відчуження нерухомого майна, власником якого є дитина, у побідних правовідносинах відсутній.

31. Крім того, судами не враховано, що позивачем не сплачено судовий збір при зверненні до суду.

32. Також зазначала, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив банка на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 вересня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та

ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-2914/756-0187 на загальну суму 43410,00 швейцарських франків з терміном повернення кредиту до 10 вересня 2037 року. Цільове призначення кредиту - на придбання майна, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38,45 кв. м, житловою площею 15,00 кв. м.

35. 21 серпня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. за реєстровим №7322, за умовами якого предметом договору є майнові права за договором №24-1/0051-07 про участь у Фонді Фінансування будівництва виду А "Нове місто", укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 21 вересня 2007 року. Характеристика нерухомого майна, майнові права на отримання якого у майбутньому складають предмет іпотеки, на пайову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - надалі за текстом "Предмет Іпотеки", та всіх додатків до інвестиційного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Будівельна компанія "Нове місто", а також право вимоги зобов`язаннями по вище вказаним договорам, які можуть виникнути в майбутньому.

36. Майнові права по інвестиційному договору включають права вимоги будівництва (будівництва, реєстрації та передачі у власність на підставі інвестиційного договору та договору цесії) квартири

АДРЕСА_2, яке стане власністю іпотекодавця після завершення будівництва об`єкта, що є забезпеченням виконання зобов`язань боржника у повному обсязі за договором, що обумовлює основне зобов`язання.

37. У серпні 2015 року кредитор звернувся до Франківського районного суду

м. Львова із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-2914/756-0187 від 21 вересня

2007 року.

38. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 30 листопада

2017 року по справі № 465/5553/15-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" станом на 15 лютого 2016 року суму дострокового стягнення кредиту в розмірі 36 534,63 швейцарських франків та відсотків за користування кредитом в розмірі 53,03 швейцарських франків, а всього 36 587,66 швейцарських франків та 3654,00 грн судових витрат. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір поруки №001-291414/756-Р/1 від 21 вересня 2007 року, укладений між ПАТ "Універсал Банк" та

ОСОБА_4, припиненим з 08 вересня 2009 року.

39. Поряд з цим, у травні 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк", третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Hop Н. М., про визнання недійсним договору іпотеки (справа №466/2560/17).

40. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня

2017 року по справі № 466/2560/17, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним іпотечний договір від 21 вересня 2007 року, який укладений між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Hop Н. М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7322 з моменту його укладення 21 вересня 2007 року.

41. Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання іпотечного договору недійсним- відмовлено.

42. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136621047 від 05 вересня 2018 року власником однокімнатної квартири, загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, є

ОСОБА_2 на підставі договору дарування №287 від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савицькою Т. О.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

43. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

44. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

46. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

47. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

48. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

52. Як зазначалося вище, постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.

53. Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що "…за умовами договору в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця, і лише та обставина, що положення статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 05 червня 2003 року) не передбачали, що предметом іпотеки не можуть виступати майнові права, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним вказаного пункту договору. Сам по собі факт того, що на час укладення спірних договорів іпотеки стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки, не може свідчити про його недійсність, оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц, провадження 61-5085сво18. Так, позивач, виступивши іпотекодавцем майнових прав за спірним договором іпотеки, тим самим надала згоду на передання в іпотеку майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, яка у майбутньому стане її власністю. При цьому колегія суддів виходить з того, що іпотекодавцем виступив не забудовник житла, а позичальник кредиту і особа, яка згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції на час укладення договору іпотеки) подала докази того, що нерухоме майно стане її власністю після укладення договору іпотеки. Таким чином, відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсним договору іпотеки, а висновок судів про наявність підстав для задоволення позову є помилковим…".


................
Перейти до повного тексту